
- •1. Державна мова – мова професійного спілкування.
- •2. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів
- •3. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового та розмовного стилів
- •4. Офіційно-діловий стиль, особливості та підстилі.
- •5.Поняття національнї та літературної мови.
- •6. Найістотніші ознаки літературної мови
- •7. Мова професійного спілкування як функціональний різновид укр..Літер.Мови.
- •8.Мовні норми. Види мовних норм.
- •9.Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •11.Термін та його ознаки . Способи творення термінів.
- •12. Типи словників.
- •13. Нормативність і правильність мовлення.
- •14. Суржик і шляхи його подолання. Типові порушення мовних норм.
- •15 Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора. Комунікативні ознаки культури мови.
- •16 Мовний етикет. Мовні формули. Стандартні етикетні ситуації
- •17. Спілкування як інструмент професійної діяльності.
- •18. Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Види, типи і форми професійного спілкування.
- •19. Основні закони спілкування. Стратегії спілкування.
- •20.Невербальні компоненти спілкування.
- •Перекладіть складіть короткий діл
- •21. Поняття ділового спілкування.
- •22. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
- •23.Види публічного мовлення.
- •24.Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання.
- •25. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •26. Культура усного фахового спілкування.
- •27. Особливості усного спілкування. Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
- •28. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функції та види бесід. Стратегії поведінки під час ділової бесіди.
- •29. Дискусія. «Мозковий штурм» та інші види дискусій.
- •30. Етикет телефонної розмови.
- •31. Проблеми перекладу і редагування наукових та офіційно-ділових текстів.
- •32. Форми і види перекладу.
- •33. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською. Вибір синоніма під час перекладу.
- •34. Поняття документа. Класифікація та види документів.
- •35. Склад реквізитів документів. Вимоги до змісту та розташування реквізитів.
- •36. Документація з кадрово-контрактних питань.
- •37. Резюме.
- •38. Характеристика.
- •39. Рекомендаційний лист.
- •4. Особисті якості.
- •40. Заява. Види заяв.
- •41. Автобіографія.
- •42. Наказ щодо особового складу.
- •43. Довідково-інформаційні документи.
- •44. Службова записка. Види службових записок та їх реквізити.
- •45. Звіт та його реквізити.
- •46. Довідка та її реквізити. Види довідок.
- •47. Протокол, витяг з протоколу.
- •48. Етикет службового листування.
- •49. Класифікація листів. Реквізити листа та їх оформлювання.
- •50. Мовні формули ділового листування.
- •51. Доручення та його реквізити.
- •52. Розписка та її реквізити.
12. Типи словників.
ПЕРЕКЛАДНІ СЛОВНИКИ. Найбільш поширені в Україні двомовні перекладні словники. їх створення ґрунтується на багатих традиціях української лексикографії, відзначається безперервним удосконаленням, поглибленням наукового, мовного опрацювання. Однією з визначних праць української лексикографії є шеститомний «Українсько-російський словник», укладений колективом Інституту мовознавства імені О. О. Потебні і виданий у 1953-1963 рр. Цей словник є широким зібранням лексичних та фразеологічних скарбів сучасної української літературної мови. Опубліковані російсько-українські словники, які представляють термінологію багатьох галузей знань: гірничий, хімічний, фізичний, математичний, геологічний, гідротехнічний, технічний, ветеринарний, сільськогосподарський, а також крім російсько-українських і українсько-російських, видано також двомовні і багатомовні словники, які охоплюють й інші мови. Навіть короткий огляд сучасних перекладних словників, створених українськими лексикографами, свідчить про значну і глибоку інформативність цих видань, їх важливе практичне значення. ТЛУМАЧНІ СЛОВНИКИ Найвищим досягненням української лексикографії стало видання одинадцятитомного «Словника української мови» — першого тлумачного словника нашої мови, найповнішого й найбагатшого зібрання її лексики та фразеології. Словник був виданий протягом 1970—1980 рр., містить близько 135 000 слів. Помітним явищем у розвитку української лексикографії стала поява словників, присвячених мові окремих письменників: «Словник мови Шевченка», «Словник мови творів Г. Квітки-Основ'яненка». Готуються нові словники, присвячені описові словесних скарбів із творів найвидатніших майстрів українського художнього слова. Як уже відзначалося, серед тлумачних словників важливе місце посідають словники іншомовних слів. У 1974 р. побачив світ «Словник іншомовних слів» за редакцією акад. О. С. Мельничука, підготовлений співробітниками Головної редакції Української Енциклопедії. Словник дає коротке пояснення слів і термінів іншомовного походження, які перебувають у науковому обігу, вживаються в сучасній українській пресі, художній літературі. У 1985 р. вийшло друге видання цього словника. ЕТИМОЛОГІЧНІ СЛОВНИКИ Великим здобутком української лексикографії є створення «Етимологічного словника української мови». У словнику знаходять етимологічне висвітлення зафіксовані в XIX і XX ст. слова української літературної мови й українських діалектів, як здавна успадковані, так і запозичені з інших мов. Він охоплює матеріали пам'яток української мови. СЛОВНИКИ СИНОНІМІВ, АНТОНІМІВ, ПАРОНІМІВ Ці словники теж значною мірою сприяють піднесенню мовної культури, розвивають навички стилістичної майстерності. Увага до синонімічних, антонімічних засобів допомагає збагачувати вираження думок і почуттів, досягати більшої точності, емоційності мовлення. Ставилась мета не лише дати тлумачення компонентів антонімічних пар та проілюструвати їх вживання, а й показати антонімічні слова в живих контекстуальних зв'язках, особливості сполучуваності антонімів, уживання їх у фразеологічних зворотах. У 1986 р. вийшов «Словник паронімів української мови». Словник є першою спробою в українській лексикографії опису паронімів — близьких за звучанням, але різних за значенням і написанням слів. Описано понад 1000 паронімів, які найчастіше зустрічаються в шкільних підручниках, у навчальних посібниках, науково-популярних книжках, публіцистиці, художній літературі, побутовому мовленні. ОРФОГРАФІЧНІ, ОРФОЕПІЧНІ ТА ІНШІ СЛОВНИКИ ПРАВИЛЬНОСТІ МОВИ Українські орфографічні словники видавалися досить часто ще в 20-х роках, але зі зміною правопису у 1946 р. постала потреба в нових словниках цього типу. Відомий український лексикограф Колектив науковців Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні створив великий (з реєстром до 114 000 слів) «Орфографічний словник української мови» (1975, 1977).
У зв'язку з деякими змінами в правописі сучасної української мови виникла погреба на нові словники. У 1994 році було видано. До орфографічного своїм практичним призначенням наближаються словники акцентологічні та орфоепічні, тобто словники нормативного наголошення слова і правильної вимови.
У 1984 р. вийшла праця М. І. Погрібного — «Орфоепічний словник». У словнику вміщено близько 44 000 слів. Він подає вимову і наголос слів відповідно до загальноприйнятих літературних норм. Останнім часом з'являються словники комплексного характеру, в яких відомості про написання, вимову поєднуються з інформацією про особливості слововживання. Широко представлені власні назви, абревіатури.
У 1989 р. вийшов «Словник труднощів української мови» за редакцією С. Я. Єрмоленко, в якому пояснюється написання й вимова слів, словотворення, дається граматична і стилістична характеристика слів, наводяться приклади сполучуваності слів, зокрема керування. У словнику зібрано найбільш складні випадки, які викликають труднощі у мовленні. ФРАЗЕОЛОГІЧНІ СЛОВНИКИ Уживання фразеологічних зворотів збагачує мову, надає й яскравої емоційної забарвленості, виразності. Чимало фразеологічних довідників присвячено прислів'ям та приказкам — справжнім перлинам народної мудрості. 1993 року вийшов «Фразеологічний словник української мови» в двох книгах. Це своєрідний підсумок попередніх надбань у систематизації української фразеології, зібрання найуживаніших сталих словосполучень з їхніми різноманітними функціональними характеристиками.