*45. Позичковий процент: сутність, джерело, норма. Тенденція.

Позичковий відсоток – це плата за позичк. капітал. За сутністю він є двічі перетворена форма додатк. вартості. Розрізняють реальну і номінальну ставку позичк. відсотку. Реальна ставка відсотку – це різниця між номінальною ставкою та інфляцією. Від чого залежить норма позичк. відсотку?

• співвідношення попиту та пропозиції на позичк. капітал, наявність чи відсутність конкурентного середовища;

• міра ризику (чим вищий ризик, тим вища норма позичк.%)

• фаза пром. циклу (у період ек. криз норма позичк. відсотку найвища)

• термін, на який беруть позику (чим він довший – тим менший позичк. %)

• розмір позики (для двох позик, виданих на один і той же термін, менший % буде у більшої позики).

• найвищий чинник: наявність чи відсутність конкурентного середовища (якщо в маленькому місці 1 банк -% вище). Позичковий відсоток, як ціна позичкового капіталу є ірраціональною формою ціни, бо виражає не його вартість, а його споживну вартість. Єдиним джерелом позичкового відсотку є додаткова вартість, створена найманими працівниками, що привласнюється функціонуючими капіталістами. Справа в тому, що позичальник у вигляді позики бере не просто гроші, а капітал. На цей капітал він набуває засоби виробництва й наймає робочу силу, що й створює додаткову вартість, яка є джерелом для сплати позичкового відсотку. Такий дійсний економічний зміст позичкового відсотку. Коли позичковий кап. роздоюється на капітал-власність і кап.-функція, відбувається розділення середнього прибутку на підприємницький прибуток та позичковий відсоток. При цьому підприємницький прибуток привласнює функціонуючий капіталіст, а позичковий відсоток – грошовий капіталіст. Йдеться при цьому не про різні суб'єкти, а, як правило, про один і той же суб'єкт. А це означає, що один і той же підприємець виступає в один і той же час і як власник, і як функціонуючий капіталіст. Тому в капіталістичному господарстві оперують не терміном прибуток, а термінами – відсоток та підприємницький прибуток. При цьому зовні відсоток виступає як винагорода за власність на капітал, а підприємницький прибуток – як оплата підприємницької діяльності, тобто, як своєрідна зарплата. Підприємець розглядає відсоток, як продукт його власності на капітал, а підприємницький прибуток – як результат його підприємницької діяльності. Крім того, слід мати на увазі, що, оскільки відсоток є частиною середнього прибутку, він зазнає ту ж тенденцію руху, що й середній прибуток, тобто, знижується. Це обумовлено чинністю закону тенденції норми прибутку до зниження.

*46. Кредит:сутність,функції та форми

Кредит – це форма руху позичк. капіталу. В той же час кредит – це відносини, які скл. між господарюючими суб’єктами з приводу руху позичк. капіталу (в цьому його сутність). Роль кредиту розкривається через його функції та принципи, на яких він базується. Принципи:

1)кредит повинен бути повернений;

2)терміновість (завжди видається на певний термін);

3)цільове призначення (тобто кредит видається з певною метою-необхідно надати всі документи плану);

4)платність.

Функції:

1)Сприяння руху капіталів, тим самим вирівнювання норми прибутку.

2)Зниження витрат обігу й особливо – економія грошей шляхом взаємного врахування платежів, зростання швидкості грош. обігу

3)Створення різних форм банківських грошей. Значення цієї функції зросло з розповсюдженням кредитних карток.

4)Кредит виступає як інструмент централізації і концентрації капіталу.

5)Кредит створює можливості переливів капіталу в сфери високих технологій і забезп. швидкі зміни в структурі економіки. Доступність позичк. капіталу сприяє інноваційним процесам.

1. Розвиток і доступність кредиту сприяє розвитку конкурентоспроможності нац. товарів. Рух позичк.кап. здійснюється в двох формах: комерційного і банківського кредиту.Вихідною формою кредиту виступає комерційний кредит. Вона є основою всієї кредитної системи, всіх інших форм кредиту. Об'єктом комерційного кредиту є позичковий капітал в товарній формі, який ще не уособився від промислового. Його суб'єктами виступають функціонуючі підприємці, – промисловці, торговці, орендарі та ін. На основі комерційного кредиту виникає й функціонує особливий платіжний документ – вексель, що подає собою письмове свідоцтво позичальника про те, що він отримав кредит і зобов'язується в певний термін його погасити. Не дивлячись на важливість комерційного кредиту, він володіє й певними недоліками. Головними з них є наступні. По-перше: межі комерційного кредиту визначаються розмірами індивідуального капіталу кредитора; по-друге: позичальник, отримавши комерційний кредит, не одержує додаткового капіталу, необхідного для розширення виробництва; по-третє: масштаби кредитних угод в умовах комерційного кредиту обмежені колом особистих знайомств підприємців, оскільки в реальній практиці комерційного кредитування його учасники нерідко користуються й так званими «бронзовими векселями», що не можуть бути погашені, зважаючи на неплатоспроможність осіб, що видавали ці векселі. На ранніх стадіях розвитку комерційного кредиту така практика була достатньо розповсюдженою, що створювало певні перешкоди розширенню середовища комерційного кредиту. Обмеженість комерційного кредиту пов'язана і з тим, що за його рахунок неможливо здійснювати розрахунки з робочими й службовцями по виплаті заробітної плати, бо її не можна виплачувати векселями, для цього вимагаються готівкові гроші. Об'єктом банківського кредиту виступає позичковий капітал, який уособився від промислового в грошовій формі. Суб'єктами ж банківського кредиту є, з одного боку, грошові капіталісти, тобто власники грошового капіталу, а з іншого – функціонуючі підприємці – промисловці, торгівці, орендарі, що зазнають потребу в додатковому капіталі. Цей капітал надається банками, тобто, специфічними установами, що перетворюють тимчасово вільні грошові капітал в діючі. Таким чином, банки виступають, як посередники між власниками грошових капіталів та підприємцями, що функціонують. Роль кредиту: шляхом кредиту здійснюється мобілізація тимчасово вільних грошових засобів і розподіл їх між агентами виробництва. Це дасть можливість перетворювати тимчасово вільні грошові ресурси в діючий капітал. Кредит сприяє розширенню виробництва за межі можливостей індивідуального капіталу, втягненню у виробництво додаткових матеріальних і трудових ресурсів, створенню нових організаційних форм капіталу. Кредит сприяє закріпленню економічних зв'язків між галузями господарства, підприємствами, сферами виробництва й країнами. В цілому кредитна система є органічним складовим елементом ринкового господарства, умовою його функціонування й розвитку.