67. Художньо - творчі угруповання 20 - х років XX ст.. Та їх роль у розвитку української культури.

ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури) існувала порівняно недовго – близько трьох років, але стала яскравою сторінкою в історії вітчизняної культури, значущим епізодом на шляху подальшого її розвитку. Вона виникла в той час, коли співіснували різні естетичні системи і вибір часу ще не був здійснений на користь однієї з них. Ваплітянська епоха пронизана нестримним духом теоретизування й полеміки. Саме з «академії», як із високої школи, вийшли письменники, які постали блискучою плеядою модерних, різнобічно обдарованих творчих особистостей. Уже в середині 20-х років з’являлися твори, написані в дусі «м’ятежних прагнень» майбутніх ваплітян. Подальший життєвий і творчий шлях учасників цього літоб’єднання трагічний. Творчість митців ваплітянської доби з її гострими актуальними ідеями, з оригінальними і новими для вітчизняної літератури формами, а головне – з орієнтацією на модерне художнє мислення європейських письменників, як правило, викреслювалася з історії української літератури. Натомість популяризувалися ті художні тексти, які влаштовували трубадурів офіціозу, оскільки їх можна було вкласти в «прокрустове ложе» соціалістичного реалізму. Написане колишніми ваплітянами в 30-х роках не може дати повного уявлення про їхнє справжнє літературне обличчя, позаяк головним критерієм значущості художнього твору в цю добу стала суто радянська проблематика, регламентована складовими комуністичного міфу. Перша літературна організація «Плуг» — спілка селянських письменників. Ініціатором створення і головою «Плугу» був С. Пилипенко, його активними членами — А. Головко, А. Панів, І.Сенченко, Г. Епік, І. Кириленко, О. Копиленко, Д. Гуменна, П. Панч, І. Шевченко, В. Гжицький, П.Усенко та інші. З квітня 1922р. плужани ухвалили «Платформу ідеологічну і художню», де наголошували, що «революційно-селянська творчість плужан має бути скерована насамперед на організацію свідомості широких селянських мас і сільської інтелігенції в дусі пролетарської революції». Позитивним в діяльності «Плуга» було те, що він орієнтував письменників на глибинний і драматичний матеріал життя українського села, суттєво доповнюючи таким чином однобічно-індустріальну і часом наївно-«пролетарську» орієнтацію інших літорганізацій, допомагав знайти своє місце в літературі обдарованій селянській молоді. Негативним в діяльності організації було те, що плужани намагались обмежити й регламентувати «революційним просвітництвом» підхід письменника до тлумачення та обробки матеріалу, свідомо надавали творам максимальної простоти й доступності форми, брали курс на масовість літератури. С.Пилипенко вважав головною метою свого угруповання саме масовість, за що його гостро критикував М.Хвильовий.

«МАРС» (1926)

«Ланка-МАРС» для Києва була тим, чим для Харкова була ВАПЛІТЕ-Пролітфронт: чільною організацією, що об'єднувала переважну більшість письменників цього міста. До «Ланки-МАРСУ» входили письменники: Є. Плужник, Д. Фальківський, М. Терещенко, Т. Осьмачка, Г. Косинка, М. Івченко, В. Підмогильний, Б. Антоненко-Давидович, Б. Тенета, В. Ярошенко, Г. Брасюк, Д. Тась (Могилянський), М. Галич та інші. За винятком Марії Галич, талановитої письменниці, яка свої невеличкі оповідання писала в лірично-імпресіоністичній манері Стефаника, і, хоч не була репресована разом з іншими, примушена була замовкнути на десять років, всі інші члени «Ланки-МАРС» так чи інакше були репресовані.

ВУСПП (1927)

ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників), до якої входили І.Микитенко, І.Кулик, І.Ле, Л.Смілянський. З самого початку "ВУСПП" виконувала настанови і вказівки партії, адже визнавала, що веде "рішучу боротьбу за інтернаціонально – класовий союз літератури України проти міщанського націоналістичного" і самовпевнено бралася творити "пролетарський конструктивний реалізм".

«Аспис»(1923 – 1924)

Прихильники класичних європейських форм і канонів створювали свої творчі угруповання. Зокрема, М. Зеров, М. Рильський, П. Филипович, В. Підмогильний, Л. Старицька-Черняхівська, Д. Загул протягом 1923—1924 pp. належали до літературного об'єднання «Аспис» («Асоціація письменників»). Логічним продовженням «Аспису» та його ідейними спадкоємцями згодом стали «Ланка» та «Марс» («Майстерня революційного слова»).

«Ланка» (1924)

Організація, створена 1924 p., об'єднала письменників різних напрямів, які намагалися протистояти ідеологічному тиску, зберегти творчу незалежність, до неї входили В. Підмогильний, Є. Плужник, Б. Антоненко-Давидович, Т. Осьмачка, Б. Тенета, В. Івченко, Г. Косинка, Я. Качура, Я. Савченко та інші. 1926р. «Ланка» реорганізувалася в МАРС — «Майстерню революційного слова».