42. За допомогою яких прив’язок регламентується правовий режим майна в міжнародному приватному праві?

lex venditoris – закон країни продавця, у низці країн дана прив'язка використовується стосовно договорами, у яких боку не вказали характер применимого до правовідносин закону. У РФ ця прив'язка має значення визначення права країни, що регламентує повноваження контрагентам по зовнішньоекономічним угодам. Вона застосовується у договорах купли-прдажи, інші договори де продавцем вважається: - в заставі, зберігання – хранитель; - перевізник у договорі перевезення; - наймодавець в договорі майнового найму; - лизингодатель у договорі лізингу тощо. У разі укладання угоди біржі чи аукціоні, чи тендерних торгах , дана прив'язка визначає необхідність застосування права країни, де біржі, аукціони чи торги проводяться. До договорами про виробничому співробітництві, спеціалізації і кооперуванні. Договором про виконання монтажних будівельних робіт застосовується право країни, де ті роботи проводяться, де створюється остаточний передбачений договором результат. . lex loci contrractus – закон місця підписання договору, дана прив'язка до немає по зовнішньоекономічним угодам.

43. В чому полягають особливості регламентації правового режиму нерухомого майна в міжнародному приватному праві?

Закон місця знаходження речі (lex rei sitae) — означає застосування права тієї держави, на території якої знаходиться річ, і застосовується щодо права власності та інших речових прав, а також у сфері спадкування.

Згідно з п. 2 ст. 45 Мінської конвенції 1993 року, «право спадкування нерухомого майна визначається за законодав_ством Договірної Сторони, на території якої знаходиться це майно». Ця ж формула прикріплення використовується при

визначенні права власності на нерухоме майно (п. 1 ст. 38

Мінської конвенції 1993 року та ст. 41 Кишинівської конвенції 2002 року).

44. В чому полягають особливості регламентації правового режиму рухомого майна, що перебуває у дорозі?

Для визначення права власності на рухоме майно, що знаходиться в дорозі, може застосовуватися закон країни, з якої річ відправлено (законодавство Словаччини), або закон місця призначення речі (ст. 23(2) Закону з міжнародного приватного права Угорщини 1979 p.). Так, Гаазькою конвенцією про право, застосовуване до переходу права власності в міжнародній торгівлі товарами 1958 р. вирішуються питання, пов'язані з переходом права власності не на підставі принципу lex rei sitae, а з огляду на зобов'язальний статут, себто право, застосовуване до зовніш-ньотороговельної угоди сторін.

45. Які колізійні прив’язки застосовуються до угод та юридичних фактів?

Закон місця здіснення акту (lex loci actus) — означає застосування права тієї держави, на території якої був

здійснений акт. Приватноправовий акт — це широке поняття, що охоплює різні приватноправові дії. Існує кілька варіантів закону місця здійснення акту, що зустрічаються найчастіше:

а) закон місця укладення договору (lex loci contractus) —означає застосування права держави, на території якої було укладено договір, та застосовується у сфері зобов’язального права. Відносно даної прив’язки існує проблема визна_

чення місця здійснення договору, якщо він укладений між сторонами шляхом листування. Місце укладення договору по_різному трактується в праві різних країн. Наприклад, в

англо_американському праві договір вважається укладеним в тому місці, звідки відправлений акцепт, в країнах Європи —де отриманий акцепт;

б) закон місця виконання договору (lex loci solutionis) — означає застосування права тієї держави, на території якої зобов’язання, що випливають з договору, підлягають виконанню;

в) закон місця укладення шлюбу (lex loci celebrationis) —застосовується в законодавстві деяких країн, що регулює сімейні відносини, і означає застосування права тієї держа_

ви, на території якої укладений шлюб;

г) закон місця заподіяння шкоди (lex loci delicti commissi) — означає застосування права тієї держави, на території якої була заподіяна шкода, і застосовується для регулювання

деліктних зобов’язань. Принцип закону місця заподіяння шкоди виражений в п. 1 ст. 42 Мінської конвенції 1993 року: «зобов’язання про відшкодування шкоди, крім дій, що випливають із договору, та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території Колізійні норми в міжнародному приватному праві 49

якої мала місце дія або інша обставина, що є підставою для

вимоги про відшкодування збитків».