39.Особливості розвитку образотворчого мис­те­ц­тва друг. пол. 17- 18 ст.

Головним напрямом розвитку украї­нсь­кої скульптури в добу Ба­ро­ко зали­ша­ла­ся сис­тема оздоблення іконостасів. Значного по­ши­­рен­ня в дру­гій половині XVII ст. набуває над­гроб­на ску­ль­п­тура. Одним з най­я­скравіших пе­ріо­дів розвитку ску­ль­­птури в Україні вважається ро­­коко. Рококова ску­ль­птура характеризується ви­довженими про­пор­ці­ями, динамікою, гран­діо­зні­стю. Помітним майстром в Україні був фра­н­цу­зький скульптор Й. Леблан. Він ав­тор ску­ль­птур­ з групи «Роз­п’я­ття» – статуї Марії та Йоа­н­на Богослова (костел м. Жовкви), а та­кож ве­ли­ких вівтарних статуй. Етап пізнього рококо уо­со­блюють три ску­льптори: С. Фесінґер, А. Оси­н­сь­кий та Й. Пінзель. Учень Й. Пін­зе­ля М. По­ле­йо­вський ви­конав архітектурний проект і ро­ко­ко­ве ску­ль­птурне оздоблення іконостаса церкви Кре­хівського монастиря. Кра­щи­ми творами М. По­лейовського є фігури великого вівтаря. Єди­ною­ га­луззю скульптури, що розвивалася безпе­ре­р­вно,було де­ко­ра­тивне оз­доблення іко­но­с­та­сів. З II пол. XVII ст. в українському мистецтві по­­си­лю­є­­­­ться демократична те­чія, вона набирає лю­дяного, життєвостверд­жуюч­о­го­ ха­рак­теру­.­За­га­льною тенденцією у розвитку обра­зо­т­вор­чого ми­с­тецтва на Україні з_­ II пол. XVII ст. стає де­да­лі ширший відхід художників від ре­лі­гій­них тем і під­вищення інтересу до світських сюжетів, реа­­ль­ного життя. Під впливом сти­лю­ барокко бага­то тво­рів живопису відзначались пишністю, де­ко­ра­тив­ністю, яс­к­равим колоритом, грою ко­льо­рів­. Найваж­ли­вішими пам’ятками монумент­та­ль­­­ного живопису II пол. XVII ст. є іконостаси, зок­рема іконостас Єле­ць­кого мо­настиря в Чер­ні­го­ві (1669-1676), Бо­горо­д­ча­нський іконостас, ст­во­­рений для Ма­нявського ски­ту майстром Іовом Кон­дзелевичем з Волині, іконос­та­си, ви­го­то­вле­ні­ в 1667-1700рр. Іваном Рутковичем із Жовкви. Па­літра Рутковича об­ме­же­на. А уже в ше­дев­рах Іо­ва Кондзелевича нема нічого бу­ден­но­го.­ Най­бі­льш ви­датними майстрами живопису тоді бу­ли Д.Левицький (1735-1773), В.Боровиковський (1757-1825) і А.Лосенко (1737-1773).

41.Визначні риси бароко в укр. Архітектурі.

Архітектура цього часу увібрала усю вибагливість і хи­­мерність. ЇЇ характерні трибанні ( харківський По­к­ровський собор) та п’ятибанні ( Свято- Ми­ко­ла­ї­в­сь­кий собор у Ніжині) храми з яскраво вираженою вер­ти­кальністю та стриманим декором. У Придніпров’ї сфо­рмувався новий тип культової ар­хі­те­к­ту­ри­це­нт­рич­но-вертикальної композиції. Видатна дерев’яна спо­руда XVII ст. цього типу – це Успенська церква в Пе­реяславі. Винятково стильового виразу епохи Ба­ро­ко досягла мурована архітектура. Хоча значення де­рева в будівництві збереглося. Складними спо­ру­да­ми другої половини XVII ст. були храми, хрещаті в плані. Вони виглядають центричними (як мо­ну­ме­н­ти). До таких барокових храмів належить Бла­го­ві­ще­нсь­кий собор у Ніжині та Катерининська церква у Чер­нігові. У період гетьманування І. Мазепи, крім на­ціональних мотивів, простежуються і за­хі­д­но­єв­ро­пе­йські. У першій третині ХVІІІ ст. переважало бу­ді­в­ництво п’яти-верхого на хрещатій основі, п’яти- або дев’ятидільних храмів. У барокових пам’ятках ку­льтового будівництва України середини ХVІІІ ст. бі­льш чітко простежується ордерна система. Їм вла­с­ти­ві прямокутні чи напівкруглі форми бічних від­га­лу­жень хреста, розміщення бічних бань у п’я­ти­ба­н­них спорудах по діагоналі, як у давньоруських хра­мах. До кращих пам’яток належить:Андріївська цер­ква в Києві. Єдність церкви з дзвіницею вперше в Ук­раїні досягнена завдяки творчій діяльності І. Гри­го­рович–Барського під час відбудови в 1748–1760 рр. Кирилівського монастиря в Києві. Яскравими ба­ро­ковими зразками архітектури є пам’ятки ка­м’яного будівництва українських земель на захід від Дн­іпра, щоналежали до Речі Посполитої. Ар­хі­те­к­турний стиль бароко та рококо знайшов різний вияв учо­тирьох шедеврах Галичини: церкві св. Юра та До­мініканському костелі у Львові, Домініканському кос­телі у Тернополі й Успенському соборі По­ча­їв­сь­кої лаври. Помітною пам’яткою бароко є костел Зд­ви­ження та св. Йосип. У Галичині поширився тип де­рев’яної тризрубної церкви з трьома верхами.

35, 42.Охарактеризуйте романтизм як напрямок ук­ра­ї­нської культури XIX ст.

Романтизм як напрямок укр.культ. проголосив сво­боду розвитку,. Свободу борця, який керується вла­сними ідеями .Він протиставляє буденному жи­т­тю­ високі ідеали, яких прагне пересічна людини. Та­кож­ підвищена ідеб до екзотики, фольклору. Усе зо­се­реджувалось на внутрішньому світі. Переважали пое­тичні жанри: поетизація ночі, природи, усього нез­вичного і фантастичного. Розвивалась етнографія як наука, фольклористика, історія, мова. З’являється ці­ла­ низка історичних досліджень.

З 1820-х і до 1860-х рр. для української літератури ха­рактерний романтизм. Одними з перших праць у ро­мантичному стилі вважаються твори: П. Гулака-Ар­темовського, Л. Боровиковськог. Розквіт ук­ра­їн­сь­кої романтичної поезії припадає на 30–40 рр. ХХ ст. (Л. Боровиковський, А. Метлинський, Є. Гре­бін­ка, М. Костомаров, Т. Шевченко та ін.). В укра­їн­сь­кій романтичній поезії (це стосується великою мі­рою­ й прози) 1820–1860-х рр. можна виділити такі ос­новні тематично-стильові течії: фольклорну, фо­ль­к­лорно-історичну, громадянську та психологічно-осо­бистісну, в межах яких проявилися різні ідейні по­зиції письменників. До того ж явним є те, що фо­ль­клорні витоки в українській романтичній поезії ви­раз­но домінують. Завершують романтизм в ук­ра­їн­сь­кій­ літературі збірки «Поезія Іосифа Федьковича»

Органічне поєднання людини з природою про­зву­чало в творчості В. Штен-берга (1818-1845).Ви­хо­­ваний у дусі класицизму, він проникнувся ро­мА­нт­ичною концепцією природи і став типовим пред­ста­в­ни­ком романтизму. На добу Романтизму при­па­дає­ і становлення як художника Т. Шевченка.

Романтизм у малярстві представлений пе­ре­ва­жно­ портретами. Популярним був штамп, а не гли­бо­­ке вивчення життя. На західно-українських землях не зазнав диференціації лише пор­трет­ вищого ду­хо­ве­нства, зберігши станові й стильові риси ідеалу ми­ну­лого сто­­ліття. Ро­мА­н­тичний період у Галичині оз­на­менувався влаштуванням у Львові великих ху­до­жніх виставок, які стали новим явищем у куль­ту­р­но­му­ житті. Ці виставки відбулись в 1837 р. і 1847 р.