150. Правове регулювання міжнародних повітряних перевезень.

Однією з перших таких організацій була Міжнародна авіатранспортна асоціація, створена у 1919 р. Відповідно до положень Статуту асоціація покликана сприяти: розвитку безпечного, регулярного й економічного сполучення; посиленню ролі авіації у торговельних (комерційних) перевезеннях і вирішенню пов’язаних з ними проблем; пошуку засобів для досягнення співробітництва між автотранспортними підприємствами, які беруть участь в експлуатації міжнародних повітряних ліній; співробітництву з Міжнародною організацією цивільної авіації та іншими міжнародними організаціями.

З метою регулювання відносин між своїми членами асоціація розробила і прийняла ряд важливих документів: єдині умови перевезення (1927 р.), форми білетів, багажних квитанцій і накладних (1929 р.), умови перевезення пасажирів і багажу (1954 р.) та ін.

У 1944 р. була заснована міжурядова спеціалізована установа (організація) — Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), яка почала функціонувати у 1947 р. До її складу входить понад 160 країн світу. Ця організація вивчає проблеми міжнародних повітряних сполучень, розробляє рекомендації та стандарти щодо правил польотів, експлуатації літаків, сприяє безпеці польотів на міжнародних авіалініях. Так, зокрема, вона прийняла (як додаток до Чиказької конвенції) Міжнародні стандарти і рекомендувала практичні заходи щодо забезпечення безпеки, регулярності та ефективності повітряної навігації і забезпечення повітряних перевезень. Ці стандарти і рекомендації визначають дії пілотів автотранспортних компаній, екіпажів літаків, операторів служби повітряного руху і наземних екіпажів, а також конструкцію і характеристику літака та його устаткування. Нею розроблені правила польотів — як візуальних, так і за приладами, а також аеронавігаційні карти, які використовуються в усьому світі.

151. Правове регулювання обкладання митом товарів та інших предметів що переміщуються з/на територію України. Види мита.

Мито — це податок на товари та інші предмети, які переміщуються через МКУ. В Україні застосовуються такі види мита: 1) ввізне (імпортне); 2) вивізне (експортне); 3) сезонне; 4) особливі види: — спеціальне; — антидемпінгове;

— компенсаційне.

В Україні залежно від методу начислення застосовуються такі види ставок мита: — ввізне (імпортне) мито нараховується на товари під час їх ввезення на МТУ. Це мито є диференційованим і нараховується

1) до товарів, що походять з країн з режимом найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки мита; 2) до товарів, що не походять з країн з режимом найбільшого сприяння, або країна походження яких не визначена, застосовуються повні ставки мита;

3) до товарів, що походять з країн, які разом з Україною утворюють митний союз, зону вільної торгівлі, а також до товарів, що користуються системою преференцій України, застосовуються преференційні ставки мита.

Ставки ввізного (імпортного) мита єдині для всіх осіб, які перемішують товари через МКУ, незалежно від видів зовнішньо-торгівельних угод, за винятком випадків, передбачених законодавством. Відповідно до способу начислення прийнято розрізняти такі ставки: — адвалорна — ставка, що встановлена у %:;

— специфічна — ставка, що встановлена у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів;

— комбінована — ставка, що поєднує адвалорний та специфічний види митного обкладення. Ставки ввізного мита у Єдиному тарифі диференційовані. залежно від країни походження товару. Згідно з цим критерієм ввізні ставки можна поділити на:

— преференційні;

— пільгові (країни з режимом найбільшого сприяння).

— повні (загальні) ставки - застосовуються до решти .

Закон України «Про Єдиний митний тариф» 1992 містить норми, в яких визначаються сутність та види мита, а також регулюються відносини, пов’язані зі звільненням від мита, наданням тарифних пільг та преференцій.

Порядок стягування вивізного (експортного) мита при експорті живої худоби і шкіряної сировини суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності регулюється Законом України від 07.05.96 р. № 180/96-ВР «Про вивізне (експортне) мито на живу худобу і шкіряну сировину» і постановою KM України від 21.02.97 р. № 182.«Про порядок експорту живої худоби сільськогосподарськими товаровиробниками — юридичними особами без сплати вивізного (експортного) мита».