6.4. Непропорційне страхування, його характеристика

Непропорційне страхування відноситься до часткового стра­хування. Методи непропорційного страхування призначені для розширення можливостей з управління ризиками за допомогою страхування. А саме, воно дозволяє використовувати різні підхо­ди для фінансування ризиків в залежності від їх розміру та похо­дження в одному договорі страхування.

Розрізняють наступні системи непропорційної о страхування:

•/ першого ризику;

•S дрібної частки (дробової частини);

S граничного страхового забезпечення;

S страхування граничних ризиків.

При страхуванні за системою першого ризику (система стра­хування перших збитків) збиток при настанні страхового випад­ку відшкодовується повністю тільки в межах страхової суми, що зазначена в договорі страхування. Збиток в межах страхової су­ми називається в страховій практиці „першим ризиком".

Алгоритм розрахунку страхового відшкодування за цією системою можна представити наступним чином:

Q = Z = S.

Якщо збиток перевищує страхову суму, то витрати по його компенсації та ліквідації наслідків несе сам страхувальник. Різни­ця між страховою вартістю і страховою сумою називається „дру­гим ризиком".

Зазначена система страхування має свої переваги й не­доліки.

Перевагою страхування за системою першого ризику є те, що страхувальник отримує певну вигоду за рахунок зменшєштя розміру страхової премії, оскільки ризик, що передається страхо­вику, зменшується. Ймовірність виникнення великих збитків зменшується із збільшенням їх розміру. Отож, катастрофічні збитки мають найменшу ймовірність виникнення. Тому для стра­хувальника має ценз відмовитись від сплати додаткової частини страхової премії за рахунок відмови від покриття граничних збитків.

Недоліком цієї системи страхування є ч е, що великі, мас-пнабні ризики, які можуть мати тяжкі наслідки для страхуваль­ника, залишаються на його власному утриманні. А відтак, перед страхувальником знову ж постає проблема управління та фінан­сування ризиків.

Страхування за системою дрібної частки (дробової частини) передбачає встановлення двох страхових сум, одна з яких нази­вається показаною вартістю. За цією системою страхове відшко­дування встановлюється в розмірі дробу чи відсотку від показа­ної вартості об'єкту страхування. Тобто відповідальність страхо­вика обмежується встановленим дробом або відсотком. Проте завжди витримується умова: страхове відшкодування дорівнює збиткам, але в межах страхової суми.

Можливі два варіанти встановлення показаної вартості:

S показана вартість дорівнює дійсній вартості об'єкта;

•/ показана вартість менша від дійсної вартості об'єкта.

Якщо показана вартість застрахованого об'єкта дорівнює його дійсній вартості, то система страхування дрібної частки то­тожна страхуванню за системою першого ризику. Якщо показа­на вартість об'єкта менша за його дійсну вартість, то страхове відшкодування розраховується аналогічно, як за системою про­порційної відповідальності.

Страхування за системою граничного страхового забезпечен­ня передбачає встановлення завчасно певної межі відповідаль­ності страховика у сумі страхового відшкодування у вигляді ко­ефіцієнта (чи відсотка) покриття збитку. Розмір страхового відшкодування визначається множенням встановленої межі (ко­ефіцієнта чи відсотку) на різницю між заздалегідь встановленим рівнем та реально отриманим страхувальником доходом. Систе­ма граничного страхового забезпечення (граничної страхової відповідальності) використовується при страхуванні сільськогос­подарських ризиків, фінансових, кредитних, інвестиційних тощо.

На практиці можлива ситуація, коли страхування здійснюється на випадок настання граничних збитків. Тобто мож­ливе настання великих збитків, що перевищують певну величину, зафіксовану в договорі страхування. У цьому випадку необхідно особливо ретельно підходити до вибору страхової компанії, щоб вона володіла достатніми фінансовими ресурсами для виконання взятих зобов'язань.

Страхування граничних збитків будується за таким же принципом, що й використання франшизи. Тільки франшиза розташовується в сфері невеликих та середніх ризиків, а страху­вання граничних збитків відбувається в сфері великих, масштаб­них ризиків.

6.5. Франшиза, її види та порядок використання

Розглянуті системи та методи страхування вказували на участь страховика у покритії збитків при настанні страхового випадку. А особисту участь страхувальника в покритті збитків при настанні страхового випадку виражає франшиза.

Франшиза, з одного боку, с принципом страхування, що показує звільнення страховика від частини покриття збитків, вказує на граничний мінімальний розмір збитку, на який не роз­повсюджується страхове покриття, з іншого використовується для виключення із страхового покриття збитків, що не перевищу­ють певної граничної величини.

Договір страхування із використанням франшизи пе­редбачає як збереження ризику страхувальником, так і передачу його страховику. При цьому останній зменшує розмір страхової премії. Франшиза розміщується в сфері незначних збитків, які відносно часті та передбачувані, а їх страхування є невигідним для страховика.

Розмір франшизи задається або у відсотках по відношенню до страхової суми, або в абсолютній величині (гривнях). Проте зустрічається варіанти, коли франшиза встановлюється і як част­ка від страхової вартості об'єкта страхування або від розміру ре­ально отриманого збитку.

Розрізняють безумовну (що вираховується) - deductible -франшизу та умовну (що не вираховується). В особливих випад­ках в договорі страхування може бути передбачена сукупна -aggregate - франшиза, яка найчастіше застосовується при перест­рахуванні (рис. 6.2).

За безумовною франшизою збиток у всякому разі відшкодо­вується сграхувальнику за вирахуванням із розміру збитків вста­новленої франінизи. Таке страхування називається страхуванням за принципом „все і всякий" (адже відшкодовується все і кожний збиток за вирахуванням франшизи) найчастіше застосовується при страхуванні автотранспорту та деяких інших об'єктів. Це дає змогу страховикам уникати розрахунків за дрібними ризиками, що суттєво зменшує втрати на ведення страхової справи.

При страхуванні з умовною франшизою страховик звільняється від компенсації збитку, якщо понесені збитки менше розміру франшизи. А якщо ці збитки більше франшизи, то стра­ховик виплачує її повністю. Умовна франшиза частіше викорис­товується в особистому страхуванні. Наприклад, правилами страхування може бути встановлена певна кількість днів хвороби до початку надання страхової допомоги. А якщо хвороба застра­хованого тривала довше, то допомога виплачується за всі дні не­працездатності.

При застосуванні сукупної франшизы всі понесенні страху- . вальником збитки додаються за певний період часу, а із сумарно­го збитку вираховується франшиза.

Умовна франшиза забезпечує більш повне страхове покрит­тя, ніж безумовна. А сукупна франшиза займає проміжне місце між ними. Звісно, вартість страхування, тобю розмір страхової премії, залежить від вибору франшизи. Для встановлення вигідності того чи іншого виду застосування франшизи не­обхідно знати характер розподілу передбачуваних збитків за сту­пенем ваги та частоти виникнення. Далі необхідно розрахувати розмір страхового відшкодування при встановленні різних видів франшизи, а далі - порівняти розрахункові результати із розміром страхової премії, яку пропонує заплатити страховик, у кожному розрахунковому випадку.

Страховики досить часто заохочують страхувальників до збільшення розміру франшизи шляхом надання пільг у сплаті страхових платежів тощо.

Застосування франшизи сприяє поєднанню самострахуван­ня із страхуванням. Адже суб'єкти господарювання для покриття дрібних, рідше - середніх ризиків, створюють власні фонди ризи­ку - резервні фонди.

Рекомен давана література

1. Базплевич В.Д., БазилевІІч К.С. Страхова справа. - К.: Товариство "Знання". КОО, 1997. - 216 с. (с. 25 - 28).

2. Баторин В. Г., Шерменев М. К. Сборник задач по государствен­ ному страхованию: (Для фин. техникумов). - 2-е изд., перераб. и доп.- М.: Финансы, 1977.- ПО с.

3. Біленчук П. Страхове право України: поняття, завдання, принципи. // Журншт „Страхова справа". - 2001 № 2(2). - с.89 - 92.

4. Белі паш тлумачний словник сучасної української мови / Уклад, і го­ лов, ред. В. Т. Бусел. -К.: Ірпінь: ВТФ „Перун", 2001. - 1440 с. (с.522).

5. Внукова Н.М. Практикум із страхування. Випуск 1.- К.: Лібра, 1998.-40 с.

6. Гвозденко А.А. Основы страхования: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 304 с. (с. 52 - 650).

7. Борисова В. А., Огаренко О.В. Організаційно-економічний механізм страхування. - Суми: Видавництво „Довкілля", 2001. - 194 с. (с. 16-19).

8. Бридун Є. С. Страхова справа. Посібник для розв'язування задач для підготовки бакалаврів денної та заочної форми навчання за напрямом „Еко­ номша підприємств "-Ірпінь: академія ДПС України, 2000. - 110 с. (с. 17-21).

9. Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник. - К.: Товариство "Знан­ ня", КОО, 1998. - 321 с.(41 - 55).

Ю.Кашенко О.Л., Борисова В.А. Соціатьно-економічні основи стра­хування: Навчальний посібник. - Суми: Видавництво "Університетська книга", 1999.-252с.

11.Практикум по страховому делу: Учеб, пособие для вузов / Под ред. В. И. Рябикина. - М.: Финстатинформ, 1998. - 72 с. (с.26 - 33).

12.Ротова Т. А., Руденко Л.С. Страхування: Навч. посіб. - К.: Київ, нац. торг.-екон. ун-т, 2001. - 402 с.

13.Хохлов Н. В. Управление риском: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 239 с. (с. 114 - 118).

14.Шахов В. В. Страхование: Учебник для вузов. - М.: Страховой по­лис, ЮНИТИ, 1997. - 311с.

15.Шелехов К. В., Бигдаш В.Д. Страхование: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 1998. - 424 с. - Библиогр.: с.412 - 415 (с. 41 - 43, 76 - 79).

Питання для самоперевірки

1. Що розуміють під методами та системами страхування?

1. Які є методи та системи сграхування, що застосовують­ ся в Україні?

2. В чому полягає зміст повного та часткового методів страхування?

1. Які системи відносяться до пропорційного страхування? Яка їх характеристика?

2. Які системи відносяться до непропорційного страхуван­ ня? В чому полягає їх особливість?

3. Який порядок розрахунку страхового відшкодування за різними системами?

4. Що таке франшиза? Які її види?

5. Які фактори впливають на застосування тієї чи іншої си­ стеми страхування?

6. Яку роль виконує франшиза в страхуванні?

7. Як визначити розмір страхового відшкодування при за­ стосуванні умовної та безумовної франшизи?

8. Чому існує декілька методів та систем страхування?

9. Яку суперечність страхових відносин вирішує застосу­ вання методів страхової відповідальності?

10. Як впливає застосування методів та систем страхування на реалізацію страхових інтересів страхувальника і страховика?

11. Як визначити доцільність та ефективність застосування тієї чи іншої системи страхування?