84.Електрозахисні засоби.

Електрозахисні засоби — це переносні засоби, призначені для захисту людей, котрі працюють з електроустановками, від ураження електричним струмом, від дії електричної дуги та електромагнітного поля. За призначенням єлектрозахисних засобів умовно поділяють на ізолювальні, огороджувальні та допоміжні. Ізолювальні електрозахисні засоби призначені для ізоляції людини від частин електрообладнання, котрі знаходяться під напругою, а також від землі. До них відносяться: ізолювальні та вимірювальні штанги, штанги для накладання тимчасових переносних заземлень; ізолювальні та електровимірювальні кліщі; покажчики напруги; діелектричні рукавиці, боти та калоші; гумові килимки, доріжки, підставки; ізолювальні ковпаки та накладки; ізолювальні драбини. Ізолювальні електрозахисні засоби поділяються на основні та допоміжні. Основними називають такі ізолювальні електрозахисні засоби, ізоляція котрих надійно витримує робочу напругу електроустановки. Додатковими називають такі ізолювальні електрозахисні засоби, котрі самі не можуть забезпечити безпеку персоналу при даній напрузі електроустановки і є додатковим захисним заходом до основних ізолювальних єлектрозахисних засобів. Огороджувальні електрозахисні засоби призначені для тимчасового огородження струмоведучих частин обладнання. До них відносяться переносні огородження (ширми, бар'єри, щити, клітки), а також тимчасові переносні заземлення. Умовно до них відносять і переносні попереджувальні плакати. Допоміжні захисні засоби призначені для захисту персоналу від падіння з висоти (запобіжні пояси та страхувальні канати), для безпечного підіймання на висоту (драбини, кігті), (захисні окуляри, протигази, рукавиці, спецодяг).

85.Надання першої долікарської допомоги ураженому електричним струмом.

Електричний струм – це упорядкований (спрямований) рух електрично заряджених часток.

Перш за все потрібно якомога швидше звільнити потерпілого від дії електричного струму. При неможливості відключити електроустановку від мережі потрібно відразу ж приступити до звільнення потерпілого від струмопровідних частин, не доторкаючись при цьому до потерпілого. Якщо потерпілий знаходиться на висоті, потрібно запобігти можливості його травмування при падінні. При звільненні людини від напруги до 1000 В можна скористатися канатом, палицею, дошкою та іншим сухим предметом, не проводять струм. Можна відтягнути потерпілого за сухий одяг. При відтягування за ноги не слід торкатися взуття чи одягу потерпілого без ізоляції своїх рук, так як взуття та одяг можуть бути сирими і проводитиелектричний струм. Для ізоляції рук краще всього скористатися діелектричними рукавичками, а при їх відсутності - обмотати руку будь-якою сухою матерією. Рекомендується при цьому діяти однією рукою.  Від струмоведучих частин напругою понад 1000 В потерпілого потрібно звільняти за допомогою штанги або ізолюючих кліщів, розрахованих на відповідну напругу, надівши при цьому діелектричні рукавички і боти. Слід пам'ятати про небезпеку крокової напруги, якщо провід лежить на землі. Якщо не можна швидко вимкнути живлення лінії електропередачі, потрібно замкнути дроти накоротко, накинь на них гнучкий провід достатнього перетину, один кінець якого попередньо заземлити (приєднати до металічних опорах, заземлювального спуску та ін.) Якщо потерпілий торкається одного проводу, то часто достатньо заземлити тільки цей провід.  Заходи долікарської допомоги після звільнення потерпілого залежать від його стану. Якщо він у свідомості, потрібно забезпечити йому на деякий час повний спокій, не дозволяючи йому рухатися до прибуття лікаря.  Якщо потерпілий дихає дуже рідко і судорожно, але прощупується пульс, треба відразу ж робити штучне дихання за способом «з рота в рот» чи «з рота в ніс».  При відсутності дихання і пульсу, розширених зіницях і наростаючою синюшності шкіри і слизових оболонок потрібно робити штучне дихання і непрямий (зовнішній) масаж серця. Надавати допомогу потрібно до прибуття лікаря, оскільки відомо багато випадків, коли штучне дихання і масаж серця, що проводяться безперервно протягом 3 ... 4 год, повертали потерпілих до життя.

86.Основні законодавчі та нормативні документи, що регламентують вимоги до пожежної безпеки. Поже́жна безпе́ка — стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Закон України „Про пожежну безпеку", та інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції. Забезпечуючи пожежну безпеку слід також керуватись Правилами пожежної безпеки в Україні, стандартами, будівельними нормами, Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), нормами технологічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи із сфери їх дії, які регламентують вимоги пожежної безпеки.

Основним нормативним документом, що регламентує вимоги щодо пожежної безпеки є Закон України „Про пожежну безпеку", прийнятий 17 грудня 1993 року. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.