1. Критерії науковості в психології. Поняття наукового методу.

Критерії науковості тих чи інших знань встановилися досить точно, і вони поширилися також на психологію як науку.

По-перше, наукові психологічні знання засновуються на достовірних, тобто твердо встановлених і перевірених вченими, фактах, а не на думках людей.

По-друге, наукові знання засновані на строгій, безперечній логіці доводів їх існування. На відміну від цього, житейські і практичні психологічні знання не обов’язково є настільки строгими та логічно досконалими.

По-третє, наукові знання відповідають признаним на даний час науковим теоріям, можуть бути пояснені на їх основі і, в свою чергу, можуть бути основою для створення або удосконалення нових, більш сучасних наукових теорій.

По-четверте, наукові знання є надійною основою для практичних висновків і рекомендацій.

Сучасні гуманітарні дисципліни орієнтовані на загальні критерії науковості:

• Інтерсуб’єктивність

• Прогресизм

• Обґрунтованість

• Критичність

Критерій науковості знання: науковим визнається таке знання, яке може бути відхилено (признано помилковим) в процесі емпіричної перевірки. Знання, для відхилення якого неможна придумати відповідну процедуру, не може бути науковим.

Наукове дослідження, на відміну від стихійних форм пізнання оточуючого світу, засновується на науковому методі. Здійснення наукового дослідження передбачає усвідомлення проблеми, мети, методів дослідження, орієнтацію дослідження на відтворюваність результатів.

Наукове дослідження виступає способом осягнення істини, що є метою психологічної науки. Наукове дослідження засноване на науковому методі.

Науковий метод полягає у виведенні гіпотез із теорій, систематичному, критичному оцінюванні гіпотез в об’єктивний емпіричних дослідженнях, що контролюються дослідником, та формулюванні висновків, доступних для широкого вивчення, аналізу та відтворення. Науковий метод передбачає критичний підхід до аналізу даних та їх інтерпретації.

Під експериментальною психологією розуміють всю наукову психологію як систему знань, отриманих на основі експериментального вивчення поведінки людини та тварини.

2. Функції психологічного експериментування в психологічній науці. Становлення нормативів експериментального дослідження.

Експеримент – дослідження, що проводиться в спеціальних умовах з ціллю наукових знань, головною особливістю якого є цілеспрямоване втручання дослідника в об’єкт, що вивчається. Головна відмінність психологічного експерименту від інших психологічних методів полягає в тому, що він дає можливість внутрішньому явищу адекватно і однозначно проявитися в зовнішній поведінці, доступній об’єктивному спостереженню. Адекватність і однозначність об’єктивізації експериментально викликаних явищ досягається за рахунок цілеспрямованого жорсткого контролю умов їх виникнення та протікання. Рубінштейн: основне завдання психологічного експериментування полягає в тому, щоб зробити доступними для об’єктивного зовнішнього спостереження суттєві особливості внутрішнього процесу; для цього потрібно варіюючи умовами середовища знайти ситуацію, при якій зовнішнє протікання акту адекватно відображало б його внутрішній зміст, тобто завдання експериментального варіювання умов при психологічному експерименті полягає насамперед в тому, щоб розкрити правильність однієї єдиної психологічної інтерпретації дії і вчинку, виключаючи можливість всіх інших.

В конкретних сферах психологічного знання експериментальні нормативи розвивались у напрямку більшої строгості експериментального контролю у порівнянні з іншими формами емпіричних досліджень по мірі осмислення їх переваг використання в інших сферах, щодо інших видів психологічної реальності. Для різних способів дослідницького відношення до психологічної реальності або встановленню психологічних законів залишається контроль за способами роздумів, що враховує реалізовані форми контролю при організації емпіричного дослідження. По мірі подальшого розвитку психологічного експериментування відбувалося диференціювання уявлень про емпірію, що вивчається, і нормативів наукового метду. Виявилось, що нормативи експериментального методу можуть бути використані для перевірки різних за своїми пояснювальними принципами психологічних гіпотез, але вихідним з загальних принципів розуміння логіки причинного висновку.

В результаті експериментом почали називати не будь-який шлях збору емпіричних даних, а всі ті види організації дослідження, які задовольняють певні критерії гіпотетико-дедуктивної перевірки узагальнених психологічних гіпотез з точки зору можливості емпіричного підкріплення або відхилення стверджувальних причинно-наслідкових залежностей. Встановлення експериментальних фактів почато означати збір емпіричних даних в контрольованих умовах і можливість порівняння їх за схемами варіювання рівнів експериментальних факторів. Таким чином, психологія подолала шлях від демонстраційних дослідів до експериментальних схем і експериментальних фактів.

3. Розрізнення понять "метод", "методика", "методологія". Метод - шлях пізнання; це сукупність прийомів та операцій практичного та теоретичного освоєння дійсності. В методах конкретизується методологія.

Методи поділяються за ступенем загальності на всезагальні, загальні та часткові.

Всезагальні методи – це пізнавальні прийоми, які можуть бути використані в будь-якій сфері знань і будь-якій науці. Вони дозволяють розкрити найбільш загальні відношення, закономірності та властивості об’єктів і предметів, що вивчаються. Близькі до філософських методів.

Загальні (загальнонаукові) методи – це методи, які можуть застосовуватися в різних, але не в усіх сферах знань і використовуватися багатьма, але не всіма науками.

Приватні (спеціальні, конкретнонаукові) – це методи, що застосовуються в окремих сферах знань. Вони характерні для якоїсь конкретної науки або групи суміжних наук.

Конкретизація методу є визначеною методикою. В психологічних методиках вказуються конкретні задачі, які можуть бути вирішені за допомогою методу, міститься детальний опис процедур дослідження, стимульного матеріалу, вимог до конкретного контингенту досліджуваних, до зовнішніх (фізичних) і внутрішніх (психологічних) умов дослідження. Таким чином, методику можна охарактеризувати як сукупність зведень про правомірність проведення методу в конкретних умовах.

Методологія – певна область знання, що вивчає засоби, принципи, передумови, організації пізнавальної та практично-перетворюючої діяльності; сукупність певних пізнавальних методів, прийомів, що використовуються у будь-якій науці.

Проблеми, якими займається методологія:

• Опис та аналіз етапів наукового дослідження;

• Аналіз мови науки;

• Вияв сфери застосування окремих процедур, методів;

• Аналіз дослідницьких принципів, підходів та концепцій.

Методологічні принципи визначають вимоги до побудови та використання методів психології:

1. Вимога об’єктивності полягає у вивченні об’єктивних умов виникнення та функціонування об’єктивних проявів психічних явищ.

2. Генетичний підхід полягає у вивчені психічних явищ в динаміці при переході у філогенезі та онтогенезі з одного рівня розвитку на інший.

3. Вимога системності передбачає вивчення психологічних явищ як певної системи, що має свої закономірності, закони.

4. Особистісний підхід передбачає вивчення конкретної особистості в конкретному середовищі.

5. Вимога індивідуалізації полягає у розкритті своєрідності кожної особистості, притаманного їй індивідуального стилю діяльності, поведінки, реагування.

6. Вимога єдності теорії та практики передбачає здійснення корекції, реабілітації, вдосконалення розвитку на основі розкритих закономірностей психіки.

7. Принципи матеріалізму, об’єктивності, детермінізму знаходяться в основі природознавчого підходу до вивчення світу.