Тема 1. Економічна теорія як наука План лекції

1. Виникнення та розвиток економічної теорії.

2. Предмет економічної теорії.

3. Методи економічної теорії.

4. Функції економічної теорії.

План семінару

1. Зародження, формування та розвиток економічної теорії:

а) основні етапи і напрямки розвитку економічної теорії;

б) сучасні економічні теорії;

в) розвиток економічної думки в Україні.

2. Предмет економічної теорії:

а) продуктивні сили (виробничі ресурси), їх структура та ефективне використання;

б) економічні виробничі відносини: суть та структура;

в) економічні категорії, закони та принципи.

3. Методи економічної теорії:

а) загальні методи пізнання;

б) спеціальні (конкретні) методи пізнання;

4. Функції економічної теорії. Економічна теорія та економічна політика.

Основні економічні категорії та поняття

Економіко-математичні методи − дослідження економічних процесів і явищ при допомозі математичного моделювання, сприяють збалансованості, пропорційності в економіці, покращення розміщення продуктивних сил.

Економічна категорія − наукове поняття, яке характеризує окремі сторони економічного явища.

Економічна теорія − наука, що вивчає закони розвитку економічних систем та принципи їх функціонування.

Економічний експеримент − це перевірка ефективності функціонування нового господарського механізму, всього нового в економічній системі.

Економічний закон − істотні, стійкі, необхідні, причинно-наслідкові зв’язки та взаємозалежності даного економічного процесу.

Класична економічна теорія − В. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо показали, що багатство суспільства створюється в усіх галузях національної економіки. Вони розкрили закони розвитку капіталістичної економіки, її внутрішні суперечності, розробили трудову теорію вартості (в основі блага лежить людська праця).

Марксизм − К. Маркс, Ф. Енгельс довели трудову теорію вартості, показали експлуататорський характер капіталізму, наголосили на необхідності заміни капіталізму соціалізмом.

Меркантилізм − економічна школа, заснована в XVII ст. французькими вченими (А. Монкретьєн). Вони доповнили предмет політекономії мистецтвом державного управління господарства, а основне багатство бачили в грошах (золоті), головним джерелом отримання яких переважно зовнішня торгівля.

Метод аналізу та синтезу − розчленування цілого на частини, окремого їх вивчення, поєднання елементів у цілісність з урахуванням взаємозв’язків, дослідження від цілого до частини і навпаки.

Метод індукції та дедукції передбачає пошук фактів, виведення з них принципів, використання принципів у практиці господарювання і навпаки.

Метод матеріалістичної діалектики − вивчення суспільного виробництва на всіх його рівнях у русі, змінах, формах перетворення, з урахуванням інновацій, постійного зростання потреб.

Метод наукової абстракції передбачає очищення від несуттєвих, другорядних явищ, дослідження найбільш суттєвого, конкретного: від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики та навпаки.

Метод поєднання історичного і логічного − вивчення економічних явищ у процесі їх розвитку, спочатку розвиваються прості економічні форми, на зміну яким приходять більш складні, поки прості економічні форми не сформувались, більш складні не отримають свого розвитку. Історичний розвиток виробництва передбачає його очищення від випадковостей, несуттєвого.

Метод системного аналізу − основні критерії правильності економічної теорії, виступає інструментом поєднання теорії і практики господарювання.

Науковий метод – шлях входження в науку, хід пізнання дисципліни.

Принцип − узагальнення, яке лежить в основі певного економічного явища, є його першоосновою.

Сучасні економічні теорії − (Дж. Кейнс) наголошують на широкому втручанні держави в економіку, інші (М. Фрідмен) виступають за обмеженість втручання держави в економічні процеси, визначення людини в суспільному виробництві, вивчення ефективності виробництва в умовах обмежених ресурсів.

Фізіократи − економічна школа французьких вчених XVIIІ ст. (Ф. Кене), які наголосили на тому, що багатство суспільства створюється у матеріальному виробництві – сільському господарстві. Вони вперше дали характеристику суспільному відтворенню.