- •1.Поняття терміна «культура».
- •2. Ґенеза терміна «культура».
- •4.Функції культури
- •5. Виток і становлення понять «етнос», «нація» і «на
- •6. Специфічні риси української національної культури
- •7. Роль української ментальності у формуванні української культури
- •8. Українська національна ідея та ідейний зміст української культури.
- •9. Етапи суспільно-історичного розвитку України та процес формування української нації.
- •11.Культура епохи раннього залізного віку (кіммерійці, скіфи, сармати)
- •12. Вплив античної та римсько-християнської культури на давню українську культуру.
- •13.Доба зарубинецької культури. Розвиток матеріальної і духовної культури венедів.
- •15.Розвиток держави Київська Русь. Діяльність Володимира Великого. Прийняття християнства.
- •16.Духовна культура давніх слов’ян.
- •17.Розвиток мистецтва Київської Русі: архітектура і малярство. Візантійський стиль.
- •18.Писемність, літописання, література в Київській Русі.
- •19.Галицько-Волинське князівство. Діяльність князя Данила Галицького.
- •20. Умови культурного розвитку України в складі Литовсько-Руської і Польської держав.
- •21. Культурні здобутки українського козацтва
- •22. Україна у XVII – xviiі ст. Діяльність Києво-Печерської , Почаївської, Чернігівської книгодрукарень.
- •23. Розвиток філософії та науки в Україні у другій половині xvіі – xviіі ст.
- •24. Г.Сковорода – визначний філософ і поет.
- •25.Українське бароко. Архітектурні пам’ятки 17-18 ст. Діяльність Шеделя, Григоровича-Барського, с. Ковніра, Яновського, Старченка та ін.
- •26.Образотворче мистецтво в Україні у XVII – xviiі ст.
- •27. Театр і музика в Україні у XVII ст. Творчість м.Березовського, а.Веделя, д.Бортнянського.
- •28. Історичні літописи Самовидця, Самійла Величка, Гр. Грабянки. Думи і пісні.
- •29. Розвиток духовного життя в Україні у xviiі – xiх ст. Система середньої та вищої освіти.
- •30.Розвиток живопису в Україні у перш. Пол. Xiх ст. Діяльність с.Васильківського, м.Пимоненка, м.Ярошенка.
- •31.Розвиток української літератури перш. Пол. Xiх ст. Творчість і.Котляревського, п.Гулака-Артемовського, Квітки-Основ’яненка, е.Гребінки та ін.
- •32. Розвиток музики в Україні у xiх ст.
- •33. Розвиток театру в Україні у xiх ст.
- •34. Діяльність м. Шашкевича, і. Вагилевича, я. Головацького Руська трійця.
- •35.Українська література другої половини xiх ст. Творчість Нечуя-Левицького, Карпенка-Карого, Кропивницького, Старицького. Розвиток реалізму.
- •36.Освіта і просвіта в українській культурі у хіх столітті.
- •37.Фольклористика й етнографія. Розвиток української науки: п.Чубинський, п.Житецький, м.Зібер, с.Подолинський, п.Юркевич та ін.
- •38.Розвиток української літератури хіх ст.: провідні тенденції та художні стилі.
- •39.Архітектура другої половини хіх ст.
- •40.Культурний поступ на західноукраїнських землях у хіх ст.
- •41.Кирило-Мефодіївське товариство й культурне самоутвердження української нації.
- •43. Національно-культурне піднесення 20-х років в Україні як передумова розбудови освіти та науки.
- •44.Література і театр на тлі нових національних і соціальних реалій: літературні течії та гуртки 20-х рр., новаторське сценічне мистецтво, українська кінематографія.
- •45.Ідейно-політична боротьба за оновлення української літератури. Творчість м.Хвильового.
- •46.Новаторське сценічне мистецтво в 20-30 роки. Лесь Курбас і його театр.
- •47.Оновлення українського образотворчого мистецтва, футуристичні та експресіоністичні захоплення й експерименти.
- •48. Утворення Української академії наук; науково-організаційна робота в. Вернадського, м.Грушевського, а. Кримського, с. Єфремова, м. Василенка, м. Яворського.
- •49. Українська естрада. В.Івасюк.
- •52.Розвиток музичного мистецтва: г.Верьовка, л.Ревуцький, с.Людкевич, г. Майборода, б.Лятошинський, м. Скорик, л.Дичко. Українська естрада. В.Івасюк.
- •55.Образотворче мистецтво в Україні в 20 ст. Основні напрямки розвитку.
- •56.Культурне життя в Україні в 30-х рр. «Розстріляне відродження».
- •57.Українська культура в період політичної відлиги (1956 –1961рр.).
- •58.Соціокультурна ситуація 70-80-х років в Україні.
- •60.Культуротворча робота української еміграції в 20-30-х рр.
- •61.Літературне оновлення 60-х рр. Творчість л.Костенко, д.Павличка, і.Драча, м.Вінграновського, в.Стуса та ін.
- •61.Літературне оновлення 60-х рр. Творчість л.Костенко, д.Павличка, і.Драча, м.Вінграновського, в.Стуса та ін.
- •62.Соціалістичний реалізм в українському мистецтві 30-70 рр. Образотворче мистецтво андеґраунду.
- •63.“Українізація” 20-х років як соціокультурний процес.
- •64.Розвиток науки та освіти у перші пожовтневі роки.
- •65.«Літературна дискусія» 1925 – 1928 рр. Та її наслідки для розвитку української культури.
- •66. Досягнення і втрати української культури 30-х років.
- •67. Художньо - творчі угруповання 20 - х років XX ст.. Та їх роль у розвитку української культури.
24. Г.Сковорода – визначний філософ і поет.
Важливий внесок в історію всієї духовної культури українського народу та її барокової літературно-філософської традиції зробив, зокрема, Григорій Савич Сковорода (1722—1794 pp.) — видатний український філософ, мислитель, гуманіст, просвітитель, письменник, лінгвіст, педагог, музикант. Він народився у сім'ї малоземельного козака-підпомічника в с.Чорнухи на Лубенщині. Вищу освіту здобув у Києво-Могилянській академії, майже три роки був співаком придворної капели в Петербурзі, потім відвідав низку країн Європи.
У 1751 р. Г.Сковорода повернувся на батьківщину. Тривалий час працював домашнім вчителем, а згодом викладачем Переяславського і Харківського колегіумів. Проте світська і церковна влада переслідувала мислителя за його філософське вчення, розбіжне з офіційними концепціями Православної церкви. Тому він змушений був 1769 р. остаточно залишити педагогічну роботу.
У своєму розумінні світу філософ дотримувався морально-етичних засад одвічної боротьби "добра" і "зла". Під "злом" він розумів прагнення до збагачення, паразитизм, розбещеність. Протилежність "зла" — "добро", що символізує високі духовні інтереси людини. Отже, філософське вчення українського мислителя було об'єктивно спрямоване на утвердження ідей гуманізму, добра, справедливості.
Дотримуючись позицій гуманізму, Г.Сковорода обстоював єдність людини і природи. На думку філософа, шлях до людського щастя прокладається через самопізнання. Пізнати себе, за Сковородою, — пізнати божественне у собі. Теорія самопізнання пов'язувалася з ідеєю суспільно-корисної "сродної" праці, яка полягала в утвердженні прав кожної людини на щастя відповідно до природних здібностей. На думку філософа, головною умовою поліпшення народного життя є поширення освіти, духовне звільнення людини.
Творчість Г.Сковороди — перлина барокової української літератури другої половини XVII ст. Упродовж 1769—1779 pp. він написав ЗО байок, об'єднаних у збірку "Басни харьковскія". В них висловлювався протест проти соціального гніту, високо оцінювалися моральні якості українських селян: чесність, доброта, працьовитість, скромність, природний розум. У цих байках знайшли подальший розвиток сатиричні традиції давньої української літератури.
Талант Г.Сковороди як поета широко розвивався у віршованих творах, кращі з яких об'єднані у збірці "Сад божественних песней". Тут поет виступає співцем свободи, прославляє "отця вольності" Богдана Хмельницького, висловлює антимонархічні настрої.
Творчість Г.Сковороди мала великий вплив на нову українську літературу, яку започаткував Іван Котляревський (1769—1838 pp.). У Петербурзі 1798 р. вийшли друком три частини його знаменитої поеми "Енеїда", створеної за мотивами твору давньоримського автора Вергілія. В "Енеїді" широко використані традиції української бурлескної літератури. Поема написана народною мовою, в ній реалістично змальовано побут, соціальні відносини різних верств українського суспільства другої половини XVIII ст. В образах Енея і троянців, богів і царів виведено колоритні типи селян, козаків, міщан, українських панів, поміщиків, старшин, чиновників тощо.