
- •Тема 1. Фінансовий ринок: сутність, функції і роль в економіці
- •Практичні завдання
- •Позааудиторна самостійна робота студентів Питання для самопідготовки і самоконтролю знань
- •Домашні завдання
- •Тематика індивідуальних завдань (рефератів) за темою
- •Тема 2. Державне регулювання фінансового ринку Ключові слова:
- •Практичні завдання
- •Позааудиторна самостійна робота студентів Питання для самопідготовки і самоконтролю знань
- •Домашні завдання
- •Тематика індивідуальних завдань (рефератів) за темою
- •Тема 3. Фінансові посередники
- •Тестові завдання
- •Практичні завдання
- •Позааудиторна самостійна робота студентів Питання для самопідготовки і самоконтролю знань
- •Домашні завдання
- •Тематика індивідуальних завдань (рефератів) за темою
- •Тема 4. Ризик та вартість капіталу
- •Позааудиторна самостійна робота студентів Питання для самопідготовки і самоконтролю знань
- •Домашні завдання
- •Тематика індивідуальних завдань (рефератів) за темою
- •Термінологічний словник за темою
- •Тема 5. Ринок цінних паперів
- •Практичні завдання
- •Позааудиторна самостійна робота студентів Питання для самопідготовки і самоконтролю знань
- •Домашні завдання
- •Тема 6. Ринок похідних фінансових інструментів
- •6.1. Методичні поради до вивчення теми
- •6.2. План практичного заняття № 13
- •6.3. План практичного заняття № 14
- •Розрахункові завдання за темою
- •6.4. Питання для самопідготовки і самоконтролю знань
- •6.5. Тематика індивідуальних завдань (рефератів) за темою
- •Термінологічний словник за темою
- •Тема 7. Фондова біржа та біржові операції
- •7.1. Методичні поради до вивчення теми
- •7.2. План практичного заняття № 15
- •7.3. План практичного заняття № 16
- •Розрахункові завдання за темою
- •7.4. Питання для самопідготовки і самоконтролю
- •7.5. Тематика індивідуальних завдань (рефератів) за темою
- •Термінологічний словник за темою
- •Тема 8. Грошовий ринок та ринок банківських позичок
- •8.1. Методичні поради до вивчення теми
- •8.2. План практичного заняття № 17
- •8.3. План практичного заняття № 18
- •8.4. План практичного заняття № 19
- •Розрахункові завдання за темою
- •8.5.Питання для самопідготовки і самоконтролю
- •8.6. Тематика індивідуальних завдань (рефератів) за темою
- •Термінологічний словник за темою
- •Тема 9. Валютний ринок
- •9.1. Методичні поради до вивчення теми
- •9.2. План практичного заняття № 20
- •9.3. План практичного заняття № 21
- •9.4. Питання для самопідготовки і самоконтролю знань
- •9.5. Тематика індивідуальних завдань (рефератів) за темою
- •Термінологічний словник за темою
- •Тема 10. Міжнародний фінансовий ринок
- •10.1. Методичні поради до вивчення теми
- •10.2. План практичного заняття № 22
- •10.3. План практичного заняття № 23
- •10.4. Питання для самопідготовки і самоконтролю знань
- •10.5. Тематика індивідуальних завдань (рефератів) за темою
- •Термінологічний словник за темою
- •Розділ іv. Тести вихідного контролю знань студентів з навчальної дисципліни "фінансовий ринок" Змістовий модуль і. Основи функціонування фінансового ринку та характеристика його суб’єктів
- •Змістовий модуль іі. Структура фінансового ринку
- •Розділ V. Методичні рекомендації до виконання індивідуального навчально-дослідного проекту з дисципліни „фінансовий ринок”
- •Розділ VI. Карта аудиторної та самостійної роботи студента
- •Розділ vіі. Форми контролю знань студентів за змістовими модулями з навчальної дисципліни „фінансовий ринок”
- •Розділ viіі. Перелік питань для підготовки до підсумкового модульного контролю з дисципліни „фінансовий ринок”
- •Моделі та інструментарії фінансового ринку
- •Список рекомендованої і використаної літератури Нормативні акти, що регулюють діяльність учасників фінансового ринку
- •Основна
- •Додаткова
- •Додаток а
Тема 9. Валютний ринок
9.1. Методичні поради до вивчення теми
Сучасний валютний ринок - система стійких економічних і організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу не тільки валютних операцій, а й зовнішньої торгівлі, надання послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют.
До валютного ринку як системи входить підсистема валютного механізму і валютних відносин. Під першою маються на увазі правові норми та інститути, що репрезентують ці норми на національному та міжнародному рівнях. До другої входять щоденні зв’язки, в які вступають фізичні та юридичні особи з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та інших грошових операцій, що спрямовані на придбання або продаж іноземної валюти. При цьому варто зазначити, що на сьогодні жоден нормативно-правовий акт в Україні не містить визначення терміна «валютні відносини», під якими слід розуміти суспільні відносини, пов’язані із мобілізацією, розподілом і використанням валютних ресурсів, здійсненням контролю та регулюванням порядку проведення операцій з валютними цінностями у процесі валютного обігу, а також відносини, які виникають у сфері валютної діяльності держави.[46]
Валютний ринок виконує в економіці кожної країни цілий ряд важливих функцій; а саме: своєчасне здійснення міжнародних розрахунків; диверсифікацію валютних резервів; страхування валютних ризиків; отримання прибутку учасниками ринку у формі різниці курсів валют; надання й отримання кредитів для міжнародних торговельних операцій. Важливе значення вказаних функцій для забезпечення нормальних умов зовнішньоекономічної діяльності визначає об’єктивну потребу в проведенні поточної валютної політики, спрямованої на державне регулювання системи відносин, які складаються на валютному ринку.
Валютна політика держави поділяється на внутрішню поточну та зовнішню перспективну. Внутрішня валютна політика країни формується на основі зовнішньої валютної політики та закріплюється у відповідних нормативних документах, зокрема в Основних напрямах валютної політики на відповідний рік; законі України про Державний бюджет України на відповідний рік та в інших національних нормативно-правових актах. Зовнішня валютна політика повинна відображати стратегічні партнерські відносини із відповідними міжнародними, регіональними фінансовими й іншими організаціями та закріплюватися у Законі України «Про зовнішню політику України на відповідний період часу», які потрібно розробити, а також у міжнародних угодах і відповідних програмах розвитку України на певний період.
Важливим засобом реалізації валютної політики є валютне регулювання, яке має бути підпорядковане загальним економічним закономірностям функціонування економічного механізму та включене до системи управління економікою та її зовнішніми зв’язками. Валютне регулювання – це система законодавчих, адміністративних, економічних та організаційних заходів, котрі визначають порядок здійснення операцій з валютними цінностями державними органами влади на території країни, спрямованої на забезпечення економічного зростання.
Функціональна сутність валютного регулювання виявляється на двох рівнях: на внутрішньому – як самостійна організаційна система підойм та інструментів регулювання; на зовнішньому – як необхідна умова і фактор розвитку економічної системи в цілому й валютної зокрема, та її гармонійного включення до системи світогосподарських зв’язків. Для ефективного функціонування на будь-якому рівні валютне регулювання має бути цілісною системою, що досягається завдяки високому рівню узгодженості усіх його структуроутворюючих елементів, поєднаних на основі визначених принципів, а саме: цілісності, стабільності, гнучкості, створення єдиних умов для всіх господарюючих суб’єктів. Процес валютного регулювання може бути представлений у вигляді послідовності певних етапів (рис. 9.1).
Залежно від сфери здійснення валютного регулювання, виділяють лише два його рівні: міжнародний та внутрішній державний. Міжнародне валютне регулювання здійснюють міжнародні фінансово-кредитні організації з метою створення єдиного валютного простору, що забезпечує вільний обмін товарами, послугами, капіталом у світовому економічному просторі.
Error: Reference source not found
Коригування
системи валютного регулювання
Рис.9.1. Процес валютного регулювання [61]
Внутрішнє державне валютне регулювання має на меті встановлення контролю з боку держави за зовнішніми та внутрішніми валютними потоками, а також за станом внутрішнього валютного ринку для підтримки рівноваги платіжного балансу та стійкості національної валюти.
У залежності від впливу форми валютного регулювання на курс національної валюти та рух валютних цінностей виділяють форми прямої та непрямої (опосередкованої) дії. До перших відносяться: валютна інтервенція, валютні обмеження, регулювання конвертованості валюти, облікових ставок Національного (центрального) банку та режиму валютного курсу. До форм непрямої дії відносяться: управління валютними резервами (створюються сприятливі умови для застосування інших форм регулювання валютного курсу, зокрема через проведення валютних інтервенцій), а також регулювання платіжного балансу (шляхом регулювання окремих його статей створюються сприятливі умови для стабілізації валютного курсу та руху капіталів). Що стосується таких форм валютного регулювання, як девальвація та ревальвація, то в залежності від діючого в країні режиму валютного курсу вони можуть здійснювати на об`єкт як прямий, так і опосередкований вплив. При фіксованому валютному курсі девальвація (ревальвація) цілеспрямовано здійснюється державою задля зниження (підвищення) офіційного валютного курсу. При плаваючому валютному курсі девальвація (ревальвація) проводиться державою за допомогою операцій на відкритому ринку, заходів грошово-кредитної політики та інших операцій, які сприяють зниженню (підвищенню) валютного курсу. При цьому, очікуваний результат буде отриманий не відразу, а через певний період часу (лаг).
Зв`язки між рівнями, типами, формами та методами валютного регулювання схематично зображені на рис. 9.2.
національний
міжнародний
ринкове
державне
адміністративні
економічні
Прямої
дії
валютна
інтервенція
валютні
обмеження
регулювання
рівня конвертованості валюти
корекція
облікових ставок НБУ
регулювання
режиму валютного курсу
Непрямої
дії:
управління
валютни-
ми
резервами
регулювання
платіжного балансу
девальвація
ревальвація
Рис.9.2. Зв`язки між рівнями, типами, формами та методами валютного регулювання [59]
Результативність застосування форм валютного регулювання багато в чому залежить від того, на скільки вчасно і на який термін вводилася та чи інша форма. Це пов`язано з необхідністю узгоджувати державне валютне регулювання з дією об`єктивних економічних законів, а також з іншими напрямами економічної політики, які проводяться в умовах конкретної економічної ситуації. Те, на скільки вдалим було застосування форм валютного регулювання, можна визначити за отриманим ефектом – стабільністю валютного ринку та курсу грошової одиниці, рівновагою платіжного балансу тощо.
Важливим напрямом державного валютного регулювання в Україні є встановлення обґрунтованого валютного курсу, від якого у сучасній відкритій економіці залежить вибір інструментів економічної політики та її ефективність.
Валютний курс – співвідношення між грошовим одиницями двох країн, яке використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій.
На світовому ринку валютний курс, як кожна ціна, коливається навколо своєї вартісної основи (у випадку валютного курсу – це купівельна спроможність) і формується в залежності від попиту та пропозиції на валютному ринку, співвідношення яких, в свою чергу, залежить від багатьох чинників. Все це зумовлює багатофакторність процесу формування валютного курсу.
Формування режимів валютного курсу відбувається на основі регламентаціі встановлення і регулювання курсу національної валюти державними органами у відповідності з обраною системою - фіксованою чи плаваючою. Його призначення полягає у визначенні валютного курсу, його зміни, використанні для здійснення платіжних розрахунків між країнами, обслуговуванні зовнішньоекономічних зв"язків, проведенні беззбиткових операцій на валютному ринку, збереженні валютних резервів країни і т.і. В свою чергу, вибір режиму валютного курсу в країні залежить, по-перше, від стану платіжного балансу держави, по-друге, співвідношення відсоткових ставок і темпів інфляції, по-третє - рівня валютних резервів.
Визначення курсу валюти називається її котируванням. Котирування – це встановлення курсів іноземних валют у відповідності з практикою, що склалася, і законодавчими актами. У світовій практиці існує два методи котирування:
пряме котирування, коли одиниця іноземної валюти прирівнюється до певної кількості національної валюти (застосовується в Україні);
непряме котирування, коли одиниця національної валюти прирівнюється до певної кількості іноземної валюти. В Україні при непрямому котируванні курс долара США буде визначатися як кількість доларів США за одну гривню.
Як економічна категорія валютний ринок відображає певну сукупність певних банківських та фінансових операцій, пов'язаних з переходом права власності на валютні цінності. Чинне законодавство до валютних операцій відносить:
пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;
пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.
За характером та терміновістю операції, що проводяться на валютному ринку можна поділити на чотири види:
конверсійні операції типу спот, що представляють собою угоди купівлі-продажу валюти за курсом, зафіксованим в угоді, відповідно до якої обмін валют між банками-контрагентами проводиться, як правило, протягом 2-х робочих днів, не враховуючи дня укладення угоди;
форвардні конверсійні операції при яких платежі проводяться у встановлений термін (від одного тижня до п’яти років) за курсом, зафіксованим на час укладення угоди за контрактом, тобто це угоди, в яких сторони домовляються про поставку певної суми валюти через конкретний період часу після укладання угоди за курсом, зафіксованим в угоді.;
операції опціон при здійсненні яких клієнт сплачує банку невелику премію та одержує право купити валюту в будь-який день встановленого угодою періоду за зафіксованим при укладенні угоди курсом або відмовитися від купівлі-продажу, якщо виконання угоди за визначеним курсом у даному інтервалі часу виявиться для нього більш невигідним, ніж втрата коштів на премію.
операції своп, що здійснюються з метою придбання валюти, необхідної для міжнародних розрахунків, підтримки певних залишків на поточних рахунках, диверсифiкацiї валютних резервів, тобто переводу резервiв з однієї валюти в іншу.