Реєстраторська діяльність

Реєстратори - це юридичні особи, що мають відповідну ліцензію та здійснюють діяльність по веденню реєстру власників іменних цінних паперів. Також функції реєстратора може виконувати емітент, якщо максимальна кількість власників іменних цінних паперів (у сукупності всіх випусків) не перевищує 250 і отримана відповідна ліцензія від Комісії на самостійне ведення реєстру. За законодавством України, за наявності понад 250 власників іменних акцій товариство зобов'язане передати ведення реєстру незалежному реєстраторові. Емітент не має права передати ведення реєстру кільком реєстраторам. Незалежні реєстратори - це завжди юридичні особи.

Наявність реєстраторів є важливою умовою функціонування фондового ринку, і необхідність у реєстраторі виникає відразу після випуску емітентом ЦП. Під системою ведення реєстру власників ЦП розуміється сукупність даних, зафіксованих на паперовому носії та/або з використанням електронної бази даних, що забезпечує ідентифікацію зареєстрованих у реєстрі власників ЦП і облік їхніх прав щодо ЦП, зареєстрованих на їхнє ім’я, що дозволяє одержувати й спрямовувати інформацію зазначеним особам і складати реєстр власників ЦП.

Основними функціями реєстратора є:

• ведення особових рахунків емітента й зареєстрованих осіб, об­лік іменних цінних паперів на рахунках емітента, пов’язаних із проведенням корпоративних операцій і операцій з викупу й погашення іменних цінних паперів;

• ведення обліку виданих, погашених і анульованих іменних цінних паперів (їх сертифікатів);

• облік і зберігання документів, що є підставою для внесення змін до реєстру.

Реєстратор веде реєстр і забезпечує емітентів такою інформацією:

• хто є власником ЦП;

• скільки ЦП у кожного власника;

• скільки дивідендів виплатити кожному власникові;

• скільки голосів у кожного власника.

Якщо емітент не одержить цю інформацію, то він не зможе сумлінно виконувати зобов’язання перед тими, хто купив його цінні папери.

Суб’єкти підприємницької діяльності, які виконують професійну діяльність щодо ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, зобов’язані передавати в Державну комісію з цінних паперів і фондо­вого ринку інформацію про власників, які володіють 10 і більше від­сотків акцій емітента або номінального держателя цих акцій. Термін передачі інформації - один місяць.

На думку міжнародних фахівців, ідеальний реєстр має відповідати таким властивостям:

1. Реєстратор повинен бути незалежним, підзвітним і підконтр­ольним Комісії.

2. Кожна фірма (незалежний реєстратор) повинна вести більше одного реєстру.

3. Реєстратори не повинні мати права торгувати акціями.

4. Має дотримуватися конфіденційність реєстру.

5. Реєстри мають бути в електронному вигляді. Акціонери пови­нні мати можливість відслідковувати стан свого рахунку, проводити по ньому угоди.

6. Реєстратор займається поширенням інформації про емітента серед акціонерів.

7. Має забезпечуватися компетентність реєстратора з усіх питань і зокрема в сфері оподатковування.

8. Реєстратор має реалізовувати рішення зборів акціонерів про виплату дивідендів.

Клієнтами реєстратора можуть бути не лише емітенти, а й номі­нальні держателі, що виконують із доручення власників і в їхніх ін­тересах операції з цінними паперами. Реєстратор відкриває кожному емітенту особові рахунки для зарахування емісії й окремо на викуплені емітентом цінні папери. Аналогічно відкриваються особові рахунки для кожного власника цінних паперів і для кожного номінального держателя.

Професійний учасник ринку цінних паперів не може володіти час­тиною в статутному фонді реєстратора розміром понад 10% .

Закриття реєстру реєстратором.

Важливим елементом діяльності реєстратора має бути його обов’я­зок по закриттю реєстру. Після операції закриття реєстру припиняють­ся певні операції з реєстрації прав власності з акціями й облігаціями цього емітента. Закриття реєстру виконується, наприклад, перед ви­платою дивідендів по акціях, перед загальними зборами акціонерів. Емітент цінних паперів виплачує дивіденди й відсотки зареєстрованим у реєстрі власникам безпосередньо або через номінальних держателів і хранителів, які виконують функції агента з трансферту. Зазвичай щоб оформити всі фінансові й адміністративні формальності, пов’язані з визначенням прав власності, з нарахуванням належних сум, емітенту потрібен певний час. Особливо якщо ринок цінних паперів цього емі­тента досить активний і угоди з паперами здійснюються майже щодня. У зв’язку з цим у багатьох країнах світу при ухваленні рішення про початок виплати дивідендів одночасно оголошується певний день при­пинення реєстрації прав власності до настання дати виплати дивіденду. Тільки ті особи, імена яких фігурують у реєстрі на цю дату, одержують дивіденд. Ця дата називається днем закриття реєстру.

Відмінності між реєстратором і депозитарієм.

Депозитарій є структурою, що забезпечує нормальну роботу вторин­ного ринку цінних паперів, тобто ринку, на якому відбувається активна купівля-продаж ЦП різних емітентів. Депозитарій насамперед необ­хідний активним учасникам вторинного ринку ЦТ, тобто торговцям, великим інвесторам. Якщо відсутня торгівля ЦП у великому обсязі з великими угодами, то в основному немає потреби у створенні серйозних депозитарних структур. При обслуговуванні депозитарієм фондових бірж у нього існує тісний зв’язок з розрахунково-кліринговою систе­мою.

Клієнти депозитарію - депоненти, якими можуть бути торговці, влас­ники ЦП, інвестиційні фонди, трастові компанії, інші депозитарії.

Клієнти реєстратора - емітенти ЦП. З ними реєстратор укладає договір на ведення реєстру ЦП і зобов’язується оформляти всі зміни права власності на ЦП.

Депозитарій може здійснювати зберігання ЦП депонента.

Реєстратор звичайно не зберігає ЦП власників ЦП, але може збе­рігати бланки цих паперів.

Послуги реєстратора, відповідно до світової практики, оплачує емітент, однак послуги зі зміни прав власності звичайно оплачують власники (продавці або покупці ЦП).

Послуги депозитарію оплачують його депоненти, учасники угод.

Реєстратор діє від імені та за дорученням емітента й тому най­частіше відбиває інтереси емітента. Тому в нас часто спостерігаються випадки затримки в перереєстрації прав власності й навіть незаконні відмови у визнанні таких прав.

Депозитарій діє лише за дорученням депонента й відбиває інтереси кожного окремого депонента.

Послугами реєстратора в усьому світі користуються насамперед ті інвестори, які не проводять активні операції з даними ЦП, не занадто часто їх купують і продають.

Послугами депозитарію користуються насамперед активні й великі інвестори (наприклад інституціональні) і торговці, які часто купують і продають ЦП. До того ж депонент часто має можливість вибору де­позитарію, може звернутися до іншого хранителя.

Отже, реєстратор і депозитарій - це різні інфраструктури учасники ринку цінних паперів, створені для різних цілей.