4.4. Основні види та значення подорожей в епоху Просвітництва

Основними видами туризму в епоху Просвітництва були:

1. рекреаційний;

2. оздоровчий;

3. пізнавальний;

4. з метою одержання освіти;

5. спортивний (з'явились перші альпіністи, почав розвиватись гірський туризм);

6. релігійний.

Туризм, як правило, був індивідуальним, тобто програма подорожі складалася самим мандрівником.

Вже існувала певна туристична інфраструктура: готелі, пансіони, транспортна служба, ресторани. За тривалістю мандрівки поділялись на: У довготермінові (на декілька років); сезонні (на певний сезон в особливу кліматичну зону); короткострокові (на вихідні дні та свята). Основними видами транспорту були: водний; наземний транспорт з використанням тварин; з'явились повітряні кулі.

4.5. Українські землі в туристичній картографи XVII століття

У другій половині XVII ст. французький негоціант Жан Шарден на свій страх і ризик здійснив три подорожі до країн Сходу. Метою їх, крім задоволення власної цікавості, був пошук можливостей організації торгівлі діамантами. Розуміючи важливість географічного пізнання території, мови, звичаїв і побуту населення, історичних і архітектурних пам'яток, Шарден робив записи, копіював документи, а в одну з подорожей взяв з собою художника Грело, який зробив багато пізнавальних малюнків, що пізніше ввійшли до тематичного туристичного атласу. В атлас вміщено, зокрема, план і зовнішній вигляд руїн давньої перської столиці Персеполіса. У цьому своєрідному, першому в світі туристичному атласі є чимало й етнографічного матеріалу, що цікавить туристів: жанрові сценки з життя різних народів, (наприклад, куріння кальяну), сцени прийому послів і коронації, зразки національного вбрання, копії стародавніх написів, абетки східних мов (бенталі, деванагарі) з транслітерацією латинськими літерами.

Одну з подорожей Шарден здійснив через Крим. Територія України в атласі частково відображена на «Карті узбережжя Чорного та Азовського морів», виконаній особисто Ж. Шарденом у 1672 році. Схоже на те, що на типовій для тих часів карті, де реальне співіснує з фантастичним, Шарден за результатами своїх подорожей вніс доповнення та поправки. Більш докладних свідчень про Україну атлас не містить.

Матеріали подорожей Ж. Шардена було систематизовано та видано у вигляді гравюр, об'єднаних в атлас. Близьким до нього за манерою виконання є атлас французького художника Лебрена, хоча він і не містить у собі чогось принципово відмінного.

До речі, у картографуванні туризму художнє зображення йде поруч з картографічним, а часто й передує йому. Серед пер­ших таких зображень на теренах України згадаємо гравюру А. Гогенберга, виконану за малюнком А. Пассоротті, що з до­кументальною точністю зображує панораму Львова. Призначалася вона для атласу «Опис відомих міст світу» (Кельн, 1618 р.). Ці атласи (видавались кельнським теологом Георгом Брауном. До 6-томного видання атласів (з 1572 р. до 1618 р.) увійшли близько 500 планово-перспективних панорам міст з різних частин світу. Більше того, в наступні роки вийшло багато перевидань цих атласів.

Витоки вітчизняної картографії, зокрема туристичної, зна­ходимо в діяльності типографії Києво-Печерської Лаври. В 1638 р. там було надруковано польською мовою книгу Афанасія Кальнофойського «Тератургіма» з додатком — трьома кар­тами: планово-перспективними зображеннями Києва та най­першими серед друкованих на українських землях планами — схематичними плановими зображеннями Ближніх (Антонієвих) і Дальніх (Феодосієвих) печер.

З 1643 р. після здійснення київським митрополитом Пет­ром Могилою канонізації 69 ченців, похованих у печерах, Києво-Печерська Лавра стала місцем масового прочанства.

Виникла необхідність відтворення плану печер, що й було «роблено у своєрідному істерико - релігійному творі «Києво-Пе­черському патерику», перше друковане видання якого було здійснено в 1661 р. у друкарні Києво-Печерської Лаври за роз­порядженням архімандрита Лаври, ректора Києво-Могилянської колегії І. Гізеля.