
- •Поняття та формула визначення освітленості.
- •Моделювання природного освітлення на напівсферичній установці штучне небо.
- •Інсоляція в архітектурі: визначення та структура сонячного спектру.
- •Сонцезахисні архітектурні конструкції та матеріали.
- •Особливості будови ока людини.
- •Поняття про колір, сприйняття кольору, три якості кольору.
- •Поняття та формула визначення світлового потоку
- •Моделювання природного освітлення на прямокутній установці штучне небо
- •Чинники тривалості інсоляції
- •Ландшафтно-архітектурні сонцезахисні засоби
- •Поняття про акомодацію, іррадіацію та їх врахування в архітектурі
- •Змішування кольорів. Первинні кольори
- •Поняття та формула визначення яскравості світла.
- •Розрахунок природнього освітлення – термінологія(характерний переріз, умовна робоча поверхня).
- •Координати сонця та їх зображення.
- •Моделювання інсоляції на установці штучне сонце з рухомим джерелом світла.
- •Поняття про маскування архітектурних об’єктів.
- •Площинні кольорові системи. Кольорове коло Гете.
- •1. Поняття та формула визначення освітленості.
- •Вплив ов на приймачі залежить від їхніх оптичних властивостей. Основні оптичні властивості приймачів характеризуються: відбиттям, поглинанням і пропущенням.
- •2.Формула для визначення коефіцієнта пропускання світла віконним отвором.
- •3.Метод сонячних масок.
- •4.Нормування тривалості інсоляції у житлових приміщеннях.
- •5. Похибки зору, оптичні корекції архітектурних об’єктів.
- •6. Площинні кольорові системи. Кольоровий графік мко.
- •Світловий спектр, особливості денного та нічного бачення, ефект Пуркіньє.
- •Формула для визначення коефіцієнта пропускання світла ліхтарем.
- •Сонячна карта для різних географічних широт.
- •5Будова ока
- •5. Використання ефекту адаптації ока у архітектурі бароко.
- •6.Типи кольорових гармоній.
- •3.Класифікація сонцезахисту в архітектурі
- •4.Поняття про географічну широту,та границі її зміни на території України
- •5.Використання ефекту адаптації ока у архітектурі давнього Єгипту
- •6.Психологічна дія кольору на людину
- •1. Закон світлотехнічної подібності та його застосування
- •2. Дія природного світла на людину та середовище
- •1. Формула для визначення коефіцієнта природної освітленості.
- •2. Яка освітленість нормується при боковому розташуванні світло прорізів
- •3. Координати положення сонця на небі
- •5. Особливості будови ока людини
- •6. Поняття про колір, сприйняття кольору, три якості кольору
- •2.Яка освітленість нормується при верхньому розташуванні світло прорізів.
- •3.Другий закон світлотехнічної освітленості.
- •4.Схема напівсферичної установки штучне небо.
- •5.Поняття про акомодацію , іррадацію та їх урахування в архітектурі.
- •6.Особливості будови ока людини.
- •6.Поняття про колір,сприйняття кольору,три якості кольору.
5Будова ока
Зорова система складається з периферичного відділу (органу зору — ока), провідникового відділу (зорового нерва) і центрального відділу (основу становить зоровий центр кори головного мозку.
Орган зору людини — око — це унікальний і дуже складний витвір природи. У людини два ока, і тому зір бінокулярний, або стереоскопічний. Кожне око розташоване в очній ямці черепа (орбіті), має кулясту форму з опуклішою передньою частиною і тому ще називається очним яблуком. Така форма ока дає змогу йому рухатися в певних межах очної ямки. Око має три оболонки: зовнішню (білкову), середню(судинну)і внутрішню (сітківку).
Сітківка
представлена шаром світлочутливих
клітин.
Промені світла, проходячи крізь рогівку та кришталик, заломлюються, і зображення на сітківці виходить переверненим. Таким чином, оптична система ока – рогівка, кришталик і склоподібне тіло – працює за принципом фотоапарата. Світлочутливі клітини сітківки є рецепторами зорового нерва, по якому сигнали надходять до головного мозку.
Сітківка складається з двох видів рецепторів — 150 млн паличок та 7 млн колбочок (названі за формою клітин). Палички дають чорно-біле зображення, працюють також у темряві. Колбочки, що здатні сприймати тільки денне світло, формують кольорове зображення. Деякі з них чутливі до синього кольору, другі до червоного, треті до жовтого. Сигнали, що надійшли через зорові нерви до головного мозку, переробляються в зоровому центрі кори великих півкуль. Там перевернуте зображення знову перевертається, і ми бачимо предмет у тому положенні, яке він має насправді.
Білет №9
1.Функції природного освітлення та дія світла на людину та середовище. Серед чинників зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світлу відводиться одне із чільних місць. Адже відомо, що майже 90% всієї інформації про довкілля людина отримує через органи зору. Вплив світла на життєдіяльність людини вивчений досить добре. Воно впливає не лише на функцію зору, а й на діяльність організму в цілому: посилюється обмін речовин, збільшується поглинання кисню і виділення вуглекислого газу. Відомий сприятливий вплив природного освітлення на скелетну мускулатуру. Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для людини. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб (наприклад, вірусу грипу). Окрім того, природне світло має і психологічну дію, створюючи у приміщенні для людей відчуття безпосереднього зв’язку з довкіллям. 2. Класифікація видів природного освітлення. 1. За часом та інтенсивністю (денне, нічне, сутінкове); 2.За рівнем освітленості (високий, середній, низький). 3.За співвідношенням направленого і розсіяного світла (пряме і дифузне). 4. Розподілом яскравості неба (хмарного та ясного). 5. Спектром світла (денний і сутінковий). 6. Динамічністю освітлення. 3. Картограма ліхтаря: прямокутного, шедового, зенітного.
4.Поняття про схилення сонця, границі його кількісної зміни. Схилення сонця-кут, який утворює сонце з площиною екватора. |
Зміна схилення Сонця протягом року є в межах від +23° 27' (момент літнього сонцестояння) до -23° 27' (момент зимового сонцестояння).
Сонце переміщається з південної частини зоряного неба в північну і проходить через точку весняного рівнодення. Тривалість дня на всій поверхні дорівнює ночі (за винятком полярних областей). Це припадає на 21 березня – день весняного рівнодення. Далі Сонце поступово переміщується в північній частині неба, де схилення його додатні і 22 червня вісь Землі з площиною круга, що розділяє освітлену і темну частину Землі складає 23027'. У цей час в середніх широтах день найдовший – день літнього сонцестояння. Схилення Сонця має найбільше значення d= 23027'. Після 22 червня схилення Сонця поступово зменшується і воно наближається до екватора. 23 вересня Сонце проходить через точку осіннього рівнодення і переходить в південну частину неба. 22 грудня вісь Землі розташовується так само, як і 22.06, але схилення стає мінімальним —23027' Тривалість дня найменша – день зимового сонцестояння.
ХАРАКТЕРНІ ПОЛОЖЕННЯ Землі та Сонця, на період:1, 3 – весняного та осіннього рівнодення (21- 22, ІІІ, ІХ); 2, 4 – літнього та зимового сонцестояння (21-22 VI, ХІІ).