18. Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Види, типи і форми професійного спілкування.

Спілкування - складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування може ставати усвідомленим, зв'язаним вербальним і невербальним актами. Людина, що передає інформацію, називається комунікатором, що одержує її - реципієнтом.

Засоби спілкування - способи кодування, передачі, переробки і розшифровки інформації, що передається в процесі спілкування від однієї істоти до іншої. Кодування інформації - це спосіб її передачі. Інформація між людьми може передаватися за допомогою органів чуття, мови й інших знакових систем, писемності, технічних засобів запису і збереження інформації.

Структуру спілкування складають три взаємозалежні сторони: комунікативна, інтерактивна і перцептивна. У такий спосіб схематично структуру спілкування ми представимо так: Комунікація - Соціальна перцепція - Інтеракція.

Комунікативна сторона спілкування (чи комунікація) - це обмін інформацією між індивідами, що спілкуються. Інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між індивідами, що спілкуються, (обмін діями). Перцептивна сторона спілкування означає процес сприйняття і пізнання один одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цій основі взаєморозуміння.

Виділяють такі функції спілкування:

• інформаційно-комунікативна (обмін інформацією). Охоплює процеси формування, передавання та прийому інформації. Реалізація її має кілька рівнів. На першому здійснюється вирівнювання відмінностей щодо інформованості людей, які вступають у психологічний контакт. Другий рівень передбачає передачу інформації та прийняття рішень. Третій рівень пов'язаний із прагнення зрозуміти інших.

• регуляційно-комунікативна. Завдяки спілкуванню людина регулює не тільки власну поведінку, а й поведінку інших людей і реагує на їхні дії;

• афективно-комунікативна (регуляція емоційної сфери людини). Вона характеризує емоційну сферу людини, в якій виявляється її ставлення до навколишнього середовища, в тому числі й соціального.

Види спілкування.

У залежності від змісту спілкування можна поділити на кілька видів:

1. Матеріальне (обмін предметами і продуктами діяльності)

2. Когнітивне (обмін знаннями)

3. Кондиційне (обмін психічними чи фізіологічними станами)

4. Мотиваційне (обмін спонуканнями, цілями, інтересами, мотивами, потребами)

5. Діяльнісне (обмін діями, операціями, уміннями, навичками).

19. Основні закони спілкування. Стратегії спілкування.

Важливою складовою науки про мовну дію є закони спілкування.

Основні з цих законів такі:

Закон дзеркального розвитку спілкування.Цей закон легко спостерігаємо в спілкуванні: співбесідник в процесі комунікації імітує стиль спілкування свого співбесідника. Це робиться людиною автоматично, практично без контролю свідомості.

Закон залежності результату спілкування від об'єму комунікативних зусиль: чим більше комунікативних зусиль витрачено, тим вище ефективність спілкування.

Закон прогресуючого нетерпіння слухачів: чим довше говорить оратор, тим більшу неувагу і нетерпіння проявляють слухачі.

Закон падіння інтелекту аудиторії із збільшенням її розміру: чим більше людей вас слухають, тим нижче середній інтелект аудиторії. Іноді це явище називають ефектом натовпу: коли слухачів багато, вони починають гірше «міркувати».

Закон первинного відторгнення нової ідеї: нова, незвична ідея, повідомлена співбесіднику, в перший момент ним відкидається, бо суперечить думці або уявленню, що склалася у нього на даний момент.

Даний закон відображає співвідношення розмови та мовчання в людському спілкуванні. Він свідчить: співвідношенню розмови , і мовчання в мові кожної людини - величина постійна. Це значить, що кожній людині необхідно в день певний час говорити і, певний час мовчати.

Закон мовної самодії: словесний вираз ідеї або емоції формуй цю ідею або емоцію у того, хто говорить.З практики давно відомо, що словесний вираз деякої думки і дозволяє людині зміцнитися в цій думці, остаточно з’ясувати и для себе. Якщо людина своїми словами пояснює, що-небудь співбесіднику, він сам краще з’ясовує для себе суть того, що розповідається.

Закон відторгнення публічної критики: людина не сприймає публічну критику на свою адресу. Будь-яка людина має високу внутрішню самооцінку.

Закон довіри до простих слів: чим простіші твої думки і слова, тим краще тебе розуміють і більше вірять. Простота змісту і форми в спілкуванні — запорука комунікативного успіху. Говоріть просто, давайте прості поради - і люди підуть за вами, повірять вам.

Закон тяжіння критики: чим більше ви виділяєтеся з тих, що оточують, тим більше про вас лихословлять і тим більше людей критикує ваші дії. Людина, що виділяється, завжди стає об’єктом підвищеної уваги і «притягує» до себе критику.

Закон комунікативних зауважень:якщо співбесідник в спілкуванні порушує деякі комунікативні норми, інший співбесідник випробовує бажання зробити йому зауваження, поправити його, примусити змінити його комунікативну поведінку.

Закон прискореного розповсюдження негативної інформації

Негативна, лякаюча, здатна спричинити зміни в статусі людей інформація має

тенденцію до швидшого розповсюдження в групах спілкування, ніж інформація

позитивного характеру.

Стратегії спілкування

1. Співробітництво. Така стратегія сприяє організації спільної діяльності, забезпечує її успішність, узгодженість, ефективність. Цей вид взаємодії позначають також поняттями "кооперація" "згода", "пристосування", "асоціація".

2. Суперництво. Вибір такої стратегії певною мірою розхитує спільну діяльність, створює перепони на шляху до порозумінь, її позначають також поняттями "конкуренція", "конфлікт”, "опозиція", "дисоціація".

3. Компроміс. Ця стратегія здатна врегулювати шляхом взаємних поступок: обидві сторони поступаються чимось, що забезпечує спільне розв'язання проблеми.

4. Пристосування. Супроводжується поступками інтересів однієї зі сторін: людина не намагається відстоювати своїх інтересів і погоджується робити те, що хоче інший.

5. Уникання. Така тактика супроводжується ухилянням, втечею, намаганням людини вийти із конфліктної ситуації не вирішуючи її, не поступаючись своїми поглядами та інтересами але не наполягаючи на них. Людина не відстоює своїх прав, не співпрацює з партнером по спілкуванню для вироблення певного рішення.