49.Поняття про гранично припустиму дозу (гпд) загального опромінення. Її величина на рік для людини.

Гранично допустима доза - максимальна кількість речовини, яка, діючи на людину, не викликає негативних змін в її організмі, а також у її нащадків.

Гранично припустима доза (ГПД) — така доза, яка не призво­дить до значного ушкодження людського організму у будь-який мо­мент протягом його життя.

поняття про критичні органи, «як органи, опромі­нення яких даною дозою спричинює найбільше ушкодження живого організму». Критичними органами вважають шкіру, кровотворні тка­нини, гонади і кришталики ока.

Накопичення даних у галузі радіаційної генетики дозволило встановити, що доза, яка нодвоюс: спонтанні (природні) мутації у людніш, знизилася до ПІД для професійного опромінювання. Вона не повинна перевищувати 2бер за І рік.

З наведеної шкали бачимо, що при дозі від 75 до 100 бер відзначаються реакції у вигляді зсувів у формулі крові, змінюються деякі вегетативні функції організму При дозах, що перевищують 100 бер, розвивається гостра променева хвороба, важкість якої залежить від дози.

Доза, бер	Ступені променевої хвороби
100-200	Перший ступінь (легка)
200-300	Другий ступінь (середньої важкості)
300-500	Третя стадія (важка)
Більше 500	Четверта стадія (дуже важка)

Дози 500-600 бер вважаються смертельними

50.Проникаюча здатність іонізуючих випромінювань.

Основною властивістю іонізуючого випромінювання є його всепроникаюча здатність. Під час роботи з радіоактивними елементами значення має не їх маса, а кількість ядер, що розпадаються за секунду. Час, протягом якого кількість ядер внаслідок самочинних перетворень зменшується вдвічі, називається періодом напіврозпаду. Період напіврозпаду для різних ізотопів коливається від долі секунди до багатьох мільярдів років. При випромінюванні радіоактивних речовин середовище (об’єкт) поглинає відповідну кількість енергії, тому зміни, що будуть в ньому відбуватися, залежать від кількості поглинутої їм енергії та маси. Позасистемна одиниця поглинутої дози – рад. На організм людини різні види іонізуючого випромінювання навіть при однаковій поглинутій дозі будуть чинити різну біологічну дію. Тому для оцінки ступеня опромінення людини необхідно знати не лише поглинуту дозу, а й вид випромінювання. Для оцінки біологічної дії радіації на організм людини вводиться поняття еквівалентної дози, що визначається як добуток поглинутої дози на коефіцієнт якості даного випромінювання. Одиницею еквівалентної дози є бер (біологічний еквівалент рада).

Одиницею експозиційної дози, яку використовують для кількісної оцінки іонізуючої дії є рентген (Р). Дозу в 1Р створює джерело випромінювання масою 1кг за 1годину на відстані 1м. Організм людини не може відчути навіть згубної дози переопромінення, без спеціальних приладів не може дізнатися про наявний рівень радіації. Іонізуюче випромінювання, проходячи через біологічні тканини, викликає їх іонізацію, призводить до утворення позитивних і негативних іонів, до складних функціональних і морфологічних змін. Молекули води, що входять до складу організму розпадаються утворюючи вільні атоми та радикали, які мають велику окислювальну здатність. Вільні радикали пошкоджують тканини і порушують нормальні біохімічні процеси у живій тканині. Залежно від поглинутої дози ці зміни можуть бути зворотними і незворотними. Ураження органів людини унаслідок дії різних видів іонізуючого випромінювання називається променевою хворобою. Існує гостра і хронічна форма променевої хвороби. Надходження радіоактивних речовин в організм можливе при: - вдиханні забрудненого повітря; - через шлунково-кишковий тракт;

- шкіряні покриви. Певні радіоактивні речовини вибірково діють на організм, тому чутливість різних органів до дії опромінення неоднакова. У зв’язку з цим введено таке поняття як критичний орган. Критичним органом називається орган або частина тіла людини опромінення якого завдає найбільшої шкоди здоров’ю. Радіоактивні речовини виводяться з організму через шлунково-кишковий тракт, нирки, дихальні шляхи, шкіру, а також через молочні залози. Залежно від періоду піврозпаду деякі речовини швидко виводяться, інші - повільно, утворюючи так зване депо. Наприклад, радій і стронцій накопичуються у кістковій тканині, полоній - у печінці, селезінці, плутоній – у кістках, легенях і ін. Вибіркова здатність дії радіоактивних речовин обумовлює в першу чергу, захворювання критичних органів. Найчутливішими до радіації є клітини, що швидко ростуть, відносно стійкою є м’язова тканина. При опроміненні дозами, що значно перевищують допустимі, людина може миттєво загинути – так звана “ смерть під променем ”.

51Захист від іонізуючих випромінювань. Існують чотири методи (фактори) захисту від іонізуючого випромінення:

Захист часом. Чим менше час контакту з джерелом іонізуючого випромінення, тим менше отримана доза опромінення.

Захист відстанню. Чим далі від джерела іонізуючого випромінення, тим менше отримана доза. Залежність зворотно квадратична, тому що від джерела промені йдуть радіально і розподіляються по сфері, площа якої pR2. Таким чином щільність потоку буде зменшуватися пропорційно квадрату відстані. Використовують прилади дистанційного управління.

Захист екранами. Їх виготовляють з щільних високоатомних матеріалів (цегла, бетон, баритобетон). Якщо потрібен компактний захист, використовується свинець або високоатомний уран (в g-терапевтичних апаратах). Інколи використовуються більш прості матеріали. Наприклад, окуляри для захисту від b-променів виготовляють із органічного скла, а не із просвинцьованого скла, тому що b-частки будуть гальмуватись і утворювати R-промені, які глибше будуть проникати. Тобто для різних видів випромінювання використовються різні екрани. Альфа-промені може затримати тонкий бар'єр, наприклад, аркуш паперу; високоенергетичні бета-промені не можуть пройти крізь долоню людини, також їх може затримати пластинка алюмінію товщиною декілька мм; гамма-промені здатні проникати глибоко в речовину або проходити крізь товсті бар'єри. Нейтрони краще поглинаються низькоатомними екранами – водою, парафіном.  

4. Захист кількістю. Чим з меншою потужністю джерела або кількістю РФП працює персонал, тим менша буде доза опромінення. Обов’язково ми захищаємо і хворого від опромінення, яке йому не потрібне (чим менше ми використовуємо радіоактивного препарату для діагностики, тим краще і для персоналу, і для оточуючих). В рентген-апараті використовується електронно-оптичний підсилювач. Щоб зображення було достатньо яскравим при меншому потоці променів, а доза на хворого і лікаря була меншою, на рентген-трубку підводять струм не 3-4 мА, а 0,3-0,4 мА і цього достатньо для отримання якісного зображення. Особливо це важливо при медичних профілактичних оглядах.  

Засоби захисту бувають:

Колективні (стіни, вентиляція, ширми).

Індивідуальні (окуляри, щиток для захисту обличчя, пальчатки, фартух з просвинцьованої гуми, пластикові бахіли, маска, скафандр)

52Електромагнітні випромінювання (ЕМВ). Природа, вплив на людину. В процесі еволюції біосфера постійно перебуває під впливом електромагнітного і магнітного полів Землі, космічних променів. Нині людство широко використовує штучні джерела ЕМП у різних галузях науки і техніки (термообробка, радіолокація, радіозв’язок, у мобільному і стільниковому зв’язку, радіонавігації, медицині і т. ін). Основним джерелом ЕМП є трансформатори, ЛЕП, антенні пристрої радіотелевізійних станцій, та інше електричне устаткування, що працює у широкому діапазоні частот.

Електромагнітне поле навколо джерела випромінювання хвиль умовно поділяться на три діапазони:

ближня (зона індукції);

проміжна (зона інтерференції);

дальня (хвильова або зона випромінювання). Проблема електромагнітного забруднення навколишнього середовища постала лише тоді коли було виявлено небезпечний вплив ЕМП на здоров'я людини. Людина має п’ять органів чуття за допомогою яких сприймає оточуючий світ та орієнтується в просторі Дія електромагнітних хвиль на організм залежить від інтенсивності джерела, тривалості опромінення, довжини хвиль, характеру випромінювання (безперервне, імпульсне) та режиму опромінення (постійне, інтермітуюче). Основою функціонування організму є дуже слабкі біоелектричні струми, що синхронізують природні біологічні режими. Механізм біологічної дії на організм людини полягає як у тепловому, так і нетепловому специфічному ефекті, теплова дія ЕМП проявляються у підвищенні температури тіла, а також локальному, вибірковому нагріванні тканин, органів, клітин унаслідок переходу електромагнітної енергії у теплову. На людину впливають перемінні ЕМП, статичні струми та ЕМП, що їх супроводять. Багато полімерних матеріалів накопичують електричні заряди, джерелом статичного струму може бути одяг людини, що легко електризується за рахунок тертя. Електризація тіла людини позначається на нервовій системі. Людина стає роздратованою, надмірно втомлюється, відчуває головні болі або алергічні реакції. Організаційні заходи включають: раціональне розміщення радіотехнічних пристроїв, відповідний режим праці та відпочинку, створення санітарно-захисних зон. До інженерно-технічних заходів належить герметизація установок, екранування, захист відстанню дистанційне управління. Для екранування робочого місця використовують відбиваючі, сіткові, еластичні та поглинаючі типи екранів. Форму, розміри і товщину екрана визначають розрахунком. Для захисту працюючих використовують спеціальний одяг, виготовлений із металізованої тканини у вигляді комбінезонів, халатів, фартухів, курток із капюшонами з вмонтованими в них окулярами, скельця яких покриті шаром оксиду олова, що послаблює потужність хвиль. До лікувально-профілактичних заходів захисту належить проведення попередніх та періодичних медичних оглядів з метою виявлення ушкодження здоров'я на ранніх стадіях радіохвильової форми хвороби. Особи, які не досягли 18-річного віку, до робіт з генераторами радіочастот не допускаються