*13.Сутність і функ-ії грошей

Возникновение денег явл-ся итогом длительного обэктивного, историч-го процесса развития обмена и формы стоимости (ФС).Деньги-особый товар,выполняющий роль всеобщего эквивалента,специфический товар. который обладает всеобщей непосрелственной обмениваемостью, могущей выразить стоимость любого товара.Сушность денег заключается в том,что они выступают как непосредственное воплощение общественного труда;явл-ся средством стоимостного учета затрат общественного труда. Сущность денег проявл-ся в их функ-ях.Функция денег(ФД)-форма проявления соц-но-экон-ой сущности денег в процессе товарного произв-ва и обращения.В развитии товарного хозяйства деньги выполняют 5 функ-ий:1.в ф-ии мера стоимости состоит главное предназначение денег-служить для измерения стоимости всех товаров.Это порождает и соответствующую экон-ую категорию-цену-денежное выражение стоимости товара.2.ф-ия средства обращения.С появлением денег непосредственный обмен товара на товар «Т-Т» сменяется товарным обращением,т.е обменом товаров посредством денег «Т-Д-Т».Деньги в обращении играют роль посредника в обмене товаров.В этой роли и заключается ф-ия денег как средства обращения.Из этой ф-ии возникли монеты и бумажные деньги.3.ф-ия образования сокровищ. Поскольку золото и серебро становились общественным воплощением богатства,это порождало тягу к их накоплению,в результате деньги выпадают из сферы обращения и превращаются в сокровища.Сокровища становятся резервуаром,в который деньги уходят и из которого извлекаются вновь и пускаются в оборот в случае необ-ти.4.ф-ия средства платежа.Сразвитием товарного производства о обращения возникает необ-ть купли-продажи товаром с отсрочкой платежа,на опрелен-ый срок,в долг,в кредит,под вексель.

*14. Закон вартості – закон товарного виробництва: сутність, механізм дії, функції

Закон вартості виступає основним економічним законом товарного виробництва. Сутність його полягає в тому, що вартість всіх товарів визначається кількістю абстрактної суспільно-необхідної праці, витраченої на їх виробництво, а обмін товарів відбувається, як обмін еквівалентів, тобто, рівних величин вартості. Механізмом дії закону вартості є коливання ринкових цін навколо вартості товарів. Ціна є вартість, виражена грошима, тому Закон вартості називають ще Законом цін. Функції закону вартості:

1. Регулююча роль полягає в тому, що у випадку, наприклад, перевиробництва товарів, ціни на них знижуються і частина виробників, що виробляють ці товари, припиняють подальше їх виробництво. Навпаки, якщо ціни на будь-які товари ростуть, то це являється стимулом до розширення їх виробництва. Таким чином, закон вартості регулює пропорції виробництва і обіг товарів, він стимулює розширення й скорочення виробництва. Адам Сміт назвав таке регулювання виробництва дією «невидимої руки». 2. Стимулює розвиток продуктивних сил товарного виробництва. Закон вартості стверджує, що товари повинні обмінюватися як еквіваленти відповідно суспільно необхідними витратами праці. Відомо, що існує інд. вартість кожної одиниці товару, на їх основі ринок формує єдину для даного товару ринкову суспільну вартість. В її основу покладено середні умови виробництва. Підприємці, інд. вартість чиїх товарів нижче ринкової, отримують надприбуток, а інші намагаються досягти їх рівня, впроваджуючи нові технології і кваліфіковану робочу силу. 3. Санаційна – ті підприємства, на яких інд. в-ть вище ринкової, змушені покинути ринок – він їх виштовхує. Також під впливом закону вартості відбувається розкладання і диференціація товарного виробництва, основаного на особистій праці та виникнення капіталізму. Просте товарне виробництво стане поступово перетворюватися у виробництво, основане на найманій праці, тому що, порівняно з капіталістичним, просте товарне виробництво стає не вигідним.

*15. Перетворення грошей у капітал. Загальна формула капіталу і її протиріччя

1. Формула руху простого товарного виробництва: Т – Г – Т. В цій формулі відбувається обмін товарів, тобто, обмін різних споживних вартостей, за допомогою грошей, які виконують функцію засобу обігу товарів. При цьому ніякого збільшення вартості цих товарів не відбувається. 2. Загальна формула капіталу: Г – Т – Г', де Г = Г + ΔГ означає зростання вартості на величину ΔГ. Ця величина приросту вартості називається додатковою вартістю. Спільне в цих формулах те, що в них присутні товар і гроші, покупці і продавці, обмін. Але, якщо в (1) вихідним та кінцевим пунктом є товар, то в (2) - гроші. Метою (1) є отримання споживної вартості, а у (2) – отримання вартості. За формулою (2) рухається будь-який капітал, його метою є зростання вартості.(2) містить внут. протиріччя і народжує уяву, що зростання вартості відбувається в самому процесі обігу товарів і грошей. Вважають, що власник грошей, користуючись перевагою покупця, купує за меншу величину вартості в грошовій формі більшу величину її в товарній формі, а після цього, реалізуючи товар по його вартості, має додаткову вартість. Таке пояснення помилкове. Необхідно враховувати ту обставину, що як покупець, так і продавець обмінюють рівноцінні вартості, тобто, відбувається обмін еквівалентів. Отже, потрібно виходити з того, що при обміні еквівалентів ніякої додаткової вартості не виникає і виникнути не може. Вихідним пунктом появи додаткової вартості не є саме перетворення грошової форми в товарну, а товарної – в грошову. Капітал не може виникнути в обігу і в той же час не може виникнути поза сферою обігу. Він повинен з'явитися в обігу і в той же час не в обігу. Власнику грошей необхідно купити товари по вартості, продати їх по вартості і в результаті отримати більшу вартість у порівнянні з початковою авансованою сумою. Зовнішнє протиріччя полягає в тому, що утворюється видимість порушення еквівалентного обміну, тобто, закону вартості. Очевидно, що для з'ясування питання про походження додаткової вартості нам необхідно виявити в сфері обігу такий товар, який в процесі його споживання створив би вартість, більшу своєї власної. Таким товаром є робоча сила.

*16. Робоча сила як товар. Споживна вартість і вартість товару робоча сила

Робоча сила - це сукупність фізичних та духовних здібностей, які має організм, жива людина, і які застосовуються ним всякий раз, коли він виробляє будь-які споживні вартості. Отже, робоча сила - це здібність людини до праці. Але для того, щоб робоча сила стала товаром, об'єктом купівлі і продажу, є три необхідні умови:

1. людина повинна бути юридично вільною, тобто мати можливість розпоряджатися самою собою. З цього випливає, що ані робоча сила раба, ані кріпака в силу їх особистої залежності від рабовласника чи феодала, не могла стати товаром. 2. робоча сила має бути позбавлена засобів виробництва й існування, оскільки, якщо б вони мали останніми, то могли б або самі виробляти товари на ринок, бути самостійними товаровиробниками, або вести бездіяльний спосіб життя. Таким чином виникає економічна залежність робітників від власників засобів виробництва. 3. формування класу людей, що мають гроші і засоби виробництва, які вони використовують як капітал, тобто купують робочу силу та інші фактори виробництва й організовують виробничий процес. Як і будь-який товар, робоча сила має споживну вартість та вартість. Що ж являє собою споживна вартість робочої сили? Капіталіст купує робочу силу, оскільки вона має спроможність створювати вартість, що перевищує її власну вартість. Отже, споживна вартість робочої сили полягає в спроможності створювати додаткову вартість. Це специфічна особливість товару робоча сила, що відрізняє його від усіх інших товарів. Але є у товару робоча сила й спільна властивість, притаманна й іншим товарам. Це її вартість. Так як робоча сила – це здатність людини до праці, то вона не може бути відірвана від самої людини. Щоб робітник міг реалізувати свою РС, він повинен мати певний набір матеріальних благ та послуг – їжа, одяг, житло. Робітник відтворює себе в дітях, тобто повинен мати сім’ю і забезпечувати її певними матеріальними благами. Ці товари, які ств. фонд споживання робітника і його сім’ї, мають вартість. Так, вартість РС визначається вартістю фонду споживання робітника і його сім’ї. Також на вартість РС впливають такі чинники, як: кваліфікація робітника; сусп. продуктивність праці; історичні умови, за яких РС формувалась як товар; умови існування, клімат тощо.