Тема 5. Інформаційне і наукове забезпечення державного регулювання зайнятості

Система інформаційного забезпечення державного регулювання зайнятості: інформаційні джерела, технічні засоби, методи і механізми, персонал. Еволюція інформаційного забезпечення державного регулювання зайнятості в Україні як системи. Комп'ютеризація інформаційно-аналітичного процесу в державній службі зайнятості. Єдина інформаційно-аналітична система (ЄІАС).

Методи інформаційного забезпечення державного регулювання зайнятості. Державна (адміністративна) статистична звітність, сфера її застосування, переваги і недоліки. Вибіркове обстеження домогосподарств з питань економічної активності населення, сфера застосування результатів, переваги і недоліки, метод вибіркових перевірок суб'єктів господарювання державною службою зайнятості. Інші методи отримання необхідних даних.

Міжнародні норми адміністративної статистичної звітності.

Наукове забезпечення державного регулювання зайнятості населення в Україні. Наукові установи України, які займаються проблемами ринку праці та зайнятості. Моніторинг зайнятості. Зміст і застосування форм державної статистичної звітності, їх можливі зміни та вдосконалення. Теоретико-методологічний аналіз проблем зайнятості: завдання, рівні, напрями. Прогнозування зайнятості.

Тема 6. Глобалізація економіки і зайнятість населення

Сутність економічної глобалізації. Глобалізація – об'єктивний і необхідний процес. Внесення глобалізацією корективів у нерівномірність економічного розвитку. Глобалізація і загострення міжнародної конкуренції. Національна держава – самостійна макросистема і суб'єкт загальносвітових відносин.

Глобалізація та її вплив на соціально-трудові відносини. Глобалізація і доходи тих, хто працює. Глобалізація та зайнятість населення. Намагання роботодавців знижувати заробітну плату. Проблематичність принципу "однакова оплата за однакову працю". Загроза регулювання ринку праці та децентралізації колективних переговорів. Наслідки в зайнятості від вступу України до СОТ та заходи щодо упередження негативних наслідків.

Глобалізація і структура зайнятості. Методи впливу на пом'якшення наслідків глобалізації в галузі соціально-трудових відносин. Орієнтація соціальної політики України на визначення проблем забезпечення продуктивної зайнятості. Політика зайнятості – базова ланка всієї соціальної політики. Інтеграція України в світовий ринок праці та її особливості. Вади надмірної еміграції. Можливі заходи щодо її запобігання.

Тема 7. Огляд міжнародного досвіду державного регулювання зайнятості

Державне регулювання попиту на робочу силу у розвинених країнах. Пропозиція робочої сили як об’єкт державного регулювання. Державні програми матеріальної підтримки безробітних. Фінансові важелі впливу на зайнятість населення за рубіжем.

Основні напрямки державного регулювання зайнятості Великобританії. Соціальне забезпечення як аспект політики зайнятості Великобританії та порівняльний аналіз із соціальним забезпеченням в Україні. Державні програми профорієнтації, профпідготовки кадрів, працевлаштування та поширення зайнятості через гнучке регулювання ринку праці у Великобританії.

Основні напрями політики зайнятості у Швеції. Система працевлаштування населення, державна система підготовки та перепідготовки кадрів у Швеції, порівняльний аналіз із Україною.

Основні напрямки системи регулювання зайнятості у США. Економічні заходи щодо сприяння зайнятості у США. Страхування від безробіття в Японії. Субсидування фірм в Японії. Система освіти та досвід підготовки професійних кадрів в Японії. Японський досвід підготовки державних службовців. Можливість застосування японського досвіду в Україні.

Основні напрямки політики зайнятості у країнах Східної Європи. Діяльність державних служб працевлаштування, системи соціального захисту країн Східної Європи та порівняльний аналіз із системою в Україні.

2. ДІЛОВІ ІГРИ

Методичні вказівки до проведення ділової гри

Команда обирає зі свого складу керівника-організатора, котрий розподіляє обов'язки і відповідальність між студентами в письмовій формі. Усі члени команди рівноправні у висуненні ідей. Ніяких окремих "генераторів ідей" не призначається, щоб не пригнічувати ініціативи інших студентів. Якщо одна проблемна ситуація вирішується декількома командами однієї академічної групи, то командам присвоюються порядкові номери. До ділової гри бажано залучати практичних працівників відповідних організацій. Роботи оцінюються за експертними оцінками призначеної викладачем експертної групи студентів, незадіяних у розв'язанні ситуації.

Виконану роботу, доповіді та співдоповідей оцінюються студентами-експертами за такою формою:

Експертна оцінка роботи команди № .... від .... 200... р.

№ п.п.	Аспекти оцінки	Бали
1.	Охоплення всіх аспектів проблеми
2.	Методологія підходів до розв'язання проблеми
3.	Ступінь теоретичного обґрунтування розробок
4.	Глибина розробки окремих аспектів проблеми
5.	Використання літературних джерел
6.	Повнота і якість розрахунків
7.	Наявність схем і рисунків
8.	Якість основної доповіді
9.	Якість співдоповідей членів команди
10.	Якість відповідей на запитання всіх членів команди
11.	Уміння застосовувати законодавчі акти
12.	Уміння застосовувати статистичні джерела
Усього балів

Підписи членів експертної групи

Оцінювання здійснюється за п'ятибальною шкалою. Мінімальна оцінка 1 бал, максимальна – 5 балів. За оцінками експертної групи студентів визначається краща робота. Викладач аналізує і оцінює роботу експертної групи, і команди розробників. В оцінюванні роботи може брати участь працівник організації, залучений до ділової гри.

Коли завдання дається для розробки, що має комплексний характер, викладач конкретизує ситуацію, вказуючи певні дані щодо об'єкта дослідження, наприклад:

• чисельність населення у віці 15-70 років;

• чисельність економічно-активного населення;

• рівень існуючого безробіття;

• кількість і види підприємств, фірм, організацій;

• чисельність працівників на кожному підприємстві;

• форму власності та господарювання кожного;

• кон'юнктуру ринку праці для даної місцевості;

• період року, у якому склалася ситуація;

• інші особливості регіону.

Усе або частково з переліченого може бути задано самою командою.

Кожна команда одержує завдання від викладача на розв'язання ситуації на прикладі умовного або конкретного центру зайнятості, підприємства, фірми, району, міста, області тощо.

Студент-керівник (організатор) команди має скласти проект плану виконання завдання, обговорити його з групою, розподілити між студентами ролі відповідно до посад, які існують у центрі зайнятості, та після врахування слушних зауважень членів своєї робочої групи оформити його за наведеною формою (прізвища та види робіт умовні):

ЗРАЗОК

ПЛАН ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ З ТЕМИ (НАЗВА ТЕМИ)

№ п.п.	Прізвище та ініціали виконавця	Вид роботи	Термін виконання	Термін доопрацювання
1.	Даниленко В. О	Розробка змісту	12.03.04	15.03.04
. . .	. . .	...	. . .	. . .
п	Иванченко О.А.	Забезпечення аналізу статистичних даних	10.03.04	14.03.04
	. . .	. . .	. . .	. . .
т	(Керівник групи)	Обговорення й дооп­рацювання роботи	17.03.04

Виконання завдання обговорюється на призначеному практичному занятті. Доповідає про виконання завдання під час обговорення один зі студентів команди, якого обирає керівник цієї команди. Усі студенти, котрі брали участь у виконанні завдання, мають бути готові до співдоповіді та відповіді по виданим їм керівником групи завданням. Так само щодо даного завдання доповідають та інші команди. Для уточнення ситуації студенти мають підготувати, якщо потрібно, рисунки, креслення, таблиці, розрахунки.

Підсумки обговорення підбиває викладач, оцінюючи:

• практичну доцільність та масштабність кожної розробки;

• міру охоплення всіх складових завдання;

• якість складеного плану щодо виконання завдання за заданою темою;

• якість іншої документації;

• уміння користуватись літературними джерелами та законодавчими актами;

• уміння аналізувати статистичні дані;

• логічність розробки і доповіді;

• переваги й недоліки кожної з розробок;

• роботу експертної комісії.