*40.Утворення ціни виробництва. Вартість і ціна виробництва.

Міжгалузева конкуренція – конкуренція, при якій відбувається перелив капіталів із галузі в галузь. Якщо уявити постійно діючий механізм міжгалузевої конкуренції, то, очевидно, що буде мати місце процес вирівнювання індивідуальних норм прибутку і утворення загальної або середньої норми прибутку р. Утворення середньої норми прибутку призводить до перетворення вартості товару в ціну виробництва. Для того, щоб підприємець отримав прибуток не нижче середнього, він продає свій товар не за вартістю, а за ціною вир-ва. Ціна виробництва – це перетворена форма вартості товару, яка дорівнює витратам вир-ва + середній прибуток на авансований капітал. Формула має вигляд: Ц=К+Рсер В ІІІ томі «Капіталу» досліджуються умови капіталістичного товарного виробництва. Тому саме витрати капіталу і розглядаються як основа ринкових цін. Але також відомо, що товар і його вартість, в кінцевому рахунку, виступає, як матеріалізована суспільно необхідна праця. Це означає, що визначення ціни товару витратами капіталу не виключає, а припускає витрати праці. Порівняємо в цьому зв'язку структуру вартості товару і структуру ціни виробництва. Вартість товару, як відомо, визначається сумою витрат постійного та змінного капіталів і додатковою вартістю. А ціна виробництва включає в себе витрати виробництва, тобто, постійний та змінний капітал і середній прибуток. Чим же відрізняється структура вартості від структури ціни виробництва? Ця відмінність зводиться до різниці між додатковою вартістю і середнім прибутком. Але середній прибуток це не що інше, як та ж додаткова вартість, привласнена капіталом, і перерозподілена ним внаслідок міжгалузевої конкуренції по принципу рівного прибутку на рівний капітал. Зрозуміло, що середній прибуток виступає, як перетворена форма додаткової вартості. Перший раз вона спотворюється перетворенням додаткової вартості в прибуток, а другий раз – перетворенням прибутку в середній прибуток. Таким чином, ціна виробництва виступає як перетворена, тобто, спотворена, форма вартості. Це означає, що всі ті зміни, які відбуваються в елементах вартості товару, віддзеркалюються й у відповідних елементах ціни виробництва.

*41. Закон тенденції норми прибутку до зниження і протидіючі фактори.

Цей закон вказує на те, в якому напрямку рухається норма прибутку.Норма прибутку в розвинутій ринковій економіці є головним стимулом її розвитку. Разом з тим, в результаті дії деяких факторів, які визначають норму прибутку, вона виявляє тенденцію до зниження. Серед цих факторів виділяються, по-перше, зростання органічного складу капіталу і, по-друге, уповільнення швидкості обігу капіталу. З чим пов'язана дія цих факторів? Відомо, що вартісна будова капіталу є віддзеркаленням його технічної будови. Між тим, в результаті науково-технічного прогресу (а це необхідний напрямок динаміки розвинутого товарного виробництва), технічна будова капіталу підвищується. Це, в свою чергу, призводить і до зростання вартісної будови капіталу. Але, як відомо, чим вища вартісна будова капіталу, тим, при інших рівних умовах, нижча норма прибутку.Другий фактор – уповільнення швидкості обігу капіталу, що зумовлює зниження норми прибутку, поєднаний з тим, що з розвитком виробництва та прогресом техніки суттєво підвищується питома вага основного капіталу. А, між тим, чим вища питома вага основного капіталу, тим повільніше відбувається обіг всього капіталу. Уповільнення ж обігу капіталу (при всіх інших однакових умовах) веде до зниження норми прибутку. Чому ж в такому випадку йдеться не про зниження норми прибутку, а про закон тенденції норми прибутку до зниження? Це пояснюється тим, що в реальній дійсності виступають і фактори, протидіючі зниженню норми прибутку. До числа цих факторів відносяться: підвищення норми додаткової вартості; зростання продуктивності праці, що веде до здешевлення елементів постійного капіталу; наявність безробіття, що сприяє зниженню ціни робочої сили; поширення акціонерної форми виробництва, оскільки акціонерні компанії не беруть участь в процесі вирівнювання норми прибутку; зовнішня торгівля з країнами, які розвиваються, що приносить більші додаткові прибутки (нееквівалентний обмін). Нееквівалентний обмін зі слаборозвинутими країнами приносить більші додаткові прибутки. Внаслідок дії всіх перерахованих факторів норма прибутку, хоча й знижується, але дуже повільно, а в окремі періоди навіть підвищується. Це і визначає ту обставину, що діє не закон зниження, а закон тенденції норми прибутку до зниження. Висновок: Хоча норма прибутку і виявляє тенденцію до зниження, проте розвинуте товарне виробництво не може автоматично припинити своє існування, загинути самовільно. Воно продовжує існувати, але внаслідок дії закону тенденції норми прибутку до зниження, притаманні йому протиріччя загострюються і поглиблюються. Більш того, зростання продуктивності праці, як закон розвитку продуктивних сил в загальноісторичному масштабі, вступає в суперечність із тими факторами, що лежать в основі цього зростання. Кожний індивідуальний капітал, прагнучи до максимального прибутку, всіляко підвищує індивідуальну продуктивність праці. Але, як тільки це підвищення охоплює суспільне виробництво, норма прибутку, що є головним стимулом цього підвищення, падає. В результаті виникає і посилюється протиріччя між метою капіталістичного виробництва і засобами її досягнення. Це протиріччя органічно притаманне розвинутій товарній економіці.