*35.Час обороту капіталу і його складові частини. Швидкість обороту капіталу.

Час обороту капіталу – це час, протягом якого капітал проходить через сферу вир-ва і сферу обігу і повністю повертається до підприємця. Він склад з 2 частин:

• часу, коли капітал знаходиться у сфері обігу

• часу, коли капітал знаходиться у сфері вир-ва

Час вир-ва і обігу теж мають складну структуру. Час вир-ва - це період, в рамках якого капітал знаходиться в сфері виробництва. Час виробництва за своїм економічним змістом неоднорідний. Він складається з: а) робочого періоду, тобто, кількості часу, протягом якого до предмету праці безпосередньо додається жива людська праця; б) часу впливу на предмет праці природних сил природи; в) часу, протягом якого предмети праці знаходяться на складах підприємства у формі виробничих запасів. Наприклад, процес вирощування пшениці триває дев’ять місяці. Це час виробництва даного продукту. Але робочий період займає, як правило, не більш місяця. Інший час – це період впливу на предмет праці природних сил природи. Таким чином, для того, щоб прискорити обіг капіталу необхідно скоротити і робочий період, і час впливу природних факторів, зокрема, якщо мати на увазі час виробництва вирощування пшениці, то його можна скоротити, вирощуючи не озиму, а ярову пшеницю і застосовуючи більш досконалі технології й технічні засоби. Тому, для мінімізації часу виробництва першорядне значення має науково-технічний прогрес. Час обігу - час, протягом якого капітал функціонує в сфері обігу. Час обігу включає в себе час купівлі-продажу товару, час транспортування, зберігання й інших операцій, пов'язаних із реалізацією товарів. В його скороченні також вирішальну роль грає НТП. Для вимірювання і порівняння швидкості обороту індивідуальних капіталів за од виміру береться 1 рік. З прискоренням обороту капіталу збільшується вир-во додаткової вартості.

*36.Вартість та капіталістичні витрати виробництва.

Вартість – це певні суспільні відносини, які склад або не склад між товаровиробником і споживачем на ринку. Якщо покупець вважає, що запропонований йому продукт для нього корисний, тобто він визнає його споживну варт, він купує, тобто вступає у відносини обміну – продукт приймає форму товару, тобто має споживну варт і варт. Вартість товару виявляє себе через мінову вартість (здатність товару обмінюватися в певних пропорціях). Вартість товару створюється працею робітника, і тому залежить від кількості втіленої в товарі та живої праці. Але підприємець не витрачає на вир-во товару свою працю. Він витрачає капітал на придбання засобів вир-ва і РС. Тому K=(C+V). Тоді варт товару можна представити вже через формулу: W=(C+V)+m=K+m, тобто витрати + дод варт. Саме у такому варіанті джерело дод варт скрите і склад уява, що дод варт створ і пост, і змін капіталом. Дійсно, з точки зору підприємця немає різниці між C і V, бо він має отримати прибуток на весь авансований капітал. Капіталістичні витрати – це відокремлена, уособлена частина варт товару. Ця категорія маскує капіталістичні виробничі відносини, народжуючи уявлення, що дод варт створ-ся всім авансованим капіталом. У той же час ця категорія відбиває і реальні капітал-ні відносини:

1)Саме в капіт-му тов вир-ві відбулося відокремлення витрат від вартості. Прсте тов вир-во такого відокремлення не мало: там вся праця була необхідною, дод праці і варт не існувало.

2)Відокремлення витрат від вартості і показує, чому простий товаровиробник завжди програє конкуренцію капіт-му товаровиробнику. Приклад: 4000C+1000V+1000m=6000. Капіталіст може продати цей товар за 5800, і навіть за 5200, і все одно отримає прибуток. А якщо простий товаровиробник створить новий товар вартістю в 6000, він повинен і продати його за 6000. Ремісник не може продавати за ціною нижче вартості, інакше він не зможе відновлювати процес вир-ва.

3): W=(C+V)+m – чим більша різниця між вартістю товару і витратами, тим більш конкурентоспроможним стає товар

Витрати виробництва показують, в що обходиться підприємцю виробництво товару, тобто, як витрачається його капітал. Але те, в що обходиться виробництво товару підприємцю істотно відрізняється від того, чого коштує товар суспільству. А витрати останнього на виробництво товару не вичерпуються витратами виробництва і включають витрати всієї праці. Це означає, що вартість товару включає в себе, як витрати капіталу, так і додаткову вартість. Таким чином, те, товар підприємцю, і те, в що він обходиться суспільству – це величини істотно різні. В цьому полягає відмінність між витратами виробництва та вартістю товару. Нерідко вважають, що, якщо змінилися витрати виробництва (наприклад, вони зросли), то необхідно збільшити ціну, для компенсації можливих втрат. Але такий висновок не можна визнати достатньо обґрунтованим. Для того, щоб вирішувати питання про зміну ціни товару, необхідно встановити, за рахунок якого елементу змінилися витрати виробництва – внаслідок чи зростання витрат на придбання постійного капіталу або в результаті зміни рівня оплати робітників. З цієї обставини слідує, що зміна рівня цін повинна бути обумовлена зростанням витрат на придбання елементів постійного капіталу. Економічний зміст категорії витрат виробництва: вони виступають як перетворена форма, єдність постійного та змінного капіталу. Формула витрат: K=(C+V) Як впливають на варт товару складові частини витрат вир-ва? В склад витрат виробництва включаються витрати на засоби виробництва, тобто, постійний капітал, і на покупку робочої сили, тобто, змінний капітал. Завдяки цьому, ці складові витрат виробництва, немов би нівелюються і приховується їх різноманітна роль у виробництві. Виникає видимість, нібито в процесі виробництва вони виконують однакові функції. Інакше кажучи, категорія витрат виробництва маскує суттєву відмінність між постійним та змінним капіталом, їх відмінність у створенні товару, його вартості, в тому числі додаткової вартості. В дійсності ж різні складові елементи витрат в процесі утворення вартості виконують різну роль. Постійний капітал у процесі виробництва не змінює своєї вартості. Якщо, як в нашому прикладі, на нього авансовано 400 дол., то по закінченні процесу виробництва ці 400 дол. виявляються перенесеними у вартість готового товару. Якщо ж на виробництво витрачено не 400, а 600 дол. постійного капіталу, то, відповідно, вартість готового товару збільшується на 200 дол. Інша роль змінного капіталу. В нашому прикладі він дорівнює 100 дол. Але, припустимо, внаслідок підвищення ціни робочої сили, на придбання того ж числа робітників витрачається не 100, а 150 дол. За умови, що тривалість робочого часу і кількість робітників не змінилися, 150 дол. змінного капіталу створять таку ж величину нової вартості, яку раніше утворював змінний капітал в 100 дол. І внаслідок цього загальна величина знову створеної вартості залишиться такою ж, як і раніше. Але вона, однак, буде перерозподілена між змінним капіталом та додатковою вартістю вже в іншій пропорції: в першому випадку було 400c + 100v + 100m, а в другому випадку – 400c + 150v + 50m, але загальна величина вартості товару залишиться рівною 600 дол. Як бачимо, різні елементи витрат виробництва виконують зовсім різну роль у формуванні структури вартості товару. Ось чому об'єднання постійного та змінного капіталу в єдину категорію витрат виробництва затушовує різну роль складових витрат в утворенні

*37.Сущность прибыли. масса и норма Прибыль- превращенная форма прибавочной стоимости. Она выступает как результат функционирования всего авансированного капитала, и величина её образует избыток стоимости над издержками производства. Сущность прибыли как превращенной формы прибавочной стоимости проявляется при рассмотрении нормы прибыли( P*=M/C+V.100%)Норма прибыли показывает сколько прибыли приносит каждая единица функционирующего капитала. Если норма показывает отношение массы прибавочной стоимости именно к переменному капиталу являющемуся её источником, то норма прибыли характеризует отношение массы прибавочной стоимости ко всему капиталу и тем самым затушевывает подлинный источник прибыли.

Факторы влияют на норму прибыли: норма прибыли зависит от величины прибавочной стоимости; на нее влияет скорость оборота капитала; зависит от стоимостного строения капитала; влияет экономия на постоянном капитале. Отличие: если в процессе производства наемный рабочий не создаст прибавочную стоимость то никакой прибыли не будет. Без прибавочной стоимости нет и прибыли. Прибыль- реальная форма проявления прибавочной стоимости.

МАССА ПРИБЫЛИ - общая величина прибыли, получаемая предприятием за определенный период времени по результатам хозяйственной деятельности в целом либо по результатам отдельной сделки.

P= p’*k