1. Формула для визначення коефіцієнта природної освітленості.

е = *100%, де – природна освітленість, що створюється в певній точці заданої площини всередині приміщення світлом неба, безпосередньо або після відбиття; – зовнішня горизонтальна освітленість, що створюється світлом повністю відкритого небосхилу.

2. Яка освітленість нормується при боковому розташуванні світло прорізів

При боковому односторонньому розташуванні світлових прорізів в житлових і громадських будинках нормоване значення КПО повинно бути забезпечено в розрахунковій точці, розташованій на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення і площини умовної робочої поверхні ( або підлоги) на відстані 1м від стіни, найбільш віддалених від світлових прорізів.

При боковому двосторонньому освітленні приміщень різного призначення нормоване значення КПО повинно бути забезпечено в розрахунковій точці в центрі приміщення на перетині вертикальної площини характерного розрізу і робочої поверхні.

R)

3. Координати положення сонця на небі

ПОЛОЖЕННЯ СОНЦЯ НА НЕБОСХИЛІ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ КООРДИНАТАМИ: 1. Висота стояння Сонця – це кут між напрямком на сонце та його проекцією на площину горизонту. Якщо сонце знаходиться над горизонтом, то його висота додатна і змінюється від 0 до 90°, а за горизонтом - то від’ємна і змінюється від 0 до - 90°. 2. Азимут – це геодезичний кут між напрямом на північ та проекцією напрямку на сонце на площину горизонту (сонячною площиною), який відраховується за годинниковою стрілкою від 0 до 360°; азимут інсоляційний - кут між напрямком на південь та сонячною площиною, який відраховується за або проти годинникової стрілки від 0 до 180°.

4.

5. Особливості будови ока людини

ОКО фактично є частиною мозку винесеною назовні, воно нагадує фотоапарат, який складається з оптики або об'єктиву та світлочутливої протилежної стінки.

КРИШТАЛИК – прозоре студенисте тіло подібне до лінзи двоякої кривизни. Оболонка або рогівка, передня камера, кришталик, скловидна рідина – утворюють складну оптичну систему.

СІТКІВКА ОКА (ретина) складається з дрібних елементів (тіл) круглої та видовженої фори, які з'єднані нервами з мозком. У оці нараховується 130 млн. круглих тіл “колбочок” 7 млн. видовжених – “паличок” розмірами від 1:100 до 1:1000 мм. Колбочки пристосовані до високих рівнів денного освітлення, а палички – до низьких рівнів нічного. Зорове відчуття – це фотохімічна реакція, під час якої під дією світла зоровій пурпур або родопсин руйнується і чим більше тим сильніше відчуття світла.

ЖОВТА ПЛЯМА на сітківці відповідає зоні найкращого бачення. Вона заповнена маленькими колбочками, має діаметр 1 мм та відповідає зоровому куту 2 градуси.

а) горизонтальний розріз правого ока:

1-роговиця, 2-зіниця та кришталик з оптичною віссю,

3-пердня камера, 4-райдуга, 5-акомодаційний м’яз, 6-сітківка, 7-судинна оболонка, 8-білок, 9-склоподібне тіло, 10-жовта пляма з центральною ямкою, 11-зоровий нерв.

6. Поняття про колір, сприйняття кольору, три якості кольору

ДВА ПОНЯТТЯ КОЛЬОРУ:

1. Колір як властивість матеріалів (Константність кольору – сніг білий, листя зелене). Одночасний кольоровий контраст - зелене коло 5 см на червоному і сірому папері сприймається по-різному (рис.32). І.Н’ютон показав що біле світло складається і розкладається на кольорові промені;

2. Колір як функція сприйняття людського мозку. (Відчуття кольору пов'язують з світловим стимулом та типовою чутливістю ока)

СПРИЙНЯТТЯ КОЛЬОРУ:

1. Ізольований колір (стимул, що за інтенсивністю перевищує оточення).

2. Глянцева, матова і фактурна кольорова поверхня (Змінюють оцінку кольору від розбіленого до насиченого).

ТРИ ЯКОСТІ КОЛЬОРУ:

1. Кольоровий тон (Це власне поняття червоного, синього, зеленого кольору разом з перехідними відтінками, які око розрізняє близько 200);

2. Світлота або яскравість (об'єктивна міра відбиваючої здатності: жовтий 50, червоний 20%);

3. Насиченість (Повнота або інтенсивність кольору, розрізняють у синє-зеленому 10, а червоному - 18 ступенів насиченості).

Білет №14

1.Закон проекції тілесного кута.Згідно цього закону, освітленість в точці приміщення, створювана небом з рівномірною яскравістю, прямо пропорційна яскравості неба і площі проекції на освітлювану поверхню тілесного кута, під яким видна ділянка неба з даної точки приміщення (16).

Таким чином, dI=LdS підставляємо dE=Cosa/R2 при R=1 дістаємо dE=LdSCosadSCosa=dG тоді dE=LdG при рівномірній яскравості E=LG, де dS – елементарна ділянка неба, м; E - освітленість в точці, лк; L -яскравість неба, нт; G - площа проекції тілесного кута на площину, що освітлюється, м.

Наслідки: 1. Визначення відносної світловіої активності отворів у стінах та стелі.

2. Побудова графіків Данилюка.