+1.Держава: поняття, ознаки

Держава — це особлива політ.-терит. організація, що має свій суверенітет, спеціал.апарат управління і примусу, і здатна надавати своїм приписам загальнообов’язкової сили для всього населення країни.

ознаками держави є: -соц. влада ви­ражає і захищає інтереси насампе­ред керівного класу, його частини або якоїсь ін.соц. групи; -носії вла­ди в організаційному відношенні відокремлені у певні структури;-для утримання держ. влади встановлюються податки;-функції влади розподіляються між окремими органами ;- в державі влада поши­рюється на всіх людей, що перебувають на певній, належній їй території;- у державі складається система особливих за­гальнообов'язкових правил поведінки — юридич­них норм, яких не знало первісне суспільство.

2.форми держ. правління:Форма держави – це така її складна характеристика, яка містить у собі три взаємозалежних елементи: форму державного правління, форму державного устрою і форму державного режиму. Державне правління — спосіб організації ви­щої державної влади. Розрізняють такі види державного правління:- монархія — вища державна влада здійснюєть­ся однією особою і, зазвичай, передається за спадком;- республіка — вища державна влада здійсню­ється виборним колегіальним органом, який оби­рається населенням (або його частиною) на пев­ний строк.Види форм правління сучасних держав:- президентська республіка — глава держави (президент) одноособове або з наступним схва­ленням верхньої палати парламенту формує склад уряду, яким, як правило, керує сам (США, Швейцарія);- напівпрезидентська або президентсько-пар­ламентська республіка — глава держави (прези­дент) особисто пропонує склад уряду, котрий підлягає обов'язковому затвердженню всім парламентом (Україна, Франція);- парламентська республіка — глави держави (президент) не може впливати на склад і політику уряду, який формується виключно парламен­том і підзвітний лише йому (Італія, ФРН);- парламентська монархія — глава держави (монарх) не може прямо впливати на склад і політику уряду, що формується виключно парла­ментом і лише йому підзвітний (Англія, Японія);- дуалістична монархія — глава держави (мо­нарх) особисто формує склад уряду, яким керує сам або через призначеного ним прем'єр-міністра.

3. державний устрій, політичний режим. Державний устрій — спосіб поділу держави на певні складові частини та розподілу влади між нею та цими частинами. Основні види державного устрою: 1. Проста (унітарна) держава — частини держави не мають свого суверенітету, всіх ознак державності. Деякі унітарні держави (наприклад, Україна) включа­ють автономні утворення.2. Складна держава — частини держави мають суверенітет, всі ознаки державності.Складні держави поділяються на:а) федерації — союзні держави.б) конфедерації — об'єднання, союзи держав, що створюються для виконання певних завдань.

Державний режим — порядок здійснення дер­жавної влади певними методами і способами. Основні види державного режиму1. Демократичний — державна влада здійснюєть­ся з дотриманням основних прав людини, із забез­печенням легальних можливостей вільного вияв­лення і врахування інтересів усіх груп населення через демократичні інститути (вибори, референду­ми) та діяльність різних громадських об'єднань, які представляють ці інтереси і вплива­ють на вироблення і здійснення політики держави.(найбільш пошир.у держа­вах Європи, Центр. та Пн. Америки);2. Тоталітарний — державна влада здійснюється шляхом обмеження або порушення основних прав людини; скорочення, усунення легальних можливостей для вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення (зокр.через діяльність громад.об'єднань, які їх представляють); зосередження неконтрольованої населенням державної влади в руках правлячої верхівки або однієї особи.(зберігається в окремих країнах Близького Сходу, Африки).

4.Теорії походження держави: теологічна теорія Представником теорії був Фома Аквінський. Його вчення побудоване на ієрархії форм: від Бога (чистого розуму) – до духовного і матеріального світу. Проголошення божественного походження держави обґрунтовує її вічність і непорушність, виправдовує найбільш реакційні державні устрої, вказує на те, що будь-яке посягання на державу приречене на невдачу, оскільки влада вкладена в руки правителя Богом і покликана захищати благо всіх. Патріархальна теорія: Суть: держава походить від сім’ї, є результатом історичного розвитку та збільшення останньої. Абсолютна влада монарха – продовження батьківської влади. (Арістотель, М.Михайловський, Р. Фільшер). Договірна теорія: виникла у стародавній Греції, сформована монтескє, Руссо, Спінозою, які розглядали державу як продукт людського розуму. Обєднання людей в державу – добровільний вибір (договір). Укладається договір між людьми: що одні будуть управляти, а інші підкорятися. Психологічна теорія: держава виникла завдяки особливим властивостям психіки людей. (Потреба психіки в покорі, наслідуванні…). Народ є інертною масо. І потребує керівника. (Л. Петражецький). Теорія насильства: Держава виникла як результат завоювання одних племен іншими. Держава є тією силою, яку утворюють завойовники для переможців. (Л. Гумплович, К. Катуський, Є.Дюринг…). Органічна теорія: Обгрунтував Спенсер. Держава – біологічний організм: держава народжується, змінюється, розмножується, старіє, гине. Має політичне тіло, що виконує відповідні функції. Теорія географічного детермінізму: Фактори виникнення держави: клімат, ландшафти, природні ресурси. (Л. Мєчніков, Е. Хантінгтон). Демографічна теорія: Обумовлена збільшенням народонаселення (Мальтус). Технократичні та техніко-економічні теорії: Прогрес продуктивних сил, перехід до продуктивної економіки. Різновид – Марксизм (соціально – економічні фактори створення держави) (Г.Чайло). Історико-матеріалістична теорія: (класова) Держава виникає внаслідок економічних причин, як результат розвитку і занепаду первіснообщинного ладу, розвитку способу виробництва, щро й визначає соціальні зміни в суспільстві (Морган, Маркс, Енгельс)

5. поняття та основні ознаки права: Право - сис-ма загальнообов’язкових, встановлених чи визнаних д-вою і забезпечених державними санкціями (у випадку порушення) норм. В юридичній літературі право розглядають як загальносоціальне явище і як волевиявлення держави (юридичне право). Як загальносоціальне явище право характеризується пев­ною свободою й обґрунтованістю поведінки людей, тобто від­повідними можливостями суб'єктів суспільного життя, що об'єктивно зумовлені розвитком суспільства, мають бути за­гальними й рівними для всіх однойменних суб'єктів. З таких позицій існують: права людини; права об'єднань, груп, верств; права нації, народу; права людства. Юридичне право — це свобода та обґрунтованість поведінки людей, що задекларована державою відповідно до чинних нормативно-правових актів та інших джерел права. До основних ознак права як волевиявлення держави можна віднести такі:*історичний х-р права та залежність його змісту від типу д-ви;*встановлення чи санкціонування правових норм д-ви;*вираження у праві держ.волі народу;*забезпечення реалізації правових приписів засобами держ. примусу.;До ознак права як загальносоціальне явище:*регулятивний х-р права;*нормативний х-р права (дозвіл, припис, заборона);*системність права;*загальнообов’язковість ;*формально визначений х-р;*право як засіб розв’язання конфлікту;*право як загальнолюдська цінність

7. Правова норма: понятта, ознаки. Структура:

Правова норма — це формально-обов'язкове правило фізичної поведінки, яке має загальний ха­рактер, встановлюється або санкціонується дер­жавою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечується її організаційною, виховною та примусовою діяльністю.Ознаки правової норми:1) регулятор су­спільних відносин;2) приписи норм-загальні;3) діють багаторазово або тривало;4) норми охороняються д-вою(існує розгалужена сис-ма право охорон.органів);5) її чинність припиняється, скасовується за спеціальною процедурою.Структура правової нор­ми — об'єктивно зумовлена потребами право­вого регулювання(внутрішня організація, яка ви­ражається в поділі норми на складові елементи та у певних зв'язках між ними). Елементи правової норми: 1. Диспозиція — це правило поведінки, обов’язок вчинити будь-які дії або утриматись від дій, тобто викладення припису, образно диспозиція – це ядро норми. Сам припис може бути у 2 формах: позитивний (шляхом переліку дій, які має право чи зобов’язується здійснити суб’єкт права) і негативний (шляхом зазначених дій або бездіяльності, які заборонені законом)2. Гіпотеза — частина норми, в якій зазначають­ся умови, обставини, з настанням котрих можна чи необхідно здійснювати її диспозицію. Призначення гіпотези — виз­начити сферу і межі регулятивної дії диспозиції правової норми.3. Санкція — частина норми, в якій зазначають­ся заходи державного примусу в разі невиконання, порушення її диспозиції. Призначення санкції — забезпечувати здійсненність диспозиції правової норми.До санкцій належать різні види покарань і стягнень за правопорушення (позбавлення волі, виправні роботи, штраф), а також ін. Невигідні наслідки недодержання прав норми (тимчасова заборона діяльності). Заохочення — частина норми, в якій зазначають­ся певні цінності, блага( їх може отримати суб'єкт у разі добровільного здійснення ним диспозиції).

8.Поняття джерела права та їх система: Джерела права - способи юридичного виразу права, його організація в належну юридичну оболонку.

До джерел права підносять:

1)Правовий звичай - це санкціоноване державою звичає­ве правило поведінки загального характеру.2)Судовий чи адміністративний прецедент - це рішення компетентного органу держави, якому надається формальна обов'язковість під час вирішення всіх наступних аналогічних судових чи адміністративних справ.3)Нормативний договір - це формально-обов'язкові правила поведінки загального характеру, що встановлені за домовленістю і згодою 2 чи більше суб'єк­тів і забезпечуються д-вою.4)Нормативно-правовий акт - це рішення компетентних суб'єктів, що виноситься в установленому законом порядку, має загальний х-р, зовн. вигляд офіційного доку­мента в письмовій формі, забезпечується д-ою та поро­джує юридичні наслідки.

9.Нормативно-правові акти як джерела права:

Нормативно-правовий акт – це письмовий юридичний документ, що виданий державою чи окремими її органами, має владний, зальнообов’язковий характер, в якому закріплюються офіційні правила поведінки, що забезпечуються і охороняються державною владою і направлені на регулювання суспільних відносин.Нормативно-правовий акт має всі ознаки права, а саме:А) приймається або санкціонується уповноваженими органами держави (законодавчими органами) або народом (через референдум);Б) завжди містить нові норми права або змінює (скасовує) чинні, чітко формулює зміст юридичних прав і обов’язків;В) приймається з дотриманням певної процедури;Г) має форму письмового акта-документа і точно визначені реквізити: вид документа (закон, указ, постанова); найменування органу, який ухвалив акт (парламент, президент, уряд, місцевий орган влади); заголовок (деякі акти, наприклад, розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються без заголовка); дата ухвалення акта; номер акта; дані про посадову особу, яка підписала акт;Д) публікується в офіційних спеціальних виданнях з обов’язковою відповідністю автентичності тексту офіційного зразка („Відомості Верховної Ради України”, „Урядовий кур’єр”, „Офіційний вісник України”).Нормативно-правові акти основна і майже єдина форма реалізації права в Україні. Нормативно-правовий акт одночасно виступає як спосіб існування і вираження норм права. Перевагами нормативно-правового акту є:1. Він дає можливість найбільш чітко, ясно і однозначно сформулювати зміст правових норм, юридичних прав і обов’язків; якість нормативно-правового акту в значній мірі залежить від діяльності правотворчих органів, від розвитку юридичної науки у суспільстві, від рівня суспільної свідомості;2.Дає змогу досить широко довести до населення зміст норм права;3.Дає змогу оперативно реагувати на зміни і потреби суспільної практики;4. Його наявність дає змогу добре проводити систематизацію і кодифікацію, а єдиний збірник законів найбільш зручний для користування