Парагрип

Парагрип – грипоподібне гостре інфекційне захворювання, яке викликається вірусами парагрипу; характеризується переважним ураженням дихальних шляхів і помірною інтоксикацією.

Поширення повсюдне, складає близько 20% від загального числа ГРВІ. Під час епідемії грипу нерідко є супутнім захворюванням. Хворіють люди різного віку, але переважно діти.

Етіологія і патогенез. Збудники парагрипу – пневмотропні РНК-вмісні віруси типів 1-4, відносяться до родини Раrаmухоviridае. Віруси мають форму неправильних сфер діаметром 150-300 нм або довгих спіралей.

Вірус парагрипу.

Капсид вірусу містить фактор, що викликає утворення багатоядерних клітинних симпластів. Віруси парагрипу менш агресивні в порівнянні з вірусами грипу. Патогенез парагрипу схожий з таким при грипі, проте, інтоксикація виражена менше і перебіг захворювання більш легкий. Парагрип, викликаний вірусами типів 1 та 2, перебігає як легка форма грипу, проте при цьому часто виникають гострий ларингіт та набряк гортані, що ускладнюються псевдо крупом і асфіксією. Вірус парагрипу типу 3 призводить до ураження нижніх дихальних шляхів, а вірус типу 4 викликає інтоксикацію.

П арагрипозна пневмонія. Гігантські клітини складної конфігурації та з множинними ядрами (симпласти).

Зміни органів дихання при парагрипі схожі з описаними при грипі, але виражені у меншій мірі. Характерною є проліферація епітелію трахеї та бронхів з появою поліморфних клітин, що мають одне або декілька пухирцевоподібних пікнотичних ядер. У легенях в серозно-десквамативному ексудаті зустрічаються багатоядерні клітини. Проміжна клітинна реакція в легенях виражена помірно, а крововиливи зустрічаються рідко.

Ускладнення парагрипу спостерігаються при приєднанні вторинної інфекції. Найчастіше розвиваються бронхопневмонія, ангіна, синусити, отит, євстахеїт. Можливий розвиток менінгоенцефаліту. Смерть хворих при неускладненому парагрипі може настати від асфіксії, обумовленої псевдо крупом або вірусною пневмонією. При приєднанні вторинної інфекції – від легеневих ускладнень. Парагрип небезпечний для дітей раннього віку у зв’язку з можливістю генералізації інфекції.

Респіраторно-синцитіальна інфекція

Респіраторно-синцитіальна інфекція (РС-інфекція; RSV-інфекція) – гостре респіраторне інфекційне захворювання, що викликається респіраторно-синцитіальним вірусом (РС-вірусом); володіє високою контагіозністю і нерідко носить епідемічний характер. На РС-інфекцію хворіє не тільки людина, але і деякі тварини (шимпанзе).

Етіологія і патогенез. РС-вірус (діаметр 90-120 нм) належить до РНК-вірусів родини Раrаmухоviridае і володіє здатністю формувати в культурі гігантські клітини та синцитій. Патогенез РС-інфекції схожий з патогенезом грипу і парагрипу. Спочатку вражаються легені, пізніше – верхні дихальні шляхи. Зустрічається переважно у дітей молодшого віку. Можлива генералізація інфекції, яка зустрічається в основному у дітей перших місяців життя. У дітей старшого віку, як і у дорослих, вражаються тільки верхні дихальні шляхи, і захворювання перебігає легко.

В ірус парагрипу.

При РС-інфекції виявляється ларинготрахеобронхіт, бронхіоліт та бронхопневмонія. Морфологічною особливістю RSV-інфекції є проліферація епітелію трахеї, бронхів, бронхіол, альвеолярних ходів у вигляді сосочків або пластів з декількох клітин. Епітеліальні проліферати та ексудат можуть вести до обструкції бронхіального дерева і розвитку вогнищ гострої емфіземи та ателектазу легень. Лімфоїдна інфільтрація проміжної тканини легень різко виражена і нерідко поєднується з деструктивними змінами стінок альвеол та альвеолярним набряком.

. Високий рівень експресії антигенів RSV у війчастому бронхіальному епітелії (стрілка). Базальні росткові клітини (коло) не інфіковані.

Проліферація епітелію трахеї, бронхів, бронхіол, альвеолярних ходів у вигляді сосочків або пластів з декількох клітин.

У легких випадках RSV-інфекції спостерігається катаральний ларинготрахеобронхіт. При генералізації інфекції виявляють характерні зміни у внутрішніх органах: у кишечнику, печінці, підшлунковій залозі, нирках клітинна запальна інфільтрація поєднується з сосочковими розростаннями епітелію, в центральній нервовій системі – з вогнищевою проліферацією епендими.

Ускладнення переважно легеневі – абсцес, гангрена легенів, гнійний плеврит, емпієма плеври, гнійний перикардит, медіастиніт.

Смерть у важких випадках настає від пневмонії, легеневих ускладнень, обумовлених вторинною інфекцією, а також генералізацією інфекції.