37. Назвіть заходи, які здійснив російський цари­зм­ стосовно нищення здобутків укр. Культури про­­тягом xyiii – XIX ст.

Культура українського народу в складі Російської ім­перії кінця XVIII – початку XX ст. роз­ви­­валась в умо­вах постійних утисків. Після ліквідації Ге­ть­мА­н­щи­ни (1764) і зруйнування Запорозької Січі (1775), юри­­дичного оформлення кріпосного права на Лі­во­бе­режжі та Слобожанщині (1783), скасування чи­н­но­сті магдебурзького права (1831) і Литовського ста­ту­ту (1840) на Правобережжі Україна фактично пере­тво­рилась у безправну колонію Російської імперії – Ма­лоросію. Царизм у 1864 р. проводить освітню ре­фо­р­му, суть якої по­лягала в створенні єдиної си­с­те­ми освіти. Проте усі сили були спрямовані на ру­си­фі­кацію. Процес становлення науки в Україні роз­по­чав­ся із запізненням щонайменше на два століття- це­ яв­ний приклад заходів російського царизму. Загалом у XIX ст. наука в Україні, була ву­зів­сь­кою і розви­ва­ла­ся лише зусиллями окремих вчених.Хочу підоре­с­ли­­ти, що особливо нищівної наруги зазнала мова як го­ловний чинник національної означеності. У 1720 р.­ Петро I заборонив книгодрукування укр. мовою, а уже­ через дев’ять років Петро III звелів переписати з ­ук­р. Мови на рос. Деожавні постанови і розпо­ряд­же­ння. У 1763 р. З’явився указ Катерини II про за­бо­ро­ну викладання у Києво- Могилянській академії, а че­рез три роки синод розпорядився вмлучити укр.. бу­кварі з усіх шкіл. У 1862 р. закрито недільні й без­пла­тні українські школи для дорослих . У 1863р. Ви­да­но Валуєвський циркуляр про заборону дру­ку­ва­н­ня книг укр. мовою та укр. театру у Східній Україні. У 1876 р. видано Емський указ Олександра II про за­бо­рону ввезення укр. книг з-за кордону і під­те­к­с­ту­­вання нот укр. мовою. У 1888 р. Олександр III за­бо­ронив вживати укр. мову в офіційних установах і да­вати укр. імена під час хрещення. А у 1895р. Ви-да­но розпорядження друкувати укр. книги для дітей.

Для культури 19 ст. характерний подальший на­ст­у­п­­­ на укр. культуру – русифікації. Вона торкнулася всі­х сфер культурного життя України – від літе­ра­ту­ри­ і театру( було заборонено вистави укр. мовою) до архітектури.

34. Національна культура після проголошення неза­ле­ж­ності України: здобутки і проблеми

Проголошення 24 серпня 1991 р. державної неза­ле­ж­ності України започаткувало новий етап роз­вит­ку ­ук­ра­­їнської культури. Відповідно перед дер­жав­ною політикою в сфері культури стоїть завдання від­­ро­дження та збереження багатої духовної і ма­те­рі­альної спадщини. Відповідно до цього, попри по­лі­ти­чні, економічні та історичні проблеми, загальний ба­ланс ку­ль­турного розвитку все-таки виглядає як по­зитивний, хоча його і важко сприймати од­но­з­на­ч­но­. Най­більшим добутком культурного життя стало лік­відування відкритих чи прихованих п­е­ре­пон­ на шля­ху розвитку національної культури. Закладено ос­нови для відродження історичної па­м’яті, акти­віза­ці­ї ку­ль­ту­р­но­го життя в регіонах. Спостерігається роз­виток освіти у різних рівнях закладів. Однак стан за­гальноосвітніх навчальних закла­дів пов’язаний зі ск­ладними проблемами, передовсім це складне мА­те­ріально-технічне забезпечення шкіл. . Отже, за ро­ки­ неза­ле­ж­ності в Україні створено відповідну зако­но­да­вчу та нормативну базу вищої освіти. Укра­їн­сь­ка­ вища школа відзначається ви­со­ким потенціалом. Не­позбавлена і наукова сфера чималих проблем. Фі­нансування наукових досліджень залишається вк­рай­ не­до­статнім. Ніхто не заперечує, що українській на­уці є чим пишатися. Проте імена українських уче­них­ у світовій літе­ра­турі згадуються все рідше і рід­ше. Не оминули проблеми перехідного періоду і мис­тецтво незалеж­ної України. Виявом нової со­ціа­ль­но-культурної ситуації є сплеск театрального жит­тя, а також розвиток національної кінематографії. У склад­них фінансово-матеріальних і нормативно-пра­во­вих умовах розвивається і музейна сфера. Однією з клю­­чових проблем музейної сфери є відсутність ор­гану, який би займався пошуком і поверненням ку­­ль­ту­р­них цінностей України з-за кордону. Ре­ліг­ій­не життя України характеризується надзвичайною ін­тен­сивністю, динамічністю і водночас кон­флі­кт­ні­стю. Стрімко зростає кількість різноманітних кон­фе­сій і культів. Зростає прагнення до створення єдиної наці­о­нальної церкви. Втім за наявної політичної си­ту­ації ця мрія є нездійсненою. Насамкінець звернемо ува­гу на сучасну українську літературу, яка існує у ві­льному суспільстві, де кожен може писати й чи­та­ти те,що йому подобається. Однак, поки що про пов­но­цінну масову літературу в українському варіанті го­ворити не доводиться, що спричинено відсутністю ук­раїнського книжкового ринку й української кни­ж­ко­вої індустрії.

У незалежній Україні культура, попри історичні, еко­номічні, політичні, правові та організаційні тру­д­но­­­щі, розвивається у всіх сферах та напрямах.