Методика проведення усного журналу.
Усній журнал (альманах) дозволяє залучити до роботи весь клас, надати роботі захоплюючого характеру, дух змагання. Кожна ланка готує свою сторінку . Діти прагнуть добре підготуватися і наочно показати те, що вміють і знають.
Усний журнал (альманах) – пізнавальна справа–огляд, являє собою серію коротких виступів (сторінок) на різні теми навколишнього світу, життя школи та класу.
Усний журнал може випускатися систематично (наприклад, раз у два тижні або щомісячно) і епізодично. У другому випадку усний журнал краще називати альманахом.
Усний журнал дає можливість кожному члену колективу ділитися з товаришами своїми знаннями, враженнями, інтересами, дозволяє в живій, образній формі знайомити всіх з політичними подіями, новинами громадського життя (політична інформація; сприяє розв’язанню завдань морального, розумового, естетичного, трудового, фізичного, екологічного, правового виховання в їхній єдності.
Розвивається ініціатива, самостійність, колективізм.
Варіанти роботи з усним журналом (альманахом):
Кожний мікроколектив разом зі своїми старшими друзями випускає по черзі (наприклад, раз у два тижні) номер усного журналу для свого класу, загону.
Кожний старший класний колектив або – краще – старший й молодший класи разом по черзі випускають номер усного журналу для школи.
Класний колектив або союз класних колективів готує усний альманах (наприклад, до свята) і виступає з ним перед іншими класами (молодшими, паралельними) і поза школою.
Усний альманах випускається зведеним загоном («творчим об’єднанням») аматорів з одного або різних класів – для школи, оздоровчого табору, для учасників зльоту, для оточуючих людей, наприклад, під час турпоходу, рейду або десанту.
Можливі теми й жанри сторінок (частин) усного журналу:
«Казкова»;
«Чому?»;
«Що ? Де?, Коли?»;
«Новини»;
«Що таке добре й що таке погано?»;
«Сатирична ( з використанням сценок, частівок, жартівливої анкети, інтерв’ю, енциклопедії й т.п.);
«По сторінках дитячих газет і журналів»;
«Наші мами, наші батьки, наші старші друзі»;
«Героїчна» або «Герої й подвиги» (оповідання, вірші, пісні, спогади й т.д.);
«Наш край» або «На машині часу» (минуле – сьогодення – майбутнє);
«По рідній країні» або «Навколо світу»;
«Дивне – поруч» або «Таємниці природи» (маленькі оповідання про цікаві явища природи з використанням картинок, фотографій, діапозитивів, гербарію й т.д.);
«Чудеса без чудес» або «Наука проти марновірства» (з використанням дослідів);
«Увага – цікава книжка!», «Спортивна» (наприклад, у вигляді репортажу); «У світі мистецтва» з окремими сторінками: «Поетична», «Музична», «Мальовнича» і т.д.
Поради організаторам
Назва усного журналу може бути традиційною або мінятися, але в кожному разі вона вибирається спільно, у результаті відкритого або закритого (під девізом) конкурсу на кращу пропозицію між всіма учасниками; якщо усний журнал випускається по черзі декількома авторськими колективами, то кожний може назвати свій журнал по–своєму.
Зміст номера (теми, частини, сторінок) обговорюється на загальному зборі – старті учасників ; частини або сторінки для підготовки й виступу розподіляються за бажанням, причому бажаючі можуть брати участь і в декількох частинах (сторінках). Кожну частину (сторінку) готує невелика бригада. На цьому ж зборі обирається рада справи (редколегія номера), що допомагає бригадам готувати виступи, скласти план номера, придумати обкладинку усного журналу, тобто вступ (з назвою журналу, змістом номера й т.д.) і висновок, наприклад речівку – побажання, пісню – заклик.
На загальній репетиції створюється обкладинка, у виконанні якої беруть участь всі члени колективу, і показуються підготовлені бригадами сторінки. Потім загальний збір обговорює виступи, дає поради авторам – виконавцям. Після необхідної доробки усний журнал (альманах) виходить у світ.
Назва чергової частини (сторінки) може оголошуватися або всіма учасниками, або провідниками ( 1-2 чоловік), або тією бригадою, що виступає із цією частиною (сторінкою).
Дорослі (педагоги, батьки й т.д.) можуть бути прямими організаторами роботи (очолювати раду справи, редколегію), консультантами при підготовці найбільш відповідальних і складних частин журналу, а також авторами–виконавцями окремих сторінок, підготовлених разом із дітьми або як сюрприз для них. Пам’ятайте, що усний журнал – це загальна творча справа дітей і їхніх старших друзів на користь і радість своєму колективу й іншим людям!
Сторінки – великі листи: назва сторінки, цифри, факти.
По закінченню листи складають, скріпляють і отримують журнал.
Бажано після проведення усного журналу проводити короткий загальний збір–«вогник», щоб спільно зробити висновки із власного досвіду.
Теми і орієнтовні плани усних журналів:
Тема: Звідки речі до нас прийшли?
Кожна річ народжується в праці.
Речі, якими ми користуємося.
Що з чого?
Тема: Як створюють книги?
Ліс - наше багатство.
Розумні машини.
Книжкові палати.
Наш друг – книга.
Тема: Як хліб на стіл прийшов?
Про колосок і хліба шматок.
Хто для нас хліб створює?
Вийшли в поле нові машини.
До хліба все має відношення.
Тема: Ким бути?
Наші тати, мами і наші знайомі.
Секрети професії відкриваємо.
Справа майстра боїться.
Завжди знайдеться справа для умілих рук.
Бесіда
Бесіда – метод обговорення конкретних знань, фактів, подій, вчинків, який передбачає участь двох сторін – вихователя і вихованців; це організована і цілеспрямована розмова вихователя з учнями на певну тему, яка передбачає питання й відповіді; це словесний спосіб виховного впливу, що включає переживання і здійснює емоційний вплив, прагнення до дії.
Види бесід за змістом:
етична екологічна
естетичне політична
пізнавальна
Б
есіда
за кількістю учасників
Індивідуальна фронтальна (колективна)
групова
Бесіда за плановістю
планована позапланова
М ета бесіди - поглиблення, зміцнення моральних, естетичних, соціальних понять:
- узагальнення й закріплення знань;
- формування у дітей відповідального ставлення до навчання, дійсності,
до себе.
Вимоги до бесіди:
цілеспрямованість;
продуманість плану;
діловий, доброзичливий тон;
тактовність;
ясність, чіткість, доступність запитань;
актуальність обраної теми;
не моралізувати;
активізація дітей під час бесіди;
уточнювати, доповнювати відповіді;
наводити яскраві приклади;
невимушена атмосфера;
питання – переважно проблемного характеру, що викликають роздуми, активний обмін думками;
увага до кожної точки зору, жодна думка не повинна ігноруватись, це сприяє об’єктивності, справедливості, культурі спілкування;
відповідність віковим особливостям дітей;
підведення учнів до самостійного висновку.
Підготовка до бесіди
Доцільно проводити 1 раз в місяць.
7-10 днів підготовка. Тривалість – 20 хв. – І клас, 30хв. – ІІ – IV класи.
Враховувати рівень знань учнів. Актуальність теми, знання дітей.
Попередня підготовка:
підбір літератури, прикладів з життя, ілюстрацій;
складання плану бесіди;
визначення системи запитань, завдань.
Проведення:
Обґрунтування вчителем теми, як життєво важливої.
Формулювання запитань, які б спонукали до розмови.
Спрямування розмови в правильному напрямку.
Залучення учнів до оцінки подій, вчинків, явищ суспільного життя і на цій основі формувати у них ставлення до оточуючої дійсності, до своїх громадських і моральних обов’язків.
Підсумки бесіди, формування раціонального вирішення проблеми, яка обговорюється, прийняття конкретної програми дій для закріплення прийнятої в результаті бесіди норми; точно сформульоване правило , вимога, яку треба виконувати у повсякденних справах і вчинках.
Для закріплення : задачі з моральним змістом (продовжити або закінчити оповідання, казку, відповідь на лист, гра, інсценування.
Види:
Бесіда за прочитаним матеріалом, оповіданням.
Обговорення книги.
За матеріалом періодичної преси.
За переглядом к/ф, відео.
За спостереженням за явищами суспільного життя.
Проблемні питання, запропоновані дітьми.
За творами дітей на моральні теми.
Структура колективної етичної бесіди:
початок;
основна частина;
закінчення.
Зміст:
Бесіда за змістом морального виховання.
Ставлення до праці, до людей праці.
Колективізм.
Справедливість.
Доброта, чуйність, товариськість.
Чесність, правдивість.
Дисциплінованість.
Культура поведінки.
Бережне ставлення до природи.
Досвід А.С. Макаренка.