*28.Концентрация и централизация капитала, их отличия и взаимосвязь

Концентрация капитала, процесс укрупнения индивидуальных капиталов за счёт капитализации части прибавочной стоимости. Приводит к возрастанию доли наиболее крупных капиталов в совокупном общественном капитале.

Централизация капитала, процесс увеличения капитала одного или группы капиталистов в результате поглощения или присоединения других, уже существующих капиталов.

Эти два способа увеличения капитала находятся в тесной взаимосвязи и отличаются только по источнику роста капитала; при К. к. — это прибавочная стоимость, при централизации — уже существующие капиталы.

Концентрация и Ц. к. представляет собой два способа накопления капитала. Ц. к. происходит в ожесточённой конкурентной борьбе как в форме экспроприации мелких капиталов крупными, так и путём образования акционерных обществ. Сосредоточение значительных денежных капиталов в капиталистической кредитной системе и их участие в выпуске и размещении акций позволяют создавать крупные предприятия с широким масштабом операций, которые не под силу отдельным капиталистам. Банки, предоставляя кредит главным образом крупным капиталистам, помогают им стать более конкурентоспособными. Концентрация и Ц. к. ведут к сосредоточению гигантских богатств в руках немногих групп финансовой олигархии, к обострению классовых противоречий, обусловливают быстрый процесс концентрации производства, которая на известной ступени своего развития приводит к господству монополий. Ц. к. резко усиливается в эпоху империализма и особенно в период общего кризиса капитализма. Наиболее ярко она проявляется в банковском деле.

Концентрация — основа притяжения капиталов, их централизации. В свою очередь централизация капитала в большей мере ускоряет процесс его накопления. При прочих равных условиях крупный капитал, образовавшийся путём поглощения или слияния мелких капиталов, имеет более высокую норму прибыли и норму накопления, чем та, которую до объединения имел каждый из этих капиталов.

*29.Технічна, вартісна та органічна будова капіталу, їх розбіжності та взаємозв’язок.

Процес відтворення залежить від структури капіталу, який функціонує. Існують різні види структури капіталу: технічна, вартісна та органічна будова капіталу. Технічна будова капіталу показує співвідношення між кількістю засобів вир-ва і кількістю РС (робочої сили), яка необхідна, щоб привести ці засоби вир-ва до дії. Воно показує ступінь технічної оснащеності праці. Засоби вир-ва і РС мають товарну вартісну форму. Співвідношення між вартістю зас вир-ва і вартістю РС утвор вартісну будову капіталу. Вона залежить від зас вир-ва, РС і від технічної будови капіталу. Отже, під технічною будовою розуміється співвідношення між масою засобів виробництва, що застосовуються та чисельністю робочої сили. Вартісна будова являє собою співвідношення між вартістю маси засобів виробництва, що застосовується та вартістю робочої сили, що функціонує. Ці структури можуть змінюватися як в одному й тому ж напрямку, так і в протилежних. Якщо мати на увазі технічну будову капіталу, то вона може бути однаковою на різних однорідних підприємствах при різній вартісній будові. Наприклад, на підприємствах, що обробляють чорні та кольорові метали, технічна будова капіталу може бути приблизно однаковою, але при цьому вартісна будова буде істотно відрізнятися, так як вартість кольорових металів значно вище ніж чорних. Між вартісною та технічною будовою існує певний зв’язок. Цей зв’язок відбиває органічна будова капіталу. Органічна будова капіталу відбиває зв’язок між зміною вартісної будови внаслідок зміни технічної будови. Вона виражається відношенням постійного капіталу (с) до змінного капіталу (v) дорівнює с/v. Необхідно відзначити, що закономірністю руху органічного складу капіталу по мірі розвитку капіталізму є його зростання. Це означає, що постійний капітал росте за рахунок змінного. З розвитком підприємств частина додаткової вартості витрачає на придбання елементів постійного капіталу і в абсолютному, і в відносному вираженні більше, ніж на придбання елементів змінного капіталу. Отже, запит фірм на робочу силу з їх розвитком скорочується. Це можна виразити наступним рядом залежностей. Якщо ми припустимо, що будь-яке підприємство нагромаджує 100 одиниць капіталу, то на перших порах ці 100 одиниць розподіляються в пропорції 50c + 50v. В наступному ця пропорція змінювалася – 75с + 25v; 80c + 20v; 90c + 10c і т. д. Зазначена закономірність наглядно простежується на протязі всього часу функціонування підприємств. Особливо чітко вона проявляється на стадії великого машинного виробництва. Одним з її наслідків є заходи, що застосовуються в розвинутих країнах, направлені на підтримку малого бізнесу і на цій основі пом'якшення проблеми зайнятості.