Білет №1
Поняття та формула визначення освітленості.
ОСВІТЛЕНІСТЬ (Е). Зазвичай визначається як поверхнева щільність світлового потоку випромінювання, падаючого на поверхню, яка дорівнює відношенню світлового потоку Ф до величини освітлюваної поверхні S, по якій він рівномірно розподілений. При нерівномірному та рівномірному розподілі світлового потоку за площею використовуються формули:
З формул видно, що освітленість не залежить від фактури, кольору та інших властивостей освітлюваної поверхні.Одиниця освітленості люкс (лк). 1 лк це щільність світлового потоку в 1 лм, рівномірно розподіленого на поверхні площею 1м2.
П рактично освітленість зручніше визначати по силі світла. Залежність між освітленістю і силою світла знаходиться таким чином. Уявимо точкове джерело світла, розташоване в центрі сфери радіусом r. Освітленість площі dS нормально розташованої до світла визначається за вище наведеною
формулою . Якщо dS замінити виразом, отриманим з рівняння
то дістанемо формулу для прямого падіння світла.
При розташуванні площадки під деяким кутом α до падаючого світлового потоку, освітлена площа буде обчислюватися таким чином: dS1=dScosα ;
Тоді за формулою , освітленість певної ділянки площі, прямо
пропорційна силі світла I та cos кута падіння світлового потоку, випромінюваною у напрямі до цієї ділянки джерелом світла, і обернено пропорційна квадрату відстані r2 від джерела світла до освітлюваної ділянки площі.
Моделювання природного освітлення на напівсферичній установці штучне небо.
Лабораторні установки штучне небо напівсферичного типу
Інсоляція в архітектурі: визначення та структура сонячного спектру.
ІНСОЛЯЦІЯ – це пряма дія світлової, ультрафіолетової та інфрачервоної частин сонячного спектру.
ТРИВАЛІСТЬ ІНСОЛЯЦІЇ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД: 1. Геофізичних чинників (широта місцевості, пора року, рельєф, рослинність, час доби, хмарність). 2. Архітектурно-конструктивних характеристик об'єкту (орієнтація за сторонами горизонту, форма плану та перерізу, розміри вікон, товщина стін).
ХАРАКТЕРНІ ПОЛОЖЕННЯ Землі та Сонця, на період:1, 3 – весняного та осіннього рівнодення (21- 22, ІІІ, ІХ); 2, 4 – літнього та зимового сонцестояння (21-22 VI, ХІІ).
ПОЛОЖЕННЯ СОНЦЯ НА НЕБОСХИЛІ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ КООРДИНАТАМИ: 1. Висота стояння Сонця – це кут між напрямком на сонце та його проекцією на площину горизонту. Якщо сонце знаходиться над горизонтом, то його висота додатна і змінюється від 0 до 90°, а за горизонтом - то від’ємна і змінюється від 0 до - 90°. 2. Азимут – це геодезичний кут між напрямом на північ та проекцією напрямку на сонце на площину горизонту (сонячною площиною), який відраховується за годинниковою стрілкою від 0 до 360°; азимут інсоляційний - кут між напрямком на південь та сонячною площиною, який відраховується за або проти годинникової стрілки від 0 до 180°.
Сонцезахисні архітектурні конструкції та матеріали.
До архітектурно-планувальних С. с. відносяться: раціональна орієнтація будівель (а також віконних отворів і ліхтарів) і вуличної мережі відносно сторін горизонту, пристрій галерей і глибоких лоджій, озеленення і обводнення територій з найбільш тривалою і інтенсивною інсоляцією, озеленення фасадів будівель, світле забарвлення зовнішніх конструкцій будівель, що захищають, і забарвлення внутрішніх поверхонь приміщень в «холодні» тони (у південних районах), покриття доріг і тротуарів нетеплоємними матеріалами і ін. Конструктивні С. с.: сонцезахисні пристрої — стаціонарні (мал. 1) і регульовані (мал. 2); використання як матеріали для заповнення світлових отворів будівель тепловідбивних, теплопоглинальних і світлорозсіювальних стекол і пластмас; вживання в конструкціях зовнішніх стенів теплоізоляційних матеріалів (наприклад, мінеральної вати, скловолокна і ін.) і повітряних прошарків; пристрій захисного (що водоізолює) шару на плоских покриттях і ін.