*38.Внутрішньогалузева конкуренція та утворення ринкової вартості.
Загальним станом взаємовідносин капіталів є конкуренція.
Конкуренція – це економічне змагання між господарюючими та суб’єктами. Підприємці конкурують між собою за нові технології, кваліфіковану РС, кредити, джерела сировини. Робітники – за робочі місця. Розрізняють внутрішньогалузеву та міжгалузеву конкуренцію. Внутрішньогалузева конкуренція – конкуренція, що здійсн-ся підприємцями однієї галузі. Її метою є отримання надприбутку. Існує індивід варт товару, яка може суттєво відрізнятися у ріхних підприємств внаслідок різниці технології та кваліфікованої РС. Надприбуток отримують ті підприємці, які зменшують індивід варт нижче ринкової. Наслідком внутрішньогалузевої конкуренції є формування ринкової вартості відповідно ціни товару і розвиток технології і РС. Отже, внутрішньогалузева конкуренція призводить до:
-утворення ринкової вартості товарів
- підприємства, у яких індивідуальна вартість товару нижче ринкової вартості отримують надприбуток-
- внутрішньогалузева конкуренція виступає потужним фактором технічного прогресу, оскільки найбільш технічно оснащені підприємства створюють товари, індивідуальна вартість яких нижче ринкової, отримують додатковий прибуток, а це штовхає і власників інших підприємств до вдосконалення виробництва.
Ринкова вартість – вартість капіталістично виробленого товару, що визначається витратами суспільно необхідної праці, і регулююча ринкову ціну товару.
Результатом внутрішньогалузевої конкуренції є встановлення ринкових цін.
Формула:
*39.Міжгалузева конкуренція та утворення середньої норми прибутку.
Міжгалузева конкуренція – конкуренція, при якій відбувається перелив капіталів із галузі в галузь.
Метою міжгалузевої конкуренції є пошук сфер галузей найбільш прибуткового застосування капіталу.
Наслідком
міжгалузевої конкуренції
є перетворення вартості товару на ціну
вир-ва, формування середньої норми
прибутку. В процесі міжгалузевої
конкуренції утворюється середній
прибуток.
Середній прибуток
– рівний прибуток на однакові за
величиною капітали, вкладені в різні
галузі і сфери капіталістичного вир-ва.
Але середній прибуток - це не що інше,
як додаткова вартість, привласнена
капіталом, і перерозподілена ним
внаслідок міжгалузевої конкуренції по
принципу рівного прибутку на рівний
капітал. Зрозуміло, що середній прибуток
виступає, як перетворена форма додаткової
вартості. Перший раз вона спотворюється
перетворенням додаткової вартості в
прибуток, а другий раз – перетворенням
прибутку в середній прибуток. Формула
середнього прибутку:
,
тобто середній прибуток – це виражена
в грошовій, а не у відсотковій формі
середня норма прибутку. Тепер розглянемо
наслідки розбіжностей у вартісній
будові капіталів в різноманітних галузях
виробництва. Візьмемо для прикладу три
галузі виробництва: з вищою, середньою
та низькою вартісною будовою капіталу.
Припустимо, що рівновеликі капітали по
100 одиниць кожний вкладені в три різні
галузі промисловості з різною вартісною
будовою капіталу: перша галузь – 90 c
+ 10 v,
друга 80 c
+
20 v,
третя 70 c
+ 30 v.
При однаковій нормі додаткової вартості
100% її маса в кожній галузі складе: в
першій галузі – 10 m,
в другій – 20 m,
в третій – 30 m.
Відповідно вартість товару складе в
першій галузі 110, в другий – 120, в третій
– 130. А індивідуальна норма прибутку
буде дорівнювати: в першій галузі –
10%, в другій – 20%, в третій – 30%. Виникає
питання: наскільки реально припущення
про те, що рівновеликі капітали, вкладені
в різні галузі виробництва, внаслідок
відмінностей їх вартісної будови, будуть
приносити їх власникам неоднакові
індивідуальні норми прибутку? Передусім,
слід відзначити, що так як метою капіталу
є прибуток, то це вимагає рівного прибутку
на рівні капітали і різних норм прибутку
на однакові по розміру капітали існувати
не повинно. Це означає, що при появі
різних норм прибутку капітали будуть
прямувати в галузі з більш високою
нормою. Виникне процес переливання
капіталів з галузей із низькою нормою
прибутку в галузі з більш високою нормою.
В нашому прикладі це буде означати, що
з першої галузі, де індивідуальна норма
прибутку 10%, капітали будуть частково
вилучатися, а в третю галузь, де
індивідуальна норма прибутку 30%, вони
будуть надходити. Які ж будуть наслідки
такого переміщення капіталів? В першій
галузі виробництво буде відносно
скорочуватися по відношенню до середнього
рівня потреби суспільства на даний вид
товару. Це викличе ріст цін на ці товари,
а значить – підвищення норми прибутку.
Навпаки, в третій галузі буде спостерігатися
протилежна картина – значне розширення
виробництва товарів та зниження їх цін
та норми прибутку. Якщо уявити, що описана
картина не виняток, а постійно діючий
механізм, то, очевидно, що буде мати
місце процес вирівнювання індивідуальних
норм прибутку і утворення загальної
або середньої
норми
прибутку р.
Отже загальна формула
сер норми прибутку
матиме вигляд:
Інакше кажучи, середня норма прибутку складе відношення всієї маси, виробленої додаткової вартості, до всього авансованого капіталу, тобто – 20%. Як бачимо, вона дорівнює нормі прибутку, існуючої в галузі із середньою вартісною будовою капіталу (в даному випадку – друга галузь). Цілком очевидно, що цей закон діє в межах більш-менш тривалого часу. Таким чином, в умовах міжгалузевої конкуренції капіталів вступає в дію закон середньої норми прибутку, тобто рівного прибутку на рівні капіталів, незалежно від їх вартісної будови та інших відмінностей цих галузей, в тому числі й швидкості обігу