3. Види інвестиційних ресурсів та стратегія їх формування

Під інвестиційними ресурсами слід розуміти всі види грошових та інших активів, які залучаються для здійснення вкладень в об’єкти інвестування.

Виходячи із визначення інвестиційних ресурсів їх умовно поділяють на:

• Фізичні активи (будівлі, споруди, машини, обладнання терміном більше 1 року);

• Грошові активи - права на одержання грошових сум від юридичних і фізичних осіб;

• Нематеріальні активи - цінності, які придбані в результаті програми перенавчання, розробки торгових знаків, купівлі ліцензій, прав власності і т.д.

Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів переслідує наступні цілі:

• Забезпечити безперебійну інвестиційну діяльність в запланованих обсягах;

• Забезпечити якнайефективніше використання власних фінансових засобів;

• Забезпечити фінансову стійкість підприємства у довгостроковій перспективі.

Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів для підприємств реального сектору економіки здійснюється за такими етапами:

1. Прогнозування потреби в загальному обсязі інвестиційних ресурсів;

2. Вивчення можливості формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел;

3. Визначення методів фінансування окремих інвестиційних програм і проектів;

4. Оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів.

(1)Прогнозування потреби в загальному обсязі інвестиційних ресурсів передбачає встановлення відповідного обсягу фінансових засобів для реального інвестування і для здійснення фінансових інвестицій.

Для розрахунку потреби в ресурсах для реального інвестування підбираються необхідні об’єкти-аналоги, за якими розраховують вартість нового будівництва або придбання.

Вартість будівництва нових об’єктів встановлюється за фактичними затратами на будівництво аналогічних об’єктів з врахуванням інфляції, або за питомими капіталовкладеннями на одиницю потужностей. При цьому слід враховувати вкладення в оборотні фонди.

Вартість придбання діючої компанії може бути визначена наступними методами:

• На основі чистої балансової вартості (баланс - позичені кошти);

• На основі прибутку (термін окупності);

• На основі ринкової вартості.

До прогнозної потреби в інвестиційних ресурсах для реального інвестування додаткова потреба в цих ресурсах для розширення технічного переозброєння або реконструкції.

Необхідний обсяг фінансових інвестицій розраховується із встановленого співвідношення різних форм інвестування:

, де

- потреба у фінансових інвестиціях;

- потреба у реальних інвестиціях;

- питома вага фінансових інвестицій в прогнозованому періоді;

- питома вага реальних інвестицій в прогнозованому періоді.

Загальний обсяг необхідних інвестиційних ресурсів розраховується шляхом сумування потреб в ресурсах для реального та фінансового інвестування, а також суми резерву капіталу (як правило 10% від сукупної потреби в коштах).

(2)Вивчення можливості формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел передбачає виявлення джерел формування інвестиційних ресурсів з урахуванням специфіки роботи підприємства. Всі джерела інвестиційних ресурсів поділяються на 3 групи:

• Власні;

• Позичені;

• Залучені.

Серед власних джерел при розробці інвестиційної стратегії розглядається прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків і платежів, а також амортизаційних відрахувань.

Позиченими джерелами, які розглядаються в інвестиційній стратегії є довгострокові кредити банків, емісія облігацій, інвестиційний лізинг, інвестиційний селенг, тощо.

Інвестиційний селенг - спеціальна форма зобов’язання, за якою власником передаються права по використанню і розпорядженню його майном за відповідну плату.

Залученими джерелами інвестування вважається емісія акцій, інвестиційних сертифікатів, внески сторонніх вітчизняних та зарубіжних інвесторів у статутний фонд.

(3) Визначення методів фінансування окремих інвестиційних програм і проектів дозволяє сформувати пропорції в сфері джерел інвестиційних ресурсів. Розглядається 5 основних методів фінансування окремих інвестиційних програм і проектів:

• Повне самофінансування передбачає здійснення інвестування виключно за рахунок власних (або внутрішніх джерел). Цей метод фінансування використовується в основному для реалізації невеликих реальних інвестиційних проектів, а також для фінансових інвестицій;

• Акціонування - поповнення капіталу за рахунок продажу акцій, використовується при крупно масштабному реальному інвестуванні;

• Кредитування - застосовується, як правило, при інвестуванні в швидко реалізованих реальні об'єкти з високою нормою прибутковості інвестицій (> ставки %);

• Лізинг чи селенг використовується при нестачі власних фінансових коштів для реального інвестування, є ефективними при вкладанні реальних інвестицій з невеликим періодом експлуатації обладнання і технологій;

• Змішане фінансування ґрунтується на різних комбінаціях перерахованих вище методів і може бути використане для всіх форм і видів інвестування.

(4)Оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів обумовлена тим, що розраховані співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел інвестиційних ресурсів можуть не відповідати вимогам фінансової стратегії підприємства. В процесі оптимізації структури треба враховувати переваги і недоліки джерел фінансування.

ВНУТРІШНІ ДЖЕРЕЛА

Переваги:	Недоліки:
Простота і швидкість залучення; Висока віддача за нормою прибутковості; Зменшення ризику неплатоспроможності і банкрутства; Повне збереження управління в руках засновників підприємства.	Обмежений обсяг залучення; Обмеженість зовнішнього спостереження за ефективністю використання інвестиційних ресурсів.

ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА

Переваги	Недоліки
Великий обсяг можливого залучення; Зовнішній контроль.	Складність залучення і оформлення; Необхідність надання гарантій чи застави; Підвищення ризику банкрутства в зв’язку з несвоєчасним погашенням позик; Втрата частини прибутку в зв’язку з сплатою %; Часткова втрата управління діяльністю підприємства.

Головними критеріями оптимізації співвідношення зовнішніх і внутрішніх джерел фінансування інвестиційної діяльності є:

• Висока фінансова стійкість;

• Максимізація суми прибутку від інвестиційної діяльності, яка залишається в розпорядженні перших засновників при різних співвідношеннях внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування.

Фінансова стійкість може визначатися за допомогою коефіцієнта самофінансування інвестиційної діяльності за такою формулою:

, де

ІРВ - сума власних фінансових ресурсів;

ІРЗ - загальна сума інвестиційних ресурсів.

Максимізація суми продукту при різних співвідношеннях внутрішнього і зовнішнього фінансування досягається в процесі розрахунку ефекту фінансового важеля – рівень чистого прибутку розрахунку на власний капітал.

Ефект фінансового важеля спостерігається у разі коли норма прибутку на інвестований капітал суттєво перевищує середній рівень відсотків за кредит за всіма джерелами залучених засобів.