Тема 6. Методи та системи страхування

План

1. Поняття методів та систем страхування, їх види.

2. Повне страхування, його системи, їх характеристика.

3. Пропорційне страхування, його характеристика.

4. Непропорційне страхування, його характеристика.

5. Франшиза, її види та порядок використання.

Мета вивчення теми:

S визначення методів та систем страхування, що застосо­вуються в Україні;

S з'ясування загальноприйнятих принципів застосування тієї чи іншої системи страхування.

Після вивчення теми студент повинен

знати:

S фактори впливу на застосування тієї чи іншої системи

страхування;

S існуючі системи страхування в Україні; S алгоритм розрахунку страхового відшкодування за

різними системами страхування; вміти: j розраховувати страхове відшкодування у відповідності

до умов страхування за різними системами страхової

відповідальності; / оцінювати доцільність та ефективність застосування

різних систем страхування.

6.1. Поняття методів та систем страхування

Страхові відносини мають суперечливий характер. Ця супе­речність полягає в тому, що і страхувальник, і страховик мають свої економічні інтереси в здійсненні страхування. Так, страху­вальник намагається забезпечити собі максимальний розмір страхового покриття (передати максимальний обсяг страхової відповідальності) при оптимальному розмірі страхових платежів (страхової премії). Якщо розмір страхової премії може здатися йому невиправдано великим, то він вимушений буде відмовитись від передачі частини ризиків страховику і зберегти їх у себе. В той

же час страховик переслідує зворотні цілі - прийняття мінімаль­них ризиків (мінімізація обсягів страхової відповідальності) при збереженні максимальних страхових платежів (страхових премій). Отже, постає питання визначення способу розподілу відповідальності за ризик та вибору оптимального співвідношен­ня між розмірами страхової премії і страхового покриття. Вирішення даної проблеми досягається за допомогою застосу­вання відповідних методів та систем страхування.

Слово „метод" у Великому тлумачному словнику сучасної української мови пояснюється як спосіб пізнання явищ природи та суспільного життя, а також як прийом або система прийомів, що застосовується в якій-небудь галузі діяльності. Отже, термін „метод" означає спосіб теоретичного дослідження або практич­ного здійснення чого-небудь. А застосовуючи до зазначеного терміну галузь страхування, можна визначити, що методи стра­хування - це способи практичного здійснення страхування.

Термін „система" походить від грецького "system", що в пе­рекладі означає ціле, складене з частин; сполучення. Поняття сис­тема - це сукупність елементів, що знаходяться у відношеннях і взаємозв'язку один з одним і створюють певну єдність, цілісність. Стосовно ж системи страхування, то можна визначити, що це взаємозв'язок між страховою сумою, вартістю об'єкта страхуван­ня, розміром страхового відшкодування та збитку страхувальни­ка, який здійснюється на основі математичних розрахунків за певним алгоритмом.

Термін „система страхування" має аналоги у викорис­танні - „система страхової відповідальності", „система страхово­го забезпечення".

Методи страхування поділяються в залежності від розподілу відповідальності за ризик між сторонами страхових відносин. Розрізняють дві великих групи методів страхування:

/ методи повного страхування;

S методи часткового страхування.

Повне страхування покриває весь конкретний ризик, тобто максимально можливий збиток обраного класу страхових подій.

Часткове страхування обмежує відповідальність страхови­ка, залишаючи частину ризику страхувальнику.

В практиці страхування при визначенні частки ризику, відповідальність за яку несе страховик чи страхувальник, засто­совують термін „утримання ризику".

Зрозуміло, що часткове страхування дешевше, ніж повне.

В свою чергу, часткове страхування поділяється на дві гру­пи методів:

•S пропорційне страхування;

•/ непропорційне страхування.

Кожний із зазначених методів має свої системи здійснення страхування. В сучасних умовах в Україні застосовують наступні системи страхування:

•S за дійсною вартістю майна;

S за відновленою (відновною) вартістю майна;

S пропорційної відповідальності;

S першого ризику;

S дрібної частки (дробової частини);

S граничного страхового забезпечення;

S страхування граничних ризиків;

•S страхування з франшизою.

Спробу узагальнення методів та систем страхування пред­ставлено на рис. 6.1.

Відмінності в системах страхування ґрунтуються на неодна­ковому співвідношенні вартості майна та страхової суми, страхо­вого відшкодування та збитку страхувальника. Система страхо­вої відповідальності встановлюється не за бажанням страхуваль­ника, а у відповідності до страхового законодавства та встанов­лених правил страхування.

Для розрахунків відшкодування за різними системами важ­ливо чітко розмежовувати поняття „збиток страхувальника" та „ страхове відшкодування".

Збиток страхувальника - це його фактичний збиток, понесе­ний в результаті настання страхового випадку. Страхове відшко­дування - сума, що виплачується страховиком для покриття цьо­го збитку. Кількісно вони можуть не співпадати. Збиток та стра­хова сума є верхньою межею страхового відшкодування, яке мо­же бути менше страхової суми, дорівнювати їй, але ніколи не мо­же перевищувати її. Страхове відшкодування, як правило, не мо­же перевищувати суму страхового збитку.

Використовуючи системи страхування, визначається участь страховика в покритті збитків. А особиста участь страхувальни­ка у покритті збитків виражається через франшизу.

Франшиза - звільнення страховика від покриття збитків, яке передбачене договором страхування.

Отже, в страховій справі застосовується кілька систем стра­хування та франшиза, які забезпечують відповідне відшкодуван­ня збитків при настанні страхового випадку.