17. Який зміст принципу автономії волі в міжнародному приватному праві? Наведіть приклади його реалізації.

Автономія волі є одним із правових принципів, що забезпечує широке, повне й точне використання іноземного права.інститут автономії волі спершу застосовувався виключно в зовнішньоекономічних відносинах, особливо у сфері договірних зобов’язань, міжнародних контрактах, міжнародній купівлі-продажу. Пізніше інститут автономії волі поширився на такі галузі права, як трудове, сімейне, спадкове, тощо. Хоча ще донедавна у вітчизняній доктрині стверджувалось, що колізійні норми, що стосуються визначення право- і дієздатності, сімейних, спадкових правовідносин, не допускають вибору права сторонами , очевидно, така позиція вже не відповідає об’єктивним реаліям законодавства у сфері МПП. По сьогоднішній день залишається спірною природа автономії волі. Одні вважають її проявом сутності права, для інших вона йому суперечить, на думку третіх – вона допускається у якості виключення

Інститут автономії волі закріплено також і в Гаазькій конвенції 1989 р. щодо права, яке повинно застосовуватись до спадкування майна померлих (про автономію волі у відносинах по спадкуванню). Так, згідно ст. 5 Конвенції, особа може обрати закон певної держави для регулювання спадкування свого майна. Вибір права буде юридично значимим у момент складання заповіту або смерті такої особи, якщо остання була громадянином держави або постійно там проживала. Саме це положення є за змістом і правовим значенням основною нормою Конвенції;

18. В чому полягає основний зміст принципу найбільш тісного зв’язку в міжнародному приватному праві. Наведіть приклади його реалізації.

Принцип найбільш тісного зв’язку – відносини, ускладнені «іноземним елементом» повинно регулюватися правом країни, яка має найбільш тісний зв'язок з цими відносинами. Тому законодавці вибудовують систему колізійних норм на основі принципу.

Принцип автономії волі у випадках, передбачених законом, сторона (сторони) можуть самі здійснювати вибір права, яке буде застосовуватися до регулювання конкретних відносин, ускладнених «іноземним елементом», є певні нюанси:

А) вибір права може здійснюватися з необмеженого кола правопорядку, якщо інше не передбачено законом,

Б) вибір права може здійснюватися як при укладенні договору, так і в наступному,

В) сторони договору можуть змінити обране право, але така зміна не повинна погіршувати стан третіх осіб в порівнянні з попереднім вибором.

Г) вибір права повинен носити явно виражений характер: або випливати з обставин справи і дії сторін, які розглядаються в сукупності,

Особа може бути визнана громадянином тієї країни з яку в неї існує найбільш тісний звязку, де вона живе, працює і т. д.

20. Зробіть класифікацію джерел міжнародного приватного права, залежно від норм, які вони містять

В основному це- внутрішні джерела та міжнародні. Це форми, в яких знаходить вираження правова норма. Це 1.Внутрішне законодавство; 2.Міжнародні договори; 3.Міжнародні і торгівельні звичаї; 4.Судова та арбітражна практика. Наявність міжнародних угод та звичаїв як джерел права є особливістю МПП. Тому можна небезпідставно говорити про подвійність джерел МПП.

1.Термін «вн. законод.» вживається у широкому розумінні. Закони та нормативно-правові акти поділяються на такі, що:1.повністю регулюють відносини цієї галузі права або ж 2.Певна частина норм яких регулюють ці відносини.

2.Норми міжн. угод у більшості правових систем є основним джерелом регулювання питань, які належать до сфери МПП. Угоди можна класифікувати за різними критеріями: предметом регулювання (шлюбно-сімейні відносини, тощо); видом норм, які містяться у них( колізійні, матеріально-правові, змішані); кількістю учасників (2- або багатост.і); суб'єктами, які створюють їх чи під егідою яких вони укладаються; ступенем потреби їх опосередкованості в законодавстві держав.

3. Звичай - це правило, яке склалося давно, систематично застосовується, хоч і не потребує своєї фіксації у певній правовій формі. Звичаї поділяються на міжнародні і торгівельні. Міжнародні правові звичаї засновані на послідовному й тривалому застосуванні певних норм. Обумовлені суверенітетом і рівністю держав, міжнародні правові звичаї стають обов'язковими для них. Різновидом міжн. Правових звичаїв є звичаї торговельні, які широко використовуються у міжнародній торгівлі й торговельному мореплавстві. Вони є обов'язковими для застосування, якщо: 1.норми законодавства безпосередньо відсилають до них; 2.сторони під час укладення контракту дійшли згоди регулювати свої відносини певним звичаєм.

4.Судова та арбітражна практика – це погляди суддів на певне питання, зафіксовані у рішеннях суду(судові прецеденти). Вони мають правове значення для вирішення судами аналогічних питань у майбутньому.

21. Визначіть форми уніфікації приватного права. Наведіть приклади європейськоправової уніфікації приватного права.

Таких форм чотири:

1. укладення міжнародних договорів, які містять уніфіковані норми, щодо

інститутів міжнародного приватного права;

2. прийняття державами так званих примірних законів чи інших

рекомендацій, які вироблені спеціально створеними для цього органами;

3. застосування міжнародних торгівельних звичаїв;

4. прийняття рекомендованих міжнародними організаціями зразкових форм договорів

..Гаазька конвенція (1954) – в якій було уніфіковано наступне: надання національного режиму у питаннях звернення іноземця до суду, норми щодо компетенції національних судів й зовнішньоторгового арбітражу щодо розв’язання спорів за участю іноземних громадян або юридичних осіб, містяться норми, які врегульовують проблему відносин судів у випадках надходження доручення (здійснити відповідні дії) іноземному суду, порядок відшкодування судових витрат, винесені за кордоном судові й арбітражні рішення виконуються у національному законодавстві.

22. Визначіть форми уніфікації приватного права. Наведіть приклади міжнародно-правової уніфікації приватного права.

Таких форм чотири:

1. укладення міжнародних договорів, які містять уніфіковані норми, щодо

інститутів міжнародного приватного права;

2. прийняття державами так званих примірних законів чи інших

рекомендацій, які вироблені спеціально створеними для цього органами;

3. застосування міжнародних торгівельних звичаїв;

4. прийняття рекомендованих міжнародними організаціями зразкових форм договорів

Прикладом уніфікації на міжнародному рівні модельних законів є Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародний торговельний арбітраж, прийнятий у 1985 році комісією ООН з права міжнародної торгівлі і схвалений Генеральною Асамблеєю ООН для можливого використання державами у своєму законодавстві. Прийняття країнами (серед яких є і Україна) своїх національних законів про міжнародний комерційний арбітраж, що базуються на Типовому законі, дає можливість зробити національне регулювання уніфікованим.