6.3. Розвиток туризму в срср в 20-зо-і рр. XX століття

У перші роки радянської влади туризм розвивався, зде­більшого, стихійно, існувала низка організацій, які по-різному розуміли завдання туристичного руху. Велика увага радянського уряду приділялась екскурсійній справі, адже екскурсія була одним із засобів ідеологічної роботи серед населення.

Однією з перших організацій, що займалася туризмом та екскурсіями, став створений у 1917 р. за ініціативою Н. К. Крупської позашкільний відділ Народного комісаріату просвіти (Наркомпросу), створений у 1917 р., а в 1918 р. з'яви­лося Бюро шкільних екскурсій Наркомпросу.

У 1918 р. Ленін підписав декрет «Про зняття пам'ятників, споруджених на честь царя, та розробку проектів пам'ятників російської соціалістичної революції». Цей декрет поклав поча­ток створенню об'єктів пролетарської ідейної символіки, які в подальшому стали об'єктами екскурсійних і туристичних маршрутів.

Декретом 1919 р. «Про лікувальні місцевості загальнодер­жавного значення» більшовицький уряд проголосив націоналі­зацію курортів і передачу їх до рук трудящих та спрямував зусилля на організацію лікувального туризму та відтворення системи курортно-санаторного обслуговування.

В грудні 1920 р., одразу після встановлення влади більшо­виків у Криму, Ленін підписав декрет Ради Народних Комі­сарів «Про використання Криму для лікування трудящих», гідно якого всі великі дачі та особняки передавалися для ви­користання в якості санаторіїв і здравниць для робітників та селян. В 1921 р. з цією ж метою підписано декрет «Про організацію будинків відпочинку».

Для покращення харчування, під відомство санаторіїв пере-давались молочні ферми, виноградники, в тому числі і палацові в Лівадії та Масандрі.

Матеріальною базою для створення перших радянських здравниць стали націоналізовані приватні готелі, пансіонати, санаторії, маєтки знаті, дачі, монастирі.

У 1919 р. на території, яка контролювалася радянською владою, функціонувало лише 5 курортів — Стара Руса, Липець, Сергієвські Мінеральні Води, Ельтон і Капіин, потім до них приєднались курорти Чорноморського узбережжя Кавказу: Анапа, Сочі, Гагри, Сухумі, почалась відбудова курортів Боржомі, Абастумані а також запрацювали курорти Забайкалля та Далекого Сходу.

В 1921 р. здравниці Криму могли вже приймати близько 25 тис. відпочиваючих.

З 1925 р. у колишньому царському палаці в Лівадії почав функціонувати перший санаторій для селян, а в Гурзуфі - Всесоюзний санаторний піонерський табір «Артек». Відбудова курортних зон Криму та Кавказу, будівництво нових санаторіїв та будинків відпочинку продовжувалось протягом всіх перших п'ятирічок.

У 1920 р. при Наркомпросі створено Об'єднане лекційно-екскурсійне бюро з метою пропаганди пролетарського туризму.

Керівництво туристично-екскурсійною справою було покладено на Головний політико-просвітній комітет Наркомпросу, за рекомендацією якого почали розроблятись «науково-революційна» та «виробнича» темати­ки для екскурсій, з метою підвищен­ня ідейного змісту всіх заходів в сфері туризму та екскурсій.

Для відвідання Москви та Петрограду були створені «Будинки екскурсантів», які приймали туристів з усієї країни. Для туристів, які зупинялись в «Будинках екскурсантів», чи­тали лекції, організовували екскурсії. Умови проживання в та-ких. будинках були спартанськими, малокомфортними. Проіс­нували «Будинки екскурсантів» недовго.

Однією з форм екскурсійної роботи були різноманітні станції. У Москві було створено Центральне бюро шкільних екскурсій (1919 р.). У Петрограді працювала Центральна станція гуманітарних екскурсій.

У1921 р. в Петрограді відбулась перша конференція з екскур­сійної справи, в роботі якої взяли участь відомі вчені, педагоги то­го часу. Зокрема, Іван Гревс, який обґрунтував освітньо-виховне значення екскурсій та подорожей. Він казав, що подорож є одним із важливих чинників розвитку культури.

У 1923 р. при Наркомпросі створено відділ дальніх та близьких подорожей, який став складовою Центрального музейно-екскурсійного інституту, відкритого в Москві.

В 1920-і рр. було створено три науково-дослідні заклади, які займались музейно-екскурсійною справою: у Москві Централь­ний музейно-екскурсійний інститут та Інститут методів по­зашкільної роботи, а в Петрограді — Науково-дослідний ек­скурсійний інститут, який з травня 1922 р. почав видавати «Екскурсійний вісник». Пізніше розпочалося видавання журналу «На суші та на морі», який виходив двічі на місяць з додатком «Бібліотечка туриста». Цей журнал був орієнтований на широку читацьку аудиторію. Видання «Всесвітній турист» та "Турист-активіст» повинні були сприяти підвищенню кваліфікації туристичних кадрів, підготовку яких у 1932 р. у Москві почав здійснювати перший туристично-екскурсійний технікум. Також В цей період створено державне видавництво «Физкультура і туризм», яке друкувало науково-дослідні праці по узагальненню досвіду туристично-екскурсійної справи в країні. Також існували періодичні спеціалізовані видання в інших регіонах СРСР: газета «Турист-дальневосточник», журнал «Турист Закавказья».

В 1924 р. в Харкові почався серійний випуск вітчизняних велосипедів, що сприяло активізації велотуризму в державі.

Для розвитку туристичного руху та стимулювання його активістів, у 1939 р. Всесоюзний комітет зі справ фізкультури та спорту при Раді народних комісарів затвердив положення про значок туриста. Комплекс значка «Турист СРСР» мав на меті «сприяння розвитку серед трудящих самодіяльного туризму як однієї з кращих форм активного відпочинку, який паралельно з фізичним розвитком трудящих підвищував їх культурний рівень, сприяв пізнанню соціалістичної Батьківщини і оволодінню оборонними навичками, необхідними кожному захиснику країни для цього положення сприяло розвитку спортивного тууризму. В березні 1941 р. нормативи для отримання цього кваліфікаційного значка здали 5 тис. чоловік в СРСР.

Наприкінці 30-х рр. туризм в СРСР (як і в багатьох інших країнах світу) набув великого розмаху, став звичним засобом відпочинку для мільйонів людей. В одному лише Криму і за один лише сезон 1940 р. у курортних закладах відпочили близько 300 тис. чоловік.