
- •*1.Экономическая деятельность как основа существования и развития общества.
- •2. Общественно-эконом(соц-эконом науки, теор. Фундаментом кот. Явл. Эконом теория)
- •*2.Процесс труда и его составные элементы.
- •*3.Способ производства: производительные силы и производственные отношения.
- •*4. Экономические законы, их объективный характер
- •*5.Визач-ня предмету політична економія.Функ-ії пе
- •*6.Товарне виробн-во:причини виникнення та основні риси
- •*7.Просте і капіталістичне товарне вироб-во:заг-ні риси та розбіжності
- •*8.Товар і його власт-ті:споживча вартість,мінова вартість,вартість
- •*9.Двоїстий хар-р втіленої в товарах праці.Конкретна і абстрактна праця
- •*10. Величина стоимости товара. Индивидуальное и общественно необходимое рабочее время.
- •*13.Сутність і функ-ії грошей
- •*17. Процес праці та процес створення і зростання вартості
- •*18. Робочий день, його структура і границі. Необхідна і додаткова праця
- •*19. Сутність капіталу: постійний і змінний капітал
- •*20. Додаткова вартість: норма і маса додаткової вартості
- •*21. Два способи виробництва додаткової вартості. Виробництво абсолютної та відносної додаткової вартості. Надлишкова додаткова вартість
- •*22.Стадии повышения производительности труда капиталом.
- •*23. Сутність заробітної плати.
- •*24. Основні форми і сучасні системи заробітної плати.
- •*28.Концентрация и централизация капитала, их отличия и взаимосвязь
- •*29.Технічна, вартісна та органічна будова капіталу, їх розбіжності та взаємозв’язок.
- •*30. Нагромадження капіталу і утворення промислової резервної армії праці. Основні форми безробіття.
- •*32.Виробництво і обіг. Витрати обігу і їх види.
- •*33.Оборот капіталу. Основний і оборотний капітал.
- •*34.Фізичне і моральне зношення основного капіталу. Амортизація.
- •*35.Час обороту капіталу і його складові частини. Швидкість обороту капіталу.
- •*36.Вартість та капіталістичні витрати виробництва.
- •*38.Внутрішньогалузева конкуренція та утворення ринкової вартості.
- •*40.Утворення ціни виробництва. Вартість і ціна виробництва.
- •*41. Закон тенденції норми прибутку до зниження і протидіючі фактори.
- •*42. Торговий капітал: сутність та особливості
- •*43. Торговий прибуток та механізм його утворення.
- •Середня норма прибутку:
- •*44. Позичковий капітал: сутність, джерела та особливості. Відмінність від лихварського капіталу.
- •*45. Позичковий процент: сутність, джерело, норма. Тенденція.
- •*46. Кредит:сутність,функції та форми
- •*47. Банки, їх роль, функції та операції. Види банків. Банківський прибуток.
- •*48. Акціонерний капітал і акціонерні товариства. Проблеми і шляхи формування акціонерного капіталу в Україні.
- •*50.Земельная рента
- •*53. Монополія приватної власності на землю і абсолютна рента.
- •*56.Річний продукт суспільства і його вартісна і натурально-речова форми. Два підрозділи суспільного виробництва
- •*57. Просте відтворення суспільного капіталу. Умови реалізації суспільного продукту при простому відтворенні
- •*59. Національний доход: сутність, джерела і фактори зростання.
- •*60. Ввиробництво, розподіл і перерозподіл. Та використання національного доходу.
- •*61. Циклічний характер відтворення в ринковій економіці.
- •Фази цикла.
- •Особливості циклічного розвитку в сучасних умовах:
- •*64. Сутність і форми монополістичних об’єднань.
- •*65. Фінансовий капітал: виникнення, сутність та форми панування.
- •*66. Міграція капіталу: можливість, необхідність, осн форми. Сучасні явища міграції капіталу.
*23. Сутність заробітної плати.
Работник продает предпринимателю свой труд, и отсюда заработная плата- плата за труд. Собственник капитала покупает не рабочую силу, а труд, и оплачивает наемному рабочему весь затраченный им труд.
Труд - не товар, потому что он не имеет стоимости, он не существует на рынке к началу процесса производства на капиталистическом предприятии, невозможно объяснить как он оплачивается, не вступая в противоречие с законом стоимости или с законом прибавочной стоимости. Следовательно, купить труд невозможно, покупают способность к труду - рабочую силу.
Хотя внутренним содержанием зарплаты является стоимость и цена рабочей силы, но это внутреннее содержание зарплаты проявляется в такой форме как цена труда, то есть на поверхности экономической жизни по-другому это обнаружить невозможно. Это происходит от того, что:
1)Для рабочего вся работа, которую он должен выполнить, является условием получения определенной платы. Для капиталиста, который получает оплаченный и неоплаченный труд, есть основание считать, что он купил весь труд. Обычное сознание замечает лишь полезный конкретный труд, а то что одновременно абстрактным трудом рабочего создается стоимость, в том числе прибавочная стоимость, может раскрыть лишь научная мысль.
2) Размеры зарплаты зависят от времени работы, которая еще больше усиливает иллюзию об оплате труда.
Следовательно, стоимость и цена рабочей силы выступают как стоимость и цена труда в силу объективных особенностей отражения капиталистической действительности.
Формы, которые перекручивают, затемняют сущность производственных отношений, что в них проявляются, называются преобразованными формами. Назначение науки - за внешней видимостью экономической действительности раскрыть ее сущность. Зарплата - преобразованная форма стоимости и цены рабочей силы.
Сущность превращения заключается в том, что стоимость и цена в действительности существующего товара - рабочей силы - представляются соответственно как стоимость и цена несуществующего товара, - труда. Зарплата перекручивает сущность реальных отношений между капиталистами и наемными рабочими, создавая видимость оплаты всего труда, отсутствия эксплуатации.
*24. Основні форми і сучасні системи заробітної плати.
Заробітна плата виступає в двох основних формах – погодинній та відрядній. Вихідною формою є погодинна заробітна плата. При цій формі об'єктом оплати є час праці – година, день, тиждень, місяць і т. д. При будь-якому різновиді погодинної оплати першорядне значення належить «ціні праці», яка є специфічним способом вираження вартості робочої сили. Це ціна однієї робочої години, вона прямо пропорційна денній вартості робочої сили й зворотно пропорційна тривалості робочого дня. Така система застосовувалася переважно на ранній стадії розвитку капіталістичного товаровиробниц-тва. Її переваги в тому, що її легко підрахувати. Але є і серйозний недолік: така система погано стимулює ефективність праці, тому що робітник виявляється незацікавленим у її підвищенні. Це, в свою чергу, викликало необхідність утримання на підприємствах особливого штату наглядачів і контролерів, що вимагало додаткових витрат. При відрядній формі заробітної плати величина заробітку робітника поставлена в пряму залежність від кількості виробленої ним продукції або виконаних робіт. Ця форма виходить з об'єму виробленої кількості виробів або здійснених операцій – завдяки цьому відрядна форма заробітної плати є перетвореною формою погодинної оплати. Відрядна зарплата залежить від кількості вироблених виробів або виконаних робіт і розміру розцінки за кожний виріб. Ці обставини визначають стимули до підвищення продуктивно-сті праці, збільшення виробітку в одиницю часу. З цією формою заробітної плати пов'язана проблема організації й нормування праці, тарифної системи, кваліфікації робітників і в цілому організації виробництва й управління. Відрядна зарплата поєднана вже з реальним підпорядкуванням праці капіталу, тобто, коли капітал став розвиватися на своїй власній матеріально-технічній базі у вигляді великого машинного виробництва. На протязі фактично всього XIX сторіччя панівною формою була відрядна заробітна плата. Але в XX сторіччі, особливо в другій його половині, в умовах науково-технічної революції, на передній план висунулася погодинна заробітна плата. Це пов'язано з тим, що виробіток робітника в значній мірі перестав визначатися лише його індивідуальними якостями. Погодинна і відрядна форми заробітної плати, як правило, не існують в чистому вигляді, вони завжди виступають в певних поєднаннях та комбінаціях. Внаслідок цього в практиці господарювання склалися певні системи, що являють собою поєднання обох цих форм. Погодинна заробітна плата виступає здебільшого в двох системах: проста погодинна і почасово-преміальна. При простій погодинній системі оплата праці залежить лише від величини відпрацьованого часу й не обумовлена кінцевими результатами праці. При почасово-преміальній системі, навпаки, оплата робітника визначається не лише тривалістю праці, але в першу чергу досягнутими кількісними та якісними показниками (в тому числі, економія робочого часу, матеріалів, палива, електроенергії і т. д.). Відрядна зарплата виступає в трьох системах: пряма відрядна, відрядно-прогресивна і відрядно-преміальна. При прямий відрядності розмір оплати залежить лише від кількості вироблених виробів або робіт, причому оплата за кожен виріб, виготовлений в межах норми виробітку і понад неї, оплачується по незмінних розцінках. При відрядно-прогресивній системі, оплата за вироби, виготовлені в межах норми і понад норми, оплачуються за різними, прогресивно зростаючими розцінками, в залежності від ступеня перевиконання норми. В нинішній час найбільш розповсюдженими в промисловості й інших галузях економіки розвинутих країн стали почасово-преміальна і відрядно-преміальна системи. На початку ХХ сторіччя з'явилася й дістала широкого поширення система Тейлора. Суть цієї системи полягала в наступному: визначався об'єм робіт та норма часу на виконання відповідної операції, потім проводився аналіз, відкидалися всі операції або рухи робітника, що вважалися непотрібними, і встановлювалася обов’язкова норма виробітку. За її перевиконання встановлювалася премія, а за невиконання – штраф. Поряд з тейлоризмом застосовувався й фордизм, по імені найбільшого магната американського автомобілебудування Генрі Форда I. На його підприємствах ефект підвищення продуктивності праці досягався шляхом прискорення руху стрічки конвеєра і підвищеної інтенсивності праці. Робітники, що не могли впоратися з такими умовами виробництва, звільнялися, замінялися іншими, які витримували такий режим роботи. Однієї з систем заробітної плати, що застосовуються в багатьох країнах в нинішній час, є така система, що називається «участь в прибутках». Суть її полягає в тому, що оплата праці кожного робітника поставлена в пряму залежність від розмірів прибутку підприємства, частина якого виплачується робітникам у вигляді проценту до основної зарплати.
*25. Номинальная и реальная заработная плата . Факторы, которые влияют на уровень реальной заработной платы.
1. Центральное место в теории заработной платы принадлежит характеристике динамики заработной платы, т. е. закономерностям движения номинальной и реальной заработной платы. Под номинальной заработной платой понимают сумму денег, которую работник получает за продажу своей рабочей силы. Реальная заработная плата характеризует отношение между стоимостью и ценой рабочей силы, с одной стороны, и стоимостью и ценой жизненных средств работника, с другой, т. е. показывает какое количество и качество средств существования он может приобрести на свою номинальную заработную плату. Иначе говоря, реальная заработная плата является важнейшим показателем реального уровня жизни трудящегося. Однако ни номинальная, ни реальная зарплаты не исчерпывают содержания заработной платы.
2.Уровень реальной заработной платы прежде всего зависит от величины номинальной заработной платы. Далее уровень реальной заработной платы определяется стоимостью средств существования работника и его семьи, куда входят и предметы, удовлетворяющие социально-культурные потребности - получение образования, квалификации, медицинского обслуживания, отдыха и т. д. При характеристике реального уровня заработной платы большое значение имеют условия труда, возможности перемены труда, экстенсивная и интенсивная величина рабочего времени, объем и размеры социальных выплат и льгот, социальное обеспечение и защищенность работника, система страхования, в частности, обеспечение охраны груда и его безопасности и, наконец, обеспечение занятости.
3.Минимальная цена рабочей силы определяется прожиточным минимумом. Прожиточный минимум — уровень доходов, необходимых для приобретения человеком количества продуктов питания не ниже физиологических норм, а также удовлетворения, хотя бы на самом низком уровне, его потребностей в одежде, обуви, оплате жилья, транспортных услугах, предметах санитарии и гигиены. Специалисты определяют количество пищи, необходимое человеку для того, чтобы он не болел от недоедания и не умер преждевременно.
*26. Значение и типы воспроизводства. Простое и расширенное воспроизводство индивидуального капитала.
Воспроизводство в каждом обществе имеет специфическую социально- экономическую форму, которая отвечает специфической форме производства.
Производство может быть простым и расширенным.
Под простым воспроизводством понимается такое воспроизводство, при котором вся прибавочная стоимость поступает в фонд личного потребления предпринимателя.
Расширенное воспроизводство означает повторный процесс производства с увеличивающимися размерами, при этом воспроизводится постоянный и переменный капитал, а часть прибавочной стоимости превращается в дополнительный капитала, т.е. система капиталистических производственных отношений воспроизводится в расширенном виде.
Капитализму присуще расширенное воспроизводство. Но простое производство- основа, момент расширенного воспроизводства, потому уже изучение простого воспроизводства позволяет определить специфические черты капиталистического воспроизводства.
Специфические черты капиталистического производства, которые проявляются при рассмотрении его как процесса, который постоянно повторяется:
1)Переменный капитал есть стоимость, которая создана прежним трудом рабочего класса, он не есть стоимостью, которая авансирована с собственного фонда капиталиста
2)Любой капитал, независимо от его первоначального происхождения, после окончания определенного срока неизбежно превращается в капитализированную, накопленную прибавочную стоимость
3)Личное потребление работника (потребление жизненных средств или предметов потребления)- момент в производстве и воспроизводстве капитала, воспроизводство рабочего класса есть условие воспроизводства класса капиталистов, капиталистических производственных отношений.
Так же, в ходе капиталистического воспроизводства постоянно воспроизводятся субъекты капиталистических производственных отношений : наемные работники и капиталисты.
*27.Накопление капитала – это превращение прибавочной стоимости в капитал.
Процесс накопления капитала означает, что капиталист часть овеществленного чужого труда- прибавочную стоимость-, который присваивается им без эквивалента, опять и опять обменивает на большее количество чужого труда, который опять приносит ему прибавочную стоимость.
Факторы, которые определяют размер накопления капитала:
1)Величина прибавочной стоимости(степень эксплуатации наемных рабочих, падение зарплаты ниже стоимости рабочей силы, количество работников)
2)Соотношение между частями прибавочной стоимости,которую лично потребляет капиталист и,которая накапливается
3)Уровень продуктивности общественного труда.Увеличение продуктивности общественного труда позволяет капиталисту на ту же денежную сумму купить больше удешевленных средств производства и рабочих сил.
4)Увеличение амортизационного фонда,который предназначается для воспроизводства через определенных срок средств труда, и используется до наступления этого срока для накопления.
5)Величина авансированного капитала(чем больше функционирующий капитал, тем, при прочих равных условиях, больше производится новой стоимости и в ее составе - прибавочной стоимости)
Процесс увеличения размера отдельных капиталов происходит путем концентрации и централизации капиталов.