1.Розкрийте зміст понять «національність», «особистий статут» і «державна приналежність» стосовно юридичних осіб.
“Національність юридичної особи” - За доктриною міжнародного приватного права такий термін застосовується для визначення її особистого закону (lex personalis). Термін «національність» щодо юрид. осіб має умовний характер, тому в законодавстві частіше застосовується категорія «особистий закон» юрид. особи. За цим законом визначаються питання статусу юрид. особи (чи є організація юрид. особою, коли виникає і припиняється її право- та дієздатність, який її обсяг, як створюється, реорганізується та ліквідується юрид. особа та яка частка майна такої особи тощо.) З приводу встановлення особистого закону юрид. особи вироблено ряд ознак, за якими відповідне утворення кваліфікується як таке, що володіє правосуб'єктністю. Критерії належності юрид. особи до тієї чи ін. д-ви відповідають у доктрині чотирьом основним теоріям, які беруть за вирішальну ту чи ін. ознаку юрид. особи: громадянство фіз. осіб, котрі формують юрид. особу (теорія фікції та теорія контролю); місце розміщення капіталу (теорія цільового майна, або теорія центру експлуатації); місцезнаходження керівництва центру юрид. особи (теорія осілості); статутний критерій — місце інкорпорації (нормат. теорія, або теорія інкорпорації).
«Особистий статут юридичних осіб» - Особистий статут юридичної особи означає її правове становище, зокрема, чи є ця особа юридичною чи просто спілкою фізичних осіб; порядок її створення та припинення існування; структуру; управління нею; поширення певного виду правового режиму; визначення обсягу правоздатності; реалізацію ліквідаційного залишку після припинення її діяльності.
«Державна приналежність юридичних осіб » - У міжнародних відносинах часто виникає необхідність в дипломатичному захисті підданих держави, причому такий захист має місце у відношенні не тільки громадян (фізичних осіб), але і юридичних осіб держави.
Необхідність визначити, до якого саме держави належить та чи інша юридична особа, яка виникає, наприклад, у тих випадках, коли в торговельних договорах указується, що юридичним особам договірних держав надається режим найбільшого сприяння або національний режим, тобто постає питання про правосуб'єктності іноземних юридичних осіб , про допуск їх до здійснення господарської діяльності на території даної держави. У таких випадках необхідно також встановлювати, які особи можуть розглядатися як юридичні особи даної держави, а які - ні. Наприклад, в одній державі якусь особу визнають як юридичною особою, а в іншій така ж особа розглядається не як юридична особа, а як проста сукупність фізичних осіб. Так, англійське "партнершип" (повне товариство) в англійському праві не є юридичною особою, в французькому ж праві аналогічна особа юридичною особою вважається.
Список використаних джерел
Богуславський М.М. Міжнародне приватне право. -М., 2006.
Урядовий кур'єр. — 1998. — 2 червня.
http://www.horting.org.ua/node/890
2.Роль та функції українських консулів у сфері захисту прав та інтересів українських юридичних осіб за кордоном.
Консул зобов'язаний вживати заходів для того, щоб юридичні особи та громадяни України користувалися в повному обсязі всіма правами, наданими їм законодавством держави перебування і міжнародними договорами, учасниками яких є Україна і держава перебування, а також міжнародними звичаями.
Консул зобов'язаний вживати заходів для відновлення порушених прав юридичних осіб і громадян України. У випадку, якщо після звернення консула до властей держави перебування не будуть відновлені порушені права юридичних осіб і громадян України, консул зобов'язаний повідомити про це Міністерство закордонних справ України та главу дипломатичного представництва України в державі перебування. Консул зобов'язаний приймати як письмові, так і усні звернення юридичних осіб. Консул приймає звернення іноземних юридичних осіб і громадян з питань, що стосуються виконання його функцій.