91. Правовими важелями регулювання зайнятості населення в Україні є:

а) пільги підприємствам, які створюють додаткові робочі місця для громадських робіт;

б) оптимізація заробітної плати працівників з урахуванням ціни мінімального споживчого попиту;

в) внесення змін у законодавчі акти про працю;

г) упровадження активної та пасивної політики на ринку праці;

д) допомога по безробіттю на рівні фізіологічного мінімуму споживання, мінімуму заробітної плати та ціни робочої сили;

е) відповідність заробітної плати рівню цін на споживчому ринку;

є) створення центрів по підготовці кадрів при ДСЗ;

ж) закріплення заробітної плати як ціни робочої сили;

з) створення страхових фондів на випадок безробіття;

і) перекваліфікація працівників відповідно до вимог ринку праці.

92. Адміністративними важелями регулювання зайнятості населення в Україні є:

а) пільги підприємствам, які створюють додаткові робочі місця для громадських робіт;

б) оптимізація заробітної плати працівників з урахуванням ціни мінімального споживчого попиту;

в) внесення змін у законодавчі акти про працю;

г) упровадження активної та пасивної політики на ринку праці;

д)допомога по безробіттю на рівні фізіологічного мінімуму споживання, мінімуму заробітної плати та ціни робочої сили;

е) відповідність заробітної плати рівню цін на споживчому ринку;

є) створення центрів по підготовці кадрів при ДСЗ;

ж) закріплення заробітної плати як ціни робочої сили;

з) створення страхових фондів на випадок безробіття;

і) перекваліфікація працівників відповідно вимогам ринку праці.

93. Механізм регулювання державної політики зайнятості населення передбачає:

а) забезпечення соціальної захищеності та матеріальної підтримки всього населення;

б) створення системи профпідготовки та перепідготовки незайнятого населення;

в) формування системи рівної оплати за рівну працю;

г) організацію працевлаштування економічно активного населення;

д) здійснення соціальної захищеності та матеріальної підтримки тих, хто втратив роботу.

94. Закон України «Про зайнятість населення» - це:

а) нормативно-правовий акт;

б) норма права;

в) юридичний факт.

95. Система державно-правових засобів, за допомогою яких держава здійснює владний вплив на суспільні відносини у сфері зайнятості – це:

а) механізм економічного регулювання зайнятості населення;

б) механізм правового регулювання зайнятості населення;

в) механізм соціального регулювання зайнятості населення;

г) механізм адміністративно-організаційного регулювання зайнятості населення.

96. Інвестиції у людський капітал, капітальні вкладення у виробництво – це елементи:

а) законодавчо-правової складової регулювання зайнятості населення;

б) економічної складової регулювання зайнятості населення;

в) адміністративно-організаційної складової регулювання зайнятості населення;

г) соціальної складової регулювання зайнятості населення.

97. Територіальні програми зайнятості населення, цільові комплексні програми зайнятості населення – це елементи:

а) законодавчо-правової складової регулювання зайнятості населення;

б) економічної складової регулювання зайнятості населення;

в) адміністративно-організаційної складової регулювання зайнятості населення;

г) соціальної складової регулювання зайнятості населення.

98. Науково-методичне забезпечення управління зайнятістю населення – це елемент:

а) законодавчо-правової складової регулювання зайнятості населення;

б) економічної складової регулювання зайнятості населення;

в) адміністративно-організаційної складової регулювання зайнятості населення;

г) соціальної складової регулювання зайнятості населення.

99. Кредитна політика та податкова система – це елемент:

а) законодавчо-правової складової регулювання зайнятості населення;

б) економічної складової регулювання зайнятості населення;

в) адміністративно-організаційної складової регулювання зайнятості населення;

г) соціальної складової регулювання зайнятості населення.

100. Конституція України, Кодекс України про працю – це елемент:

а) законодавчо-правової складової регулювання зайнятості населення;

б) економічної складової регулювання зайнятості населення;

в) адміністративно-організаційної складової регулювання зайнятості населення;

г) соціальної складової регулювання зайнятості населення.

101. Зміна мотивації праці, формування людини нового типу, надання можливості самореалізації – це:

а) техніко-технологічні фактори впливу на зайнятість;

б) політико-правові фактори впливу на зайнятість;

в) соціально-культурні фактори впливу на зайнятість;

г) психологічні фактори впливу на зайнятість;

д) економічні фактори впливу на зайнятість.

102. Розвиток наукової і господарської інфраструктури з урахуванням вимог ринку, інвестиції і бюджетне фінансування гнучких систем оплати і стимулювання за інвестиційну діяльність, резерв фінансових засобів – це:

а) техніко-технологічні фактори впливу на зайнятість;

б) політико-правові фактори впливу на зайнятість;

в) соціально-культурні фактори впливу на зайнятість;

г) психологічні фактори впливу на зайнятість;

д) економічні фактори впливу на зайнятість.

103. Автономія, гнучкі організаційні структури, демократичний стиль управління, формування цільових проблемних груп, прогнозування – це:

а) техніко-технологічні фактори впливу на зайнятість;

б) політико-правові фактори впливу на зайнятість;

в) соціально-культурні фактори впливу на зайнятість;

г) психологічні фактори впливу на зайнятість;

д) управлінсько-організаційні фактори впливу на зайнятість.

104. Розвиток науково-технічної інфраструктури відповідно до вимог ринкової економіки, наявність прогресивних технологій, необхідної науково-технічної інфраструктури, раціоналізаторських пропозицій – це:

а) техніко-технологічні фактори впливу на зайнятість;

б) політико-правові фактори впливу на зайнятість;

в) соціально-культурні фактори впливу на зайнятість;

г) психологічні фактори впливу на зайнятість;

д) управлінсько-організаційні фактор впливу на зайнятість.

105. Усебічне узагальнення сфери регулювання зайнятості, державна підтримка і регулювання, законодавчі положення про розвиток – це:

а) техніко-технологічні фактори впливу на зайнятість;

б) політико-правові фактори впливу на зайнятість;

в) соціально-культурні фактори впливу на зайнятість;

г) психологічні фактори впливу на зайнятість;

д) економічні фактори впливу на зайнятість.

106. Визнання працівника як особистості, моральне заохочення, суспільне визнання діяльності – це:

а) техніко-технологічні фактори впливу на зайнятість;

б) політико-правові фактори впливу на зайнятість;

в) соціально-культурні фактори впливу на зайнятість;

г) психологічні фактори впливу на зайнятість;

д) управлінсько-організаційні фактор впливу на зайнятість.

107. Укажіть, у якому з наведених випадків суспільство ближче до стану повної зайнятості:

а) рівень зайнятості складає 92%, при цьому діє система обов’язкового трьохрічного відроблення випускників вищих та середніх спеціальних навчальних закладів (за спрямуванням відповідних служб). Майже 60% загальної чисельності працівників зайняті на робочих місцях з низькою економічною ефективністю;

б) рівень зайнятості складає 75%. При цьому повністю задоволено попит на робочі місця. Більшість робочих місць є економічно доцільними, а робота дозволяє кожному громадянину забезпечити собі гідне життя.

108. Чи визнаються безробітними громадяни, які мають право на пенсію за віком або отримують пенсію відповідно до законодавства України:

а) так;

б) ні.

109. Чи можуть бути визнані безробітними чоловіки після досягнення 60 років, жінки – після 55 років:

а) так;

б) ні.

110. Чи можуть бути визнані безробітними інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу в службі зайнятості:

а) так;

б) ні.

111. Який вид глобалізації, з наведених вище, є інтегральним:

а) політична;

б) економічна;

в) науково-технологічна;

г) екологічна;

д) торговельна;

е) соціальна;

є) виробнича;

ж) немає правильної відповіді.

112. Для умов України нтенсифікація глобалізаційних процесів супроводжується:

а) намаганням роботодавців підвищити заробітну плату;

б) намаганням роботодавців знизити заробітну плату;

в) негативним впливом на політику зайнятості;

г) знизити витрати на підготовку кадрів;

д) погіршенням соціальної політики держави;

е) поліпшенням умов праці;

є) погіршенням умов праці;

ж) активізацією ринку праці;

з) зниженням рівня безробіття;

и) погіршенням соціально-трудових відносин;

і) покращенням соціально-трудових відносин.

113. У відносинах з ЄС Україні необхідно мати статус таких свобод:

а) свободу переміщення робочої сили;

б) свободу переміщення капіталів;

в) свободу переміщення інформацій;

г) свободу переміщення товарів;

д) свободу переміщення законів;

е) свободу переміщення послуг.

114. У розвинених країнах фінансові субсидії, які надаються на безвідсотковій або безповоротній підставі державою тим фірмам, які беруть на себе зобов'язання щодо використання державних програм – це:

а) податковий механізм;

б) преференції;

в) кредитна політика;

г) фінансові санкції;

д) державні субсидії.

115. Укажіть заходи, що застосовуються у розвинених країнах при квотуванні робочих місць для інвалідів та інших неконкурентоспроможних груп населення:

а) податковий механізм;

б) преференції;

в) кредитна політика;

г) фінансові санкції;

д) державні субсидії.

116. Згідно з Конвенцією №168 «Про сприяння зайнятості і захист від безробіття» для особи, яка не сплачувала страхових внесків, допомога з безробіття має становити:

а) не менше 50% попереднього заробітку;

б) не менше 50% середньомісячної заробітної плати в країні або в регіоні;

в) не менше 50% установленого мінімального рівня заробітної плати в країні.

117. Укажіть найбільш розповсюджені заходи державного регулювання зайнятості у розвинених країнах, що спрямовані на стимулювання попиту на робочу силу:

а) фінансово-кредитний вплив на зайнятість;

б) програми професійної орієнтації;

в) фінансово-кредитний вплив на зайнятість;

г) субсидування зайнятості;

д) програми професійної підготовки.

118. У країнах з розвиненою економікою розмір допомоги по безробіттю не залежить від:

а) рівня заробітної плати на попередньому місці роботи;

б) тривалості періоду сплачування страхових внесків;

в) державних субсидій;

г) фінансових санкцій;

д) преференцій.

119. Великобританія вирішує проблеми зайнятості завдяки вдосконаленню трудового законодавства, що виявляється у:

а) прийнятті більш детальних законодавчих кодексів;

б) посиленні законодавчого захисту працівників від звільнення;

в) більш гнучкому регулюванні мінімальної заробітної плати, реорганізації режимів робочого часу.

120. Система соціального страхування з безробіття у Великобританії охоплює:

а) тільки державних службовців;

б) працівників окремих видів діяльності, які є державними монополіями;

в) усіх найманих працівників;

г) працівників тільки малого та середнього бізнесу;

д) усіх тих, хто працює, у т.ч. і самозайнятих.

121. У Великобританії у випадку часткового безробіття компенсація працівникам:

а) сплачується державою;

б) сплачується роботодавцем;

в) не сплачується зовсім.

122. Некомерційні кооперативи соціальної орієнтації Великобританії у разі прийняття на роботу безробітних отримують:

а) фінансову допомогу від благодійних організацій;

б) субсидії від Уряду;

в) кошти з Фонду соціального забезпечення.

123. Нова система оплати праці, запропонована урядом Великобританії, передбачає:

а) автоматичне, кількаразове підвищення заробітної плати при просуванні по службі;

б) відмову від автоматичного збільшення зарплати підвищення по службі;

в) автоматичне одноразове підвищення заробітної плати при просуванні по службі для окремих категорій найманих працівників.

124. У Великобританії заробітна плата найманих працівників найбільше залежить від:

а) трудового стажу;

б) індивідуальних результатів праці;

в) рівня кваліфікації працівників;

г) результатів діяльності підприємства в цілому.

125. У Великобританії особливості податкового законодавства такі, що підприємству більш вигідно:

а) мати багато співробітників;

б) платити заробітну плату, яка перевищує нижчий податковий рівень;

в) платити заробітну плату, яка досягає верхнього податкового рівня;

г) мати незначну кількість співробітників;

д) платити зарплату, яка перевищує верхній податковий рівень.

126. Кожна з програм профорієнтації, профпідготовки та працевлаштування у Великобританії оцінюється за такими критеріями:

а) витрати на реалізацію програми;

б) прибуток від упровадження програми;

в) кількість осіб, які бажають вчитися на курсах;

г) кількість осіб, які поступають на курси для навчання та закінчують їх;

д) поліпшення умов трудової діяльності тих, хто пройшов навчання;

е) кількість отриманих упродовж навчання навичок.

127. У Великобританії місцеві органи влади мають право з метою регулювання зайнятості використовувати бюджетні кошти для:

а) придбання засобів виробництва;

б) придбання земельних ділянок;

в) надання фінансової допомоги молодим підприємцям;

г) виплати допомоги місцевим безробітним.

128. Типові форми гнучкої політики зайнятості у Великобританії:

а) заходи щодо стимулювання зростання заробітної плати;

б) зв’язок рівня оплати праці всіх працівників та результатів діяльності підприємств;

в) аутсорсинг;

г) збільшення вікової межі виходу на пенсію;

д) зниження вікової межі виходу на пенсію;

е) укладення договорів аутсорсингу для працівниць-жінок;

ж) заходи щодо заморожування заробітної плати.

129. Згідно з трудовим законодавством Швеції всі вакантні робочі місця повинні:

а) бути зареєстрованими за бажанням підприємств у бюро працевлаштування;

б) відображатися у спеціальних звітах підприємств;

в) бути обов’язково зареєстрованими в бюро працевлаштування.

130. Законодавство Швеції щодо гарантій зайнятості:

а) обмежує перелік підстав для звільнення працівників;

б) збільшує перелік підстав для звільнення працівників;

в) збільшує перелік підстав для звільнення окремих категорій працівників;

г) зменшує перелік підстав для звільнення державних службовців.

131. Найважливішим завданням системи працевлаштування населення у Швеції є:

а) надання фінансової допомоги безробітним;

б) допомога у розстановці кадрів при наявності вакантних робочих місць;

в) професійне навчання і перепідготовка безробітних.

132. Особливістю активної політики зайнятості у Швеції є її :

а) реактивний характер;

б) випереджальний характер;

в) перманентний характер.

133. Комісії та відділи щодо працевлаштування у Швеції функціонують на:

а) регіональному рівні;

б) рівні окремого підприємства;

в) галузевому рівні;

г) державному рівні.

134. Запропонована у другій половині ХХ ст. Центральним об’єднанням профспілок Швеції програма сприяння зайнятості включала такі основні напрями дій:

а) політика солідарності в оплаті праці з подальшим скороченням різниці в доходах;

б) регулювання зайнятості;

в) посилення диференціації в оплаті праці залежно від приналежності до певного виду економічної діяльності;

г) узгодження всіх вимог найманих працівників;

д) узгодження вимог найманих працівників, які не виходять за межі громадських можливостей.

135. Сучасна політика повної зайнятості у Швеції передбачає створення системи профпідготовки, яка покликана:

а) перенавчати тих, хто працює відповідно до вимог ринку;

б) враховувати перспективні потреби ринку при організації навчання безробітних;

в) забезпечити централізоване сприяння перетоку робочої сили в галузевому розрізі;

г) забезпечити централізоване сприяння перетоку робочої сили в територіальному розрізі.

136. Діяльність органів сприяння зайнятості у Швеції заснована на позиції:

а) перевага надається професійній підготовці та створенню додаткових робочих місць, потім працевлаштуванню на робочих місцях, потім наданню фінансової допомоги;

б) перевага надається працевлаштуванню на робочих місцях, потім професійній підготовці та створенню додаткових робочих місць, потім наданню фінансової допомоги;

в) перевага надається фінансовій допомозі, потім працевлаштуванню на робочих місцях, потім професійній підготовці та створенню додаткових робочих місць;

г) перевага надається професійній підготовці та фінансовій допомозі, потім працевлаштуванню на робочих місцях, потім створенню додаткових робочих місць;

д) перевага надається працевлаштуванню на робочих місцях, потім фінансовій допомозі, потім професійній підготовці та створенню додаткових робочих місць.