3. Завдання та види пожежної охорони.

Основними завданнями пожежної охорони є:

• здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог;

• запобігання пожежам і нещасним випадкам на них;

• гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги у ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, сільську та добровільну.

Державна пожежна охорона формується на базі існуючих воєнізованої та професійної пожежної охорони, які входить до системи Міністерства з надзвичайних ситуації України і здійснює державний пожежний нагляд.

Підрозділи відомчої пожежної (пожежно-сторожової) охорони створюються на об'єктах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

У сільських населених пунктах, де немає підрозділів державної пожежної охорони, органами місцевої державної адміністрації створюються сільські пожежні команди.

Підтема 2 Система організаційних та технічних заходів гасіння пожеж

1. Пожежна сигналізація і зв'язок.

2. Засоби та способи гасіння пожеж.

3. Будова, призначення та принцип роботи вогнегасників.

1. Пожежна сигналізація і зв'язок.

Можливість швидкої ліквідації пожежі залежить від своєчасного сповіщення про неї, для чого застосовуються системи пожежної сигналізації, які призначені для виявлення пожежі на її початковій стадії, передавання Інформації про місце і час її виникнення, а при необхідності — введення автоматичних систем пожежогасіння.

Найбільш швидким і надійним видом-пожежної сигналізації є електрична система, яка складається з б основних частин:

• приладів-повідомлювачів, які встановлюються на робочих об'єктах;

• приймальної станції, що фіксує сигнали від повідомлювачів і передає їх пожежним командам;

• блока живлення від мережі чи від акумулятора (резерв);

• електропровідної мережі, яка з'єднує повідомлювачі з приймальною станцією.

Електрична пожежна сигналізація, в залежності від схеми з'єднання з приймальною станцією, поділяється на променеву і кільцеву, ручну і автоматичну.

Ручні сповісники встановлюються поза межами приміщень на відстані 150 м, всередині приміщень — на відстані 50 м один від одного.

Автоматичні сповісники (рис. 1 ) поділяються на димові (реагують на появу диму), теплові (реагують на підвищення температури), світлові (реагують на світло) та комбіновані (мають термоелемент, резистори та іонізаційну камеру), а також ультразвукові (реагують на зміну ультразвукового поля при загорянні). Та характеризуються чутливістю, інерційністю, зоною дії.

При подаванні сигналу про пожежу автоматично записується номер сповісника, з якого сигнал поданий і одночасно дається звуковий сигнал (сирени, дзвони або куски рельсів) тривоги. Сигнал тривоги передається на приймальну станцію. Крім автономних систем пожежних сигналізацій, використовують сумісні системи, в яких використовуються телефонні лінії. Ці системи, одночасно призначені для виконання охоронних функцій, якими обладнують магазини, каси, склади тощо. З цією метою застосовують особливі датчики, якими блокують вікна і двері та підключають до абонентської телефонної мережі. Інформація віданих поступає у пункт централізованого спостереження. Також пожежний зв'язок і сигналізація граюь важливу роль у заходах для попередження пожеж, сприяють своєчасному їх виявленню і виклику пожежних підрозділів до місця пожежі, а також забезпечують оперативне керівництво роботами на пожежі.

Пожежний зв'язок можна підрозділити на зв'язок повідомлення (своєчасний прийом викликів на пожежі), диспетчерський зв'язок (керування силами і засобами для гасіння пожеж) і зв'язок на пожежі (керівництво пожежними підрозділами).

Для повідомлення про пожежу найбільше поширення одержали технічні засоби зв'язку і пожежної сигналізації - телефон, електрична пожежна сигналізація, автоматична і неавтоматична, і радіозв'язок.

Промислові підприємства, господарства й інші об'єкти з підвищеною пожежною небезпекою, як правило, обладнані прямим телефонним зв'язком. Для цієї мети прокладають прямий провід від об'єкта до пожежної команди, минаючи телефонну станцію, і встановлюють два індукторні телефонних апарати.

Для передачі повідомлення про пожежу з міського або іншого телефону на центральний пункт пожежного зв'язку (ЦППЗ) від міської телефонної станції (МТС) прокладають спеціальні односторонні телефонні лінії. Телефонні апарати обладнані спеціальними покажчиками з чітким написом номера телефону пожежної частини. При наявності телефонної станції (АТС) зв'язок здійснюється набором визначеного номера, а при ручній телефонній станції шляхом усної вимоги: "Пожежну команду!".

Найбільш надійний і швидкодіючий засіб зв'язку для виклику пожежної команди - електрична пожежна сигналізація, що складається з наступних основних частин:

• оповіщувачів, встановлених у виробничих будинках або на території промислового підприємства, господарства або складу і призначених для подачі сигналів про пожежу;

• прийомної станції з прийомними апаратами, що забезпечують прийом сигналів про пожежу і фіксування цих сигналів та лінійних мереж, що з'єднують оповіщувачі з прийомними станціями.

Системи електричної пожежної сигналізації виявляють початкову стадію пожежі (загоряння) і повідомляють про місце його виникнення. На підприємствах використовують високоефективні види автоматичної пожежної сигналізації, оповіщувачі яких реагують на дим, ультрафіолетові промені, полум'я і тепло. Системи автоматичної сигналізації без участі людей передають повідомлення про пожежу і місце його виникнення, а в окремих випадках також автоматично включають стаціонарні установки гасіння пожеж.

Особливе значення мають інженернотехнічні протипожежні заходи ЦО, що проводяться завчасно:

• устрій під'їздів і пристосувань на берегах річок і водосховищ для забору води пожежними машинами;

• створення протипожежних розривів в міській забудові, в лісовій і сільській місцевості;

• підвищення вогнестійкості будинків і споруд та зниження горючості їх елементів; підвищення стійкості роботи водопровідних систем і споруд;

• захист горючих конструкцій будинків і споруд в населених пунктах і на об'єктах (вогнезахисне насичування), зніс малоцінних горючих будівель; проведення планових організаційних і протипожежних профілактичних заходів на об'єктах лісного і сільського господарства;

• створення запасів води для цілей гасіння пожеж в населених пунктах і на об'єктах (будівництво водоймищ, запруд і т. д.);

• обвалування складів (ємностей) з паливом та інші невідкладні протипожежні заходи.