Вимоги до організації й устаткування робочих місць

1. Робочі місця стосовно світлових прорізів повинні розташовуватися так, щоб природне світло падало збоку, переважно ліворуч.

2. Відстань між робочими столами з відеомоніторами (у напрямку тилу поверхні одного монітора й екрана іншого) повинне бути не менш 2,0м, а відстань між бічними поверхнями відеомоніторів – не менш 1,2м.

3. Віконні прорізи повинні бути обладнані регульованими пристроями: жалюзі, занавісой, зовнішніх козирків і ін.

4. Конструкція робочого столу повинна забезпечувати оптимальне розміщення на робочій поверхні устаткування.

5. Конструкція робочого стільця повинна забезпечувати підтримку раціональної робочої пози при роботі на ПЕОМ, дозволяти змінювати позу з метою зниження статичної напруги м'язів шийно-плечової області і спини для попередження розвитку стомлення.

6. Екран відеомонітора повинний знаходиться від очей користувача на відстані 600-700 мм, але не ближче 500 мм з урахуванням розмірів знаків і символів.

7. Робоче місце повинне бути оснащене пюпітром для документів.

8. Рівень очей при вертикально розташованому екрані повинний приходитися на  центр чи 2/3 висоти екрана. Лінія погляду повинна бути перпендикулярна екрану й оптимальне її відхилення від перпендикуляра, що проходить через центр екрана у вертикальній площині, не повинне перевищувати 5 градусів, припустиме 10 градусів.

Надання першої допомоги при поразці електричним струмом

Допомога потерпілому не повинна заміняти собою допомогу медичного персоналу і повинна надаватися до прибуття лікаря. Якщо потерпілий стикається зі струмоведучими частинами, необхідно швидко звільнити його від дії електричного струму. Доторкатися до людини, що знаходиться під напругою, небезпечно для життя. Тому потрібно швидко відключити ту частину установки, якої торкається потерпілий. Для звільнення потерпілого від проводу варто скористатися сухим одягом,  дошкою чи яким-небудь іншим предметом, не провідний електричний  струм чи узятися за його одяг (якщо він сухий), уникаючи при цьому дотику до металевих предметів і відкритих частин тіла.

Далі необхідно :

- укласти потерпілого на спину на тверду поверхню;

- перевірити наявність у постраждалого подиху (визначити по підйому грудної клітки, запотіванню дзеркала й ін.);

- перевірити наявність пульсу на променевій стороні в  зап'ясті чи на сонній артерії на переднєбоковій поверхні шиї;

- з'ясувати стан зіниці, широка зіниця вказує на різке погіршення кровопостачання мозку;

- виклик лікаря по телефону 03 у всіх випадках обов'язковий.

Якщо потерпілий знаходиться у свідомості після непритомності, його варто укласти в зручне положення, накрити одягом, забезпечити повний спокій, безупинно спостерігаючи за подихом і пульсом.

Якщо потерпілий знаходиться в несвідомому стані, але зі стійким подихом і пульсом, його потрібно рівно і зручно укласти, розстебнути одяг, створити приплив свіжого повітря, піднести до носа ватку з нашатирним спиртом, обмочити обличчя водою і забезпечити повний спокій. Якщо потерпілий погано дихає (дуже рідко і судорожно), йому варто робити штучне дихання і масаж серця.

При відсутності ознак життя не можна вважати постраждалого мертвим, тому що смерть буває удаваною. Штучне дихання варто проводити безупинно до прибуття лікаря. Першу допомогу потрібно робити негайно і по можливості на місці події. З моменту зупинки серця повинне пройти не більш 3-5 хв.

Спосіб штучного дихання полягає в тому, що видих того, що робить допомогу, робить зі своїх легень у легені постраждалого безпосередньо в рот. Потерпілого укладають на спину, розкривають рот, видаляють з рота сторонні предмети, закидають голову постраждалого назад, поклавши під потилицю одну руку, а другою рукою надавити на чоло потерпілого, щоб підборіддя виявилося на одній лінії із шиєю. Ставши на коліна потрібно із силою вдихнути повітря в рот потерпілого через  марлю чи носову хустку, закривши йому ніс. Вдих тривати 5-6 сек., чи 10-12 разів у хвилину. Грудна клітка потерпілого повинна розширюватися, а після звільнення рота і носа самостійно опускатися. При поновленні самостійного подиху якийсь час варто продовжувати штучне дихання до повної свідомості потерпілого. Необхідно уникати надмірного здавлювання грудної клітки через можливість перелому ребер. Одночасно потрібно проводити зовнішній масаж серця при відсутності пульсу.

Зовнішній (непрямий) масаж серця виконується шляхом ритмічних стисків серця через передню стінку грудної клітки при натисненні на нижню частину грудини. Повторюючи натиснення частотою 60-70 разів у хвилину. Надаючий допомогу, визначивши нижню третину грудини, повинен покласти на неї верхній край долоні, зверху покласти другу руку і надавлювати на грудну клітку потерпілого, злегка допомагаючи нахилом свого корпусу. Натиснення варто робити швидким поштовхом так, щоб просунути на 3-4 см нижню частину грудини убік хребта, а в повних людей – на 5-6 см.

Через кожні 5-6 натиснень – одне вдмухування. Якщо робить допомогу одна людина, варто чергувати після 2 глибоких удмухувань – 10-12 натиснень для масажу серця.

При правильному проведенні штучного дихання і масажу серця в потерпілого з'являються наступні ознаки пожвавлення:

- поліпшення кольору обличчя

- поява самостійного подиху усе більш рівномірного

- звуження зіниць

- поява самостійного пульсу.