27. Типи контролю експериментів.

Експериментальний контроль забезпечує достовірність висновку про емпірично виявлену залежність з точки зору відхилення інших правдоподібних пояснень, що так чи інакше виходять з «технічних умов» її отримання, але не достовірність її з точки зору конкретизації теоретичної інтерпретації причинно-наслідкового характеру.

Варто виділити 3 види контролю змінних, пов’язаних: 1) з можливостями планування як побудови експериментальних схем; 2) зі встановленням різних типів змінних і відповідно різних типів експериментів; 3) з необхідністю зняття загроз валідному висновку зі сторони інших факторів, присутніх при реалізації експерименту і підлягаючих так званому первинному контролю, тобто контролю до вибору конкретних схем або безвідносно до експериментальних планів.

Контроль рівнів змінних виводить дослідника на вирішення питань про операціоналізацію змінних тими чи іншими методичними умовами і про вибір схем або планів як інтраіндивідуальних або між групових порівнянь.

28. Генеральна сукупність та експериментальна вибірка. Під вибіркою дослідники розуміють множину людей чи тварин, які беруть участь у дослідженні.

Вибірка чи вибіркова сукупність – це частина об’єктів (елементів), відібрана з усієї сукупності об’єктів (яка називається генеральною сукупністю), об’єднаних певною ознакою, яка цікавить дослідника з метою вивчення всієї ГС.

Отже, під ГС дослідники розуміють всю сукупність потенційних досліджуваних, які можуть бути об’єктами даного психологічного дослідження.

ГС – це те, що підлягає вивченню, а вибірка – те, що реально вивчається.

Деякі дослідники вважають, що в ідеалі ГС повинна повністю збігатися з основою вибірки.

Основа вибірки є повним переліком одиниць тієї генеральної сукупності, з якої формується вибірка.

29. Специфіка конструювання груп досліджуваних.

Найчастіше дослідження проводяться з експериментальною групою, в якій всі досліджувані об’єктивно різні, але відібрані та розподілені за групами за допомогою тієї чи іншої стратегії.

Розрізняють чотири основних види «дизайна» - конструювання експериментальних груп.

При першому варіанті дослідження проводиться з двома різними групами: експериментальною та контрольною, які ставляться в різні умови. Це найбільш поширений спосіб.

Другий спосіб передбачає дослідження однієї групи: її поведінка вивчається і в експериментальних і в контрольних умовах. Він застосовується, коли є лише експериментальна група і нема можливості сформувати контрольну. Але цей план ніяк не контролює «ефект послідовності» та використовується лише в тих рідких випадках, коли ефектом послідовності можна знехтувати.

Третій варіант – конструювання груп методом «парного дизайна» - полягає в наступному. Для кожного суб’єкта групи підбираються еквівалентний йому (і схожий на нього), і вони розподіляються за різними групами. Відповідно контрольна та експериментальна групи стають схожими за складом досліджуваних. Звичайно, в цьому випадку неможливо дотримати повної еквівалентності груп в обох умовах експерименту.

На кінець, четвертий план є змішаним: всі групи ставляться в різні умови. При цьому утворюється кілька груп.

Формування вибірки досліджуваних – експериментальної групи – має підкорятися ряду правил.

1. Змістовий критерій (критерій операціональної валідності). Підбір експериментальної групи має визначатися предметом і гіпотезою дослідження. Характеристики реальної експериментальної групи мають мінімально відхилятися від характеристик ідеальної експериментальної групи.

2. Критерій еквівалентності досліджуваних (критерій внутрішньої валідності). Результати, отримані при дослідженні експериментальної вибірки, мають поширюватися на кожного її члена. Процедура підбору еквівалентних груп і еквівалентних досліджуваних називається рандомізацією.

3. Критерій репрезентативності (критерій зовнішньої валідності). Існують теоретичні статистичні критерії репрезентативності (представленності) вибірки досліджуваних. Група людей, що бере участь в експерименті, має представляти всю частину популяції, по відношенню до якої ми можемо застосовувати дані, отримані в експерименті.

Існує шість стратегій побудови груп:

1) рандомізація;

2) попарний відбір;

3) рандомізація з виділенням страт (стратометричний відбір);

4) наближене моделювання;

5) репрезентативне моделювання;

6) залучення реальних груп.

Окрема проблема – чисельність експериментальної вибірки. Рекомендується, щоб чисельність порівнюваних груп була не менше 30-35 чоловік.

Щодо складу за статтю та віком, то рекомендується розбивати загальну групу на підгрупи чоловіків і жінок та обробляти данні окремо для кожної підгрупи. Віковий склад визначається виходячи з цілей дослідження.

Групи досліджуваних – експериментальна та контрольна.

Експериментальна група – це группа досліджуваних, яка безпосередньо зазнає експериментального впливу.

Контрольна – группа досліджуваних, яка вміщується в ті ж умови, що й експериментальна, але досліджувані не зазнають впливу.

Контрольна группа плацебо – це группа досліджуваних, учасникам якої говорять, навіюють, що вплив, який вони зазнають покращить їх працездатність, позбавить від тих чи інших симптомів в той час, як в дійсності ніяких лікувальних впливів немає.