*43. Торговий прибуток та механізм його утворення.

Торговий капітал здійснює рух за формулою Г – Т – Г’, тобто, метою його є одержання торгівельного прибутку. Торговий капітал не стане виконувати свої функції, якщо він не отримає прибуток і при тому таку ж норму прибутку, що була б не нижчою промислового. Якщо ж виникає така ситуація, коли норма прибутку торгівельного підприємця нижче, ніж у промисловця, то торгівельний капітал почне переливатися у промисловість. І, навпаки, якщо торгівельний прибуток буде вищий, ніж у промисловості, частина підприємців, зайнятих в цій галузі, розпочнуть вкладати свої капітали у торгівлю. Таким чином, у взаємовідносинах між промисловими та торгівельними підприємцями вирішальну роль відіграє закон середньої норми прибутку. Єдиним джерелом прибутку є додаткова вартість, що створюється у процесі виробництва. Тобто торговий прибуток є двічі перетворена форма додаткової вартості. Відомо, що кожен підприємець прагне отримати прибуток не нижче середнього. Для цього він продає товар торговцю за ціною в-цтва, яка дорівнює ціна в-цтва = витрати в-цтва + середній прибуток на авансований капітал, тобто промисловець продає торговцю за ціною нижче вартості, він поступається часткою додаткової вартості торговцю, як платою за продаж товару. Таким чином, і промисловець, і торговець забезп. собі середню норму прибутку.

Середня норма прибутку:

P'ср= *100%

Приклад: Отже, припустимо, що вартість товарів, вироблених у промисловості, складає 1440 с + 360 v + 360 m = 2160. При цьому індивідуальна норма прибутку промисловця буде дорівнювати 360 m/(1440 с + 360 v) = 20%. Але для реалізації цих товарів торгівець повинен їх купити, тобто вкласти капітал обігу, рівний 200 дол. У цьому випадку увесь авансований капітал складе 2000, а норма прибутку знизиться до 18%. Тоді промисловець буде продавати свої товари по ціні виробництва рівній 1440 с + 360 v + 324 m = 2124, а торгівельний підприємець буде їх реалізувати по їхній вартості рівній 2160, і отримає 36% прибутку, що на його капітал у 200 дол. складе 18% прибутку. Таким чином, додаткова вартість, вироблена у виробництві і рівна 360 дол., розподіляється між промисловцем та торгівцем за законом середньої норми прибутку. Покупка товарів у промисловця за цінами нижче їх вартості і продаж їх за цінами, що в загальній сумі рівні вартості, означає, що в суспільному масштабі дійсна ціна виробництва рівної вартості товару.

*44. Позичковий капітал: сутність, джерела та особливості. Відмінність від лихварського капіталу.

Історичним попередником позичкового капіталу був лихварський капітал. Лихварський капітал – це найдавніша форма капіталу; функціонував як самостійний капітал. Він відрізнявся від сучасного позичкового капіталу за використанням і нормою позичкового % (надзвичайно висока). Монополія лихварського капіталу була підірвана промисловим капіталом, який розвивається й стверджуються. Промисловий капітал в своєму русі приймає різноманітні функціональні форми, в тому числі і форму грошового капіталу. Цей останній, фактично існує на всіх стадіях кругообігу промислового капіталу. При цьому відбувається вивільнення частини грошової форми капіталу, що внаслідок цього перестає виконувати функцію капіталу, як самозростаючої вартості. Виникають протиріччя між його призначенням як капіталу, котрий повинен приносити додаткову вартість, і його фактичною роллю, як недіючих грошових засобів. Це протиріччя й приводить до того, що тимчасово вивільнені в процесі кругообігу промислового капіталу грошові засоби перетворюються в позичковий капітал. Таким чином, в умовах капіталістичного способу виробництва позичковий капітал виступає відокремленою уособленою частиною промисл. капіталу. Існує 5 джерел позичкового кап.:

1. амортизація

2. заробітна плата

3. сировина

4. різні фонди (пенсійні, страхові, кошти профспілок)

5. додаткова вартість

Формула руху позичк. кап.: Г – Г’ (для власника) і для капіталіста:

 РС

Г - Т ... В ... Т ' - Г '

 ЗВ

Особливості:

Позичк. капітал має всі ознаки капіталу, тобто він самозростає, приносить своєму власнику прибуток. Ці кошти використовує інший підприємець для свого виробництва, він отримує прибуток, який розпадається на дві частини:

• одну частину він віддає власнику капіталу як позичковий відсоток;

• іншу залишає собі як підприємницький доход.

Позичк. капітал існує в двох формах, він роздвоюється: з одного боку він капітал-власність, а з іншого – капітал-функція. Він по відношенню до свого власника не є частиною його капіталу, що функціонує, бо в іншому випадку ця частина не була б віддана в позику. Значить, в руках його власника позичковий капітал виступає, як капітал-власність, на відміну від капіталу-функції, яким він стає в руках функціонуючого підприємця. Таким чином, з розвитком кредитних відносин відбувається розділення капіталу на капітал-власність і капітал-функцію. Ця особливість притаманна тільки позичковому капіталу. Позичк. капітал виступає як особливий товар. Як кожен товар, він повинен мати споживчу вартість і ціну. Ціною за позичк.кап. виступає позичковий відсоток. Особливість: позичк.кап. корисний одразу двом господарюючим суб’єктам: власнику він приносить позичковий відсоток, а інш. підприємцю - підприємницький доход.

Позичковий капітал здійснює односторонній рух. Під час укладання кредитної угоди він рухається від кредитора до позичальника, і в той же самий час зворотного руху немає. А коли позичальник повертає позику, то відбувається протилежний, але теж односторонній рух.