182. Сеульська конвенція про створення Багатосторонньої агенції з гарантування інвестицій 1985 р.: загальна характеристика.

183. Система багатостороннього регулювання міжнародної торгівлі в рамках сот

У практиці регулювання міжнародної торгівлі існують чотириправила, установлені Генеральною угодою з тарифів та торгівлі. Перше правило: захист національної промисловості здійснюєть-ся тільки за допомогою тарифів. Незважаючи на те, що ГАТТ спрямована на поступову лібералі-зацію торгівлі, в ній визначається, що країни можуть бути змушенізахищати національне виробництво від іноземної конкуренції. ОднакГАТТ вимагає, щоб захист здійснювався за допомогою тарифів. За-стосування кількісних обмежень (імпортних квот, ліцензій) заборо-няється. Друге правило: тарифні ставки повинні бути зниженні та пов'я-зані, щоб уникнути подальшого підвищення. Від країн потрібно, щоб тарифи й інші заходи, що використову-ються з метою захисту внутрішнього ринку, були знижені, а там деможна — скасовані шляхом проведення багатосторонніх торгових пе-реговорів. У результаті торговельних переговорів країни-члени СОТдомовляються відкрити свої внутрішні ринки для іноземних товарів і«пов'язують» себе відповідними зобов'язаннями. Знижені та пов'язані в такий спосіб тарифи не підлягають під-вищенню, про що вказується в національному Розкладі поступоккраїни. Розклад поступок є невід'ємною частиною правової системи ГАТТ. Третє правило: торгівля на підставі положень режиму найбіль-шого сприяння (РНС). Суть положень цього режиму зводиться до того, що торгівля неповинна бути дискримінаційною. РНС — умова, закріплена в міжна-родних торгових угодах, що передбачають надання договірними сто-ронами один одному всіх прав, переваг і пільг, якими користується і/чи буде користуватися будь-яка третя держава.

Четверте правило: торгівля на основі положень національного режиму. Принцип національного режиму доповнює принцип РНС і до-пускає, що імпортний товар, який перетинає кордон після оплатимита й інших зборів, повинен одержувати режим не менш сприятли-вий, ніж режим, який одержують аналогічні товари, виготовлені ві-тчизняними товаровиробниками. Тому країна не може накладати наімпортні товари, після того як товар надійшов на територію країнипісля оплати мита на кордоні, внутрішні податки (наприклад, пода-ток із продажу) за вищими ставками, ніж ті, що застосовуються доподібних вітчизняних товарів. Аналогічно правила, які регулюютьпродаж і закупівлю товарів на вітчизняному ринку, не повинні бутижорсткішими щодо імпортних товарів.

184. Система держ.Органів України в сфері регулювання зед та нормативно-правове закріплення їх повноважень.

Забезпечення будь-якої діяльності в будь-якій сфері здійснюється через систему відповідних органів. Не є винятком у цьому плані і зовнішньоекономічна діяльність. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначає систему державних органів, які покликані здійснювати функції державного регулювання у зазначеній сфері. До таких органів належать законодавчий орган — Верховна Рада України, а також ряд органів виконавчої влади — Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України та ін. Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. До її компетенції належать: ухвалення, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності; затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України; розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про між­народні договори України та приведення чинного законодавства України у відповідність до правил, установлених цими договорами; встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України; затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню або забороняється. Що стосується Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади у нашій державі, то він: вживає заходів щодо здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України; здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з регулювання зовнішньоекономічної діяльності; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах; приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України; проводить переговори й укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоеконо­мічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інших суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах; відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств — органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які вона має згідно з законами України; забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України; здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України.

Важлива роль відводиться Національному банку України, який здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву нашої держави та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України. Він представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди. Окрім того, Національний банк України: регулює курс національної валюти України щодо грошових одиниць інших держав; здійснює облік і розрахунки щодо наданих і одержаних державних кредитів і позик, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у його розпорядження. Він виступає гарантом кредитів, що надаються суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними бан­ками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду України та іншого державного майна України, а також здійснює інші функції відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. та інших законів України. Національний банк України може делегувати виконання покладених на нього функцій іншому банку для зовнішньоекономічної діяльності України. Суттєвого значення як органу державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності набуває діяльність Міністерства економіки України та з питань європейської інтеграції. Воно забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України. На нього покладено контроль за додержанням всіма суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України й умов міжнародних договорів України і виконання заходів нетарифного регулювання зовнішньо- економічної діяльності і реєстрацію учасників ЗЕД, реєстрацію окремих видів контрактів згідно з цим Законом. Зазначене міністерство проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному за­конами України, виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про Міністерство економіки України. Відповідні функції виконують інші державні органи, зокрема Державна митна служба України (здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України), Антимонопольний комітет України (здійснює контроль за додержанням суб’єктами ЗЕД антимонопольного законодавства) та Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (здійснює опе­ративне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні згідно із законодавством України; приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів). Певні повноваження покладені на органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи.