*21. Два способи виробництва додаткової вартості. Виробництво абсолютної та відносної додаткової вартості. Надлишкова додаткова вартість

Додаткова вартість являє собою різність між знову створеною та вартістю робочої сили. Ця додаткова вартість виступає як результат неоплаченої праці робітника, безоплатно привласнена підприємцем. З усього цього слідує, що додаткова вартість – це надлишок вартості, створеної працею робітника понад вартість робочої сили. Отримання додаткової вартості – це мета капіталіста. Ця мета досягається двома основними способами, основані на подовжені тієї частини робочого дня, яка являє собою додатковий час. 1. Абсолютною називається додаткова вартість, створювана шляхом подовження тривалості робочого дня за межі необхідного робочого часу. Цей спосіб переважав на ранніх етапах існування капіталізму. Прагнення підприємця подовжувати робочий день обумовлене самими законами капіталістичного виробництва. Купивши робочу силу, і, сплативши її вартість, підприємець стає її власником, може розпоряджатися нею на свій розсуд. Проте існують границі робочого дня - фізична межа, пов'язана з потребою часу для задоволення фізичних потреб робітника і відновлення його РС (час для сну, прийняття їжі тощо); та соціальна межа - робітнику необхідно час для задоволення необхідних соціальних, і духовних потреб. Завжди існує певна, законодавчо встановлена, тривалість робочого дня. 2. Відносною називається додаткова вартість, створювана за рахунок скорочення необхідного робочого часу і відповідного збільшення додаткового часу в межах тієї ж тривалості робочого дня. На протязі необхідного робочого часу створюється вартість, еквівалентна вартості робочої сили. Значить, щоб скоротити необхідний робочий час, слід понизити вартість робочої сили, тобто, понизити вартість життєвих засобів робітника. Це може бути досягнуто в наслідок підвищення продуктивної сили праці, в першу чергу в галузях, що виробляють ці життєві засоби і в галузях, що виробляють засоби виробництва для виробництва предметів споживання, а, в кінцевому рахунку, підвищення продуктивної сили праці в масштабі всього суспільства. Але спочатку вона зростає в окремих підприємствах. Тоді інд вартість продукції цих підприємств, знижується нижче їх сусп вартості. І якщо власники цих підприємств реалізують свою продукцію по її сусп вартості, то вони привласнюють різницю між сусп та інд вартістю, що називається надлишковою додатковою вартістю. Її величина залежить від того, наскільки інд. вартість продукції нижча за суспільну. Чим більше ця різниця, тим вище норма надлишкової додатк. в-ті. В промисловості надлишкова додаткова вартість для даного підприємства явище тимчасове, її знищує внутрішньогалузева конкуренція. Прагнення капіталу до її отримання відіграє важливу роль як фактор, сприятливий технічному вдосконаленню виробництва і розвитку продуктивних сил. Надлишкова додаткова вартість виступає ланкою в процесі створення відносної додаткової вартості. Виробництво абсолютної додаткової вартості було пов'язане лише з формальним підпорядкуванням праці капіталу. Виробництво ж відносної додаткової вартості припускає уже специфічний капіталістичний спосіб виробництва. Тут формальне підпорядкування праці капіталу вступає місце реальному. Абсолютна додаткова вартість означає такий етап розвитку капіталістичного виробництва, коли воно функціонує на старому технічному базисі ручної праці і ремісничої техніки. Відносна додаткова вартість передбачає створення капіталом адекватної собі технічної бази, тобто, бази великого машинного виробництва, що й забезпечило реальне підпорядкування праці капіталу.