3. Аналіз джерел фінансового забезпечення поточної діяльності підприємства

Мета: визначення джерел фінансування поточної діяльності підприємства, а також рівня залежності (незалежності) від позич­кового капіталу для оцінки фінансової стійкості.

Розпочинаючи цей етап аналізу, потрібно чітко визначити джерела фінансування діяльності підприємства (рис. 11).

Найповніше стан фінансової стійкості підприємства можна з'ясувати, вивчаючи співвідношення між статтями активу та па­сиву балансу. Схематичний зв'язок активів та пасивів балансу подано в табл. 15.

Для визначення фінансової стійкості підприємства в процесі аналізу оперують системою певних коефіцієнтів (склад цієї сис­теми можна доповнювати чи скорочувати залежно від мети конк­ретних обставин).

Традиційно основою фінансової стійкості підприємства вважа­ється рівність між сумою активів підприємства та сумою джерел їх фінансування, перегрупованих в однорідні групи відповідно до терміну погашення боргів підприємства.

Ураховуючи те, що осно­вні засоби та довгострокові вкладення фінансуються переважно за рахунок довгострокових зобов'язань, фінансову стійкість підпри­ємства в найзагальнішому вигляді можна виразити формулою:

Основна умова фінансової стійкості може розглядатися як належне співвідношення вартості оборотних активів та джерел їх фінансування (власних та позикових). Забезпеченість запасів та витрат джерелами фінансування є основою фінансової стійкості, а платоспроможність — її зовнішнім виявом.

Фінансова стійкість уважається нормальною, якщо величина залучених для формування запасів та фінансування витрат за ко­роткостроковими зобов'язаннями не перевищує вартості вироб­ничих запасів і запасів готової продукції.

4. Аналіз обсягів виробництва та реалізації продукції

Мета: вивчення обсягу, асортиментної структури виробницт­ва та реалізації продукції, рівня її якості, основних факторів впливу на результати діяльності, а також пошуки внутрішньогос­подарських резервів.

Отже, основними завданнями аналізу на дано­му етапі можна вважати:

• оцінку рівня реалізації за угодами та динаміки виробництва продукції;

• визначення факторів впливу на обсяг виробництва та реалі­зації продукції;

• визначення внутрішньогосподарських резервів збільшення випуску і реалізації продукції;

• розроблення заходів з освоєння таких резервів.

Джерелами інформації для аналізу є звіти:

• про товарооборот № 1-торг,

• про фінансові результати та дебіторську заборгованість № 1-Б,

• про продукцію № 1-П тощо.

Залежно від специфіки внут­рішньої звітності підприємства можуть використовуватися інші форми управлінського обліку.

Систему формування асор­тиментної політики підприємства зображено на рис. 13.

Причини невиконання угод за асортимен­том можуть бути як внутрішні, так і зовнішні.

До внутрішніх відносять:

• недоліки в організації виробництва,

• низький технічний стан устаткування,

• простої обладнання,

• аварії,

• недоліки в системі матеріально-морального стимулювання персоналу;

до зов­нішніх відносять:

• кон'юнктуру ринку,

• зміни попиту,

• несвоєчасне введен­ня в дію виробничих потужностей .

На основі проведеного аналізу кількісно визначають джерела формування резервів збільшення обсягів реалізації продукції: