*19. Сутність капіталу: постійний і змінний капітал

Капітал, якщо визначати його сутність з урахуванням історичного елементу, являє собою певне виробниче відношення, що виникає й функціонує на певному історичному етапі розвитку суспільства. Матеріальним вираженням цього відношення є створення працею найманих робітників додаткової вартості, і привласнення її власниками умов виробництва. Тому капітал виступає як вартість, що приносить додаткову вартість. Інакше кажучи, капітал – це самозростаюча вартість. Сутність капіталу найповніше виявляється в його поділі на постійний і змінний. Вартість капіталу, витраченого на матеріальні елементи виробництва, конкретною працею робітника переноситься у вартість готового продукту. При цьому вартість цієї частини капіталу не змінюється. Тому, капітал, витрачений на засоби виробництва, називається постійним капіталом – С (constant – постійний). Отже, С – це засоби виробництва.В процесі виробництва найманий робітник витрачає живу працю й утворює нову вартість, тобто, таку частину вартості товару, що не існувала до поточного процесу виробництва. Ця частина капіталу, витрачена на робочу силу, виступає як величина, що змінюється, і називається змінним капіталом – V (variable –змінний). Отже, V - це робоча сила. Основу (критерій) поділу капіталу на постійний і змінний є його участь у створенні додатк. вартості – m (від німецького – mehrwert). Постійний капітал не створює додатк. вартість, її створює тільки змінний капітал. Співвідношення між С і V показує співвідношення між к-тю засобів виробництва і к-тю РС, яка необхідна, щоб привести ці засоби виробництва до дії.

*20. Додаткова вартість: норма і маса додаткової вартості

Додаткова вартість являє собою різність між знову створеною та вартістю робочої сили. Ця додаткова вартість виступає як результат неоплаченої праці робітника, безоплатно привласнена підприємцем. З усього цього слідує, що додаткова вартість – це надлишок вартості, створеної працею робітника понад вартість робочої сили. Це її якісна характеристика, а кількісна характеристика виявляється через розглядання абсолютної та відносної величин, тобто, маси і норми. Відносна величина додаткової вартості, або норма, являє собою відношення її маси до тієї частини капіталу, що є її джерелом, тобто до змінного капіталу. Позначимо норму додаткової вартості літерою m'

Ця формула показує, яку величину додаткової вартості приносить кожна одиниця діючого змінного капіталу. Уявимо робочий день, тривалістю у 8 годин, у вигляді відрізка:AB – необхідний,ВС – додатковий час.

На протязі однієї його частини, в нашому прикладі відрізок АВ, створюється вартість, рівна вартості робочої сили, тобто змінному капіталу. Ця частина робочого дня називається необхідним часом. На протязі другої частини робочого дня, в нашому прикладі відрізок ВС, створюється додаткова вартість і ця частина робочого дня називається додатковим часом. Тим самим формулу норми додаткової вартості можна виразити, як відношення додаткового часу до необхідного часу. Кількісна характеристика додаткової вартості визначається не лише її нормою, але й її масою. Перетворюючи формулу норми додаткової вартості, ми отримаємо:

М = m · v

Тобто, маса додаткової вартості дорівнює добутку норми додаткової вартості на величину змінного капіталу. Слід підкреслити, що капітал зацікавлений і в підвищенні норми, і зростанні маси додаткової вартості. Якщо кожний долар змінного капіталу приносить один долар додаткової вартості, тобто, її норма додаткової вартості рівна 100%, то це, з точки зору капіталу, добре, але ще краще, якщо долар змінного капіталу приносить два долари додаткової вартості. Тоді її норма дорівнює 200%. При цьому капітал кровно зацікавлений і в зростанні маси додаткової вартості, тобто, абсолютної її величини. Нерідко буває так, що зниження норми додаткової вартості капітал компенсує зростанням її маси за рахунок абсолютного зростання величини змінного капіталу.