Тема 2. Конкурентна діагностика.

План:

2.1. Діагностика ринкового середовища підприємства.

2.2. Діагностика рівня конкуренції в мікросередовищі підприємства.

2.3. Діагностика конкурентоспроможності підприємства.

2.4. Діагностика конкурентоспроможності продукції підприємства.

Інтегрований (груповий) факторний показник (І_і) кожного з підприємств-постачальників товару визначається як добуток параметричної одиничної експерт­ної оцінки піцприємства-постачальника товару (g_i,) і рангу аналізованого фактора (R_i) за формулою (4.1):

Конкурентоспроможність підприємства-лідера та інших підприємств ви­значатиметься із співвідношення (4.3):

Якщо проводити вісі, на яких позначаються рівні значень кожного з досліджуваних факторів (n) під рівними між собою кутами α_i, (тобто питома вага кожного з факторів впливу є однаковою), то площу кожного багатокутника (S_i) можна обчислити за формулою (4.4)-

, кв.одиниць

де: - значення і-го інтегрованого (групового) факторного показника підприємств-постачальників товару;

- значення і-го інтегрованого (групового) факторного показника підприємств-постачальників товару, який знаходиться перед нашим фактором у списку факторів;

- синус кута між віссю попереднього інтегрованого фактора і нашого фактора;

- кути між осями інтегрованих факторних показників (360º х R_i-1 (ранг попереднього перед нашим синтезуючого фактора конкурентоспроможності )).

Рівень конкурентоспроможності продукції підприєм­ства визначають такі економічні показники, як:

1) динаміка продажу продукції у вартісному та натуральному відтворенні (пе­ревищення темпів зростання вартісного обсягу продукції з урахуванням інфляцій­ного підвищення цін над зростанням її фізичного обсягу свідчить про підвищення попиту на неї);

2) рентабельність реалізації продукції на ринку (збільшення такого показника вказує на підвищення конкурентоспроможності продукції);

3) відношення обсягів реалізованої продукції до вартості матеріально-виробни­чих запасів (зменшення цього показника свідчить про уповільнення оборотності за­пасів через зниження попиту на продукцію або збільшення матеріальних запасів);

4) відношення обсягів реалізованої продукції до обсягів нереалізованої про­дукції (зменшення цього показника свідчить про скорочення попиту або понаднор­мове виробництво продукції);

5) відношення обсягів реалізованої продукції до дебіторської заборгованості, яке відображає обсяги комерційних кредитів, наданих покупцям (чим вищий попит на продукцію, тим нижчий розмір кредиту, менша дебіторська заборгованість);

6) кількість замовлень на виготовлення продукції, обсяг яких характеризує рі­вень попиту на неї;

7) завантаження виробничих потужностей виготовленням продукції (зниження попиту викликає зменшення даного показника);

8) обсяги й напрями капіталовкладень (показник відтворює ступінь спряму­вання капітальних інвестицій на виробництво найперспективніших і конкурентосп­роможних видів продукції).