5Будова ока

Зорова система складається з периферичного відділу (органу зору — ока), провідникового відділу (зорового нерва) і центрального відділу (основу становить зоровий центр кори головного мозку.

Орган зору людини — око — це унікальний і дуже складний витвір природи. У людини два ока, і тому зір бінокулярний, або стереоскопічний. Кожне око розташоване в очній ямці черепа (орбіті), має кулясту форму з опуклішою передньою частиною і тому ще називається очним яблуком. Така форма ока дає змогу йому рухатися в певних межах очної ямки. Око має три оболонки: зовнішню (білкову), середню(судинну)і внутрішню (сітківку).

Сітківка представлена шаром світло­чутливих клітин.

Промені світла, проходячи крізь рогівку та криш­талик, заломлюються, і зображення на сіт­ківці виходить переверненим. Таким чином, оптична система ока – рогівка, кришталик і скло­подібне тіло – працює за принципом фотоапара­та. Світлочутливі клітини сітківки є рецепторами зорового нерва, по якому сигнали надходять до головного мозку.

Сітківка складається з двох видів рецепторів — 150 млн паличок та 7 млн колбочок (названі за формою клітин). Палички дають чорно-біле зображення, працюють також у темряві. Кол­бочки, що здатні сприймати тільки денне світло, формують кольорове зображення. Деякі з них чутливі до синього кольору, другі до червоного, треті до жовтого. Сигнали, що надійшли через зорові нерви до головного мозку, переробляють­ся в зоровому центрі кори великих півкуль. Там перевернуте зображення знову перевертається, і ми бачимо предмет у тому положенні, яке він має насправді. 

Білет №9

1.Функції природного освітлення та дія світла на людину та середовище. Серед чинників зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світлу відводиться одне із чільних місць. Адже відомо, що майже 90% всієї інформації про довкілля людина отримує через органи зору. Вплив світла на життєдіяльність людини вивчений досить добре. Воно впливає не лише на функцію зору, а й на діяльність організму в цілому: посилюється обмін речовин, збільшується поглинання кисню і виділення вуглекислого газу. Відомий сприятливий вплив природного освітлення на скелетну мускулатуру. Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для людини. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб (наприклад, вірусу грипу). Окрім того, природне світло має і психологічну дію, створюючи у приміщенні для людей відчуття безпосереднього зв’язку з довкіллям. 2. Класифікація видів природного освітлення. 1. За часом та інтенсивністю (денне, нічне, сутінкове); 2.За рівнем освітленості (високий, середній, низький). 3.За співвідношенням направленого і розсіяного світла (пряме і дифузне). 4. Розподілом яскравості неба (хмарного та ясного). 5. Спектром світла (денний і сутінковий). 6. Динамічністю освітлення. 3. Картограма ліхтаря: прямокутного, шедового, зенітного. 4.Поняття про схилення сонця, границі його кількісної зміни. Схилення сонця-кут, який утворює сонце з площиною екватора.

Зміна схилення Сонця протягом року є в межах від +23° 27' (момент літнього сонцестояння) до -23° 27' (момент зимового сонцестояння).

Сонце переміщається з південної частини зоряного неба в північну і проходить через точку весняного рівнодення. Тривалість дня на всій поверхні дорівнює ночі (за винятком полярних областей). Це припадає на 21 березня – день весняного рівнодення. Далі Сонце поступово переміщується в північній частині неба, де схилення його додатні і 22 червня вісь Землі з площиною круга, що розділяє освітлену і темну частину Землі складає 23027'. У цей час в середніх широтах день найдовший – день літнього сонцестояння. Схилення Сонця має найбільше значення d= 23027'. Після 22 червня схилення Сонця поступово зменшується і воно наближається до екватора. 23 вересня Сонце проходить через точку осіннього рівнодення і переходить в південну частину неба. 22 грудня вісь Землі розташовується так само, як і 22.06, але схилення стає мінімальним —23027' Тривалість дня найменша – день зимового сонцестояння.

ХАРАКТЕРНІ ПОЛОЖЕННЯ Землі та Сонця, на період:1, 3 – весняного та осіннього рівнодення (21- 22, ІІІ, ІХ); 2, 4 – літнього та зимового сонцестояння (21-22 VI, ХІІ).