10.4. Стан інформаційної безпеки України

За останні роки в Україні реалізовано комплекс заходів із удосконален­ня забезпечення її інформаційної безпеки.

Розпочато формування бази правового забезпечення інформаційної безпеки. Прийнято Закони України "Про інформацію", "Про захист інфор­мації в автоматизованих системах", "Про державну таємницю", низку інших законів; розпочато створення механізмів їхньої реалізації, підготовку зако­нопроектів, що регламентують суспільні відносини в інформаційній сфері.

Здійснюються певні заходи із забезпечення захисту інформації в орга­нах державної влади, на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності. Передбачається створення захищеної інформаційно-телекому­нікаційної системи спеціального призначення в інтересах органів державної влади.

Разом з тим, аналіз стану інформаційної безпеки України показує, що її рівень не повною мірою відповідає потребам суспільства і держави. Сучасні умови політичного та соціально-економічного розвитку країни відзначають­ся загостренням протиріч між потребами суспільства у розширенні вільного обміну інформацією та необхідністю зберігання окремих регламентованих обмежень на її поширення.

Суперечливість і нерозвиненість правового регулювання суспільних відносин в інформаційній сфері призводять до серйозних негативних нас­лідків. Так, недостатність правового забезпечення регулювання відносин у галузі реалізації можливостей конституційних обмежень свободи масової інформації в інтересах захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров'я, прав і законних інтересів громадян, забезпечення обороноздатнос­ті країни та безпеки України істотно ускладнює підтримку необхідного ба­лансу інтересів особистості, суспільства та держави в інформаційній сфері. Недосконале нормативно-правове регулювання відносин у галузі масової інформації ускладнює формування на території України конкурентноспро- можних інформаційних агентств і засобів масової інформації.

Незабезпеченість прав громадян на доступ до інформації, маніпулю­вання інформацією викликають негативну реакцію населення, що іноді при­зводить до дестабілізації соціально-політичної обстановки в суспільстві.

Закріплені в Конституції України права громадян на недоторканність приватного життя, особисту та сімейну таємницю, таємницю листування практично не мають достатнього правового, організаційного та технічного забезпечення. Незадовільно організований захист даних про фізичних осіб (персональних даних), що збираються органами державної влади та місце­вого самоврядування.

Немає чіткої державної політики в галузі формування інформаційного простору України, розвитку системи масової інформації, організації міжнародного інформаційного обміну й інтеграції інформаційного простору Укра­їни у світовий інформаційний простір, що створює передумови для витіс­нення інформаційних агентств, засобів масової інформації з внутрішнього інформаційного ринку та деформації структури міжнародного інформацій­ного обміну.

Недостатня державна підтримка діяльності інформаційних агентств із просування їхньої продукції на закордонний інформаційний ринок. Спосте­рігається надмірна й небезпечна залежність ринку інформаційних послуг України від іноземного капіталу. Недостатньо ефективно діє система захис­ту державної таємниці та система сертифікації засобів захисту інформації. Не створено державної системи захисту інформації.

Серйозних втрат зазнав кадровий потенціал наукових і виробничих ко­лективів, що діють у галузі створення засобів інформатизації, телекомуніка­ції та зв'язку, в результаті чого відбувається масове звільнення з цих колек­тивів кваліфікованих фахівців.

Відставання вітчизняних інформаційних технологій змушує органи державної влади та місцевого самоврядування при створенні інформаційних систем іти шляхом закупівель імпортної техніки і залучення іноземних фірм, через що підвищується ймовірність несанкціонованого доступу до ін­формації, що обробляється, зростає залежність України від іноземних виро­бників комп'ютерної і телекомунікаційної техніки та програмного забезпе­чення.

У зв'язку з інтенсивним упровадженням закордонних інформаційних технологій у сфери діяльності особистості, суспільства та держави, а також із широким застосуванням відкритих інформаційно-телекомунікаційних си­стем, інтеграцією вітчизняних інформаційних систем і міжнародних інфор­маційних систем зросли загрози застосування "інформаційної зброї" проти інформаційної інфраструктури України. Роботи з адекватної комплексної протидії цим загрозам ведуться без належної координації і недостатньому бюджетному фінансуванні. Недостатньо уваги приділяється розвитку засо­бів розвідки та інформаційної протидії.

10.5. Завдання із забезпечення інформаційної безпеки України

Стан справ, що склалися в галузі забезпечення інформаційної безпеки України, вимагає невідкладного вирішення таких завдань:

• розробка основних напрямів державної політики із забезпечення ін­формаційної безпеки України, а також заходів і механізмів реаліза­ції цієї політики;

• створення, розвиток та удосконалення системи забезпечення інфор­маційної безпеки України, що реалізує єдину державну політику в цій галузі, включаючи удосконалення форм, методів і засобів ви­явлення, оцінки та прогнозування загроз інформаційній безпеці України, а також системи протидії цим загрозам;

• розробка державних цільових програм забезпечення інформаційної безпеки України; розробка критеріїв і методів оцінки ефективності систем і засобів забезпечення інформаційної безпеки України, а та­кож сертифікації цих систем і засобів;

• удосконалення нормативно-правової бази забезпечення інформацій­ної безпеки України, включаючи механізми реалізації прав грома­дян на одержання інформації та доступ до неї, форми та способи ре­алізації правових норм, що стосується взаємодії держави із засобами масової інформації;

• установлення відповідальності посадових осіб органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб і громадян за дотримання вимог інформаційної безпеки;

• координація діяльності органів державної влади, підприємств, уста­нов і організацій усіх форм власності в галузі забезпечення інфор­маційної безпеки України;

• розвиток науково-практичних основ забезпечення інформаційної безпеки держави з урахуванням сучасної геополітичної ситуації, умов політичного та соціально-економічного розвитку України і ре­альності загроз застосування "інформаційної зброї";

• розробка та створення механізмів формування та реалізації держав­ної інформаційної політики України;

• розробка методів підвищення ефективності участі держави у фор­муванні інформаційної політики державних телерадіомовних орга­нізацій, інших державних засобів масової інформації;

• забезпечення технологічної незалежності України в найважливіших галузях інформатизації, телекомунікації та зв'язку, що визначають її безпеку, у першу чергу, в галузі створення спеціалізованої обчис­лювальної техніки для зразків озброєння і військової техніки;

• розробка сучасних методів і засобів захисту інформації, забезпечен­ня безпеки інформаційних технологій, насамперед тих, які викорис­товуються у системах керування військами та зброєю, екологічно небезпечними та економічно важливими виробництвами;

• розвиток і удосконалення державної системи захисту інформації і системи захисту державної таємниці;

• створення та розвиток сучасної захищеної технологічної основи ке­рування державою в мирний і воєнний час та у надзвичайних ситуа­ціях;

• розширення взаємодії з міжнародними та закордонними органами й організаціями з питань науково-технічного та правового забезпе­чення безпеки інформації, що надходить міжнародними телекомуні­каційними системами та системами зв'язку;

• забезпечення умов для активного розвитку інформаційної інфра­структури України, участі України в процесах створення і викорис­тання глобальних інформаційних мереж і систем;

• створення єдиної системи підготовки кадрів у галузі інформаційної безпеки та інформаційних технологій.

Розділ 11

Методи та заходи забезпечення

інформаційної безпеки України