*53. Монополія приватної власності на землю і абсолютна рента.

Абсолютна рента – рента, кот. приносять всі ділянки землі, у тому числі і найгірші.

За часів Маркса в сільському господарстві, у порівнянні ч промисловістю. була більш низька органічна будова капіталу, тобто додаткова вартість, створена в цій галузі, перевищувала середній прибуток. Ця ж ситуація спостерігається і зараз у більшості країн, за винятком невеликої кількості найбільш розвинутих країн, де органічна будова капіталу в сільському господарстві зрівнялась, а, може, й перевищила цю будову в промисловості. Для тих країн, де органічна будова капіталу к сільському господарстві все те більш низька, ніж в промисловості, зберігається умова для утворення абсолютної земельної ренти.

Монополія приватної власності на землю перешкоджає вільному переливу капіталу в сільське господарство, а, отже, й перерозподілу додаткової вартості, що виробляється в цій галузі, на користь галузей промисловості. Створена в сільському господарстві додаткова вартість залишається в ньому завдяки ній монополії: землевласник не дає в оренду гірші ділянки землі поки ринкова ціна не підніметься до рівня вартості продукції, що включає всю додаткову вартість, а не лише середній прибуток.

Друга особливість ціноутворення в сільському господарстві: сільськогосподарська продукція продається не по ціні виробництва, а по вартості.

Абсолютна рента утворюється на всіх землях. Націоналізація землі означала 5 ліквідацію крупної приватної власності на землю і зникнення абсолютної ренти.

Найважливіші моменти при характеристиці абсолютної ренти:

1) умова виникнення — більш низька органічна будова капіталу в сільському господарстві, у порівнянні з промисловістю;

2) причина утворення - монополія приватної власності на землю;

3) джерело - додатковий труд найманих сільськогосподарських робітників, що створює надлишкову додаткову вартість;

4) механізм утворення - різниця між вартістю і ціною виробництва.

Ціна сільськогосп. продукції =C+V+ pср+r(Абсолютна рента)

*54.Ціна землі.

Земля, яку ще не обробляли, не є продуктом людського труда, тобто, не має вартості. У той же час вона продається, тобто має ціну. Оскільки ціна землі не виражає ЇЇ вартості, остільки це ірраціональна форма. За цією ірраціональною формою окриті справжні виробничі відносини.

Визначення

Маркс писав: "...ціна землі - це покупна ціна не землі, а тої земельної ренти, як)- вона приносить, підрахована у відповідності зі звичайною процентною ставкоюЦіна землі — це капіталізована земельна рента.

Формула:

Ціна Землі = (Рента(за рік)/позичковий процент)х100%

Землевласник продає землю за таку суму, котра при наданні в позику при даному рівні позичкового проценту, принесе йому таку ж суму грошей протягом року, що й рента, тільки у вигляді позичкового проценту.

Ціна землі має тенденцію до зростання у зв'язку із зростанням диференційної ренти в умовах інтенсифікації сільськогосподарського виробництва та прояву тенденції позичкового проценту до зниження.

*55. Відтворення індивідуального та суспільного капіталу.Проблеми реалізації.

Суспільний капітал – взаємодія всіх функціонуючих капіталів його наслідком є сукупний продукт суспільства. СПС – вартість усіх товарів створених у даному сусп-ві. Річний продукт є результатом усієї економічної діяльності суп-ва протягом року і включає сукупність продуктів і послуг виробничого та невиробничого призначення. Річний продукт має 2 форми. За вартісною формою річний продукт має таку структуру: С+(V+m), де С-стара вартість, (V+m) - нова вартість, V-необхідний продукт, m-додатковий продукт. Стара вартість складає ту частину вартості ВСП, яка протягом даного року переноситься із засобів виробництва (амортизація засобів праці і повна вартість предметів праці) на створений продукт. Ця частина вартості ВСП створена минулою (старою) працею у попередні періоди (вона втілена у засобах виробництва, що використовуються у процесі виробництва в даному році),тому й називається старою. Нова вартість складає ту частину вартості ВСП, що створюється заново живою працею учасників виробництва і додається до старої вартості. Стара і нова вартість, втілені у продукті, складають його повну вартість. За натурально-речовиною формою ВСП включає засоби вир-ва та предмети споживання. Тому все суспільне вир-во поділ-ся на 2 підрозділи – вир-во засобів вир-ва , та вир-во предметів споживання. Пропорція між цими підрозділами є головною в економіці будь-якої країни, від неї значно залежать усі інші пропорції. Зберігання цієї пропорції необхідно для того, щоб сукупний продукт був реалізований як за вартісною так і за натурально-речовою формами. Для точного зберігання пропорції використовують наступні формули:

I(v+m) = II C

I(c+v+m) = IC+IIC

II(c+v+m)=I(v+m)+II(v+m)

Сутність проблеми реалізації суспільного продукту можна розкрити на основі її аналізу як виробничих відносин, у які вступають певні об’єкти. Очевидно, що такими можуть бути з одного боку виробники продукції – державні підприємства, кооперативи та інші колективні виробники, орендні та акціонерні підприємства і т.п. Для різних об’єктів реалізації властивий різний ступінь володіння і розпорядження використовуваними засобами виробництва, отже, і привласнення одержання результатів, що виражається у привласненні неоднакової виручки від їх продажу. З іншого боку суб’єктом реалізації є споживачі. Для них, як і для виробників, характерними є різний ступінь володіння і розпорядженнями засобами виробництва і виробленим продуктом, а також їх привласнення, що у свою чергу визначає різну міру економічної свободи і прав у придбанні тих чи інших видів продукції або виборі постачальника.