135. Поняття, предмет, методи меп

 Міжнародне економічне право — це система норм і принципів, які регулюють відносини між державами, між державами і міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями в процесі міжнародного економічного співробітництва,  що є самостійною галуззю міжнародного публічного права.

Предметом міжнародного економічного права є міжнародні економічні відносини: як дво-, так і багатосторонні. У межах міжнародного економічного права міжнародними вважаються відносини між державами та іншими суб’єктами міжнародного публічного права.

Основні методи правового регулювання:

1) імперативний метод — це метод владних розпоряджень, що містить у собі, як правило, норми-заборони. Він використовується, головним чином, у кримінальному, адміністративному і деяких інших галузях права. Імперативні норми права не можуть бути змінені за домовленістю між учасниками правових відносин;

2) диспозитивний метод протилежний імперативному. Він дає суб’єктам можливість вибору варіантів поведінки в межах закону. Цей метод більш притаманний цивільному, комерційному праву і т.ін.

До цих основних методів правового регулювання дотичні інші методи, які також складають пари протилежностей:

1) метод заохочень (стимулів) та метод обмежень. Метод заохочення властивий, головним чином, трудовому праву, де діють пільгові системи, спрямовані на стимулювання моральної і матеріальної зацікавленості працівників. Метод обмежень передбачає встановлення заборон і покарань за порушення заборон, що властиве кримінальному та адміністративному праву;

2) метод координації та метод субординації. Метод координації типовий для процесуальних галузей права, де позивач і відповідач, інші учасники судового розгляду перебувають в однаковому процесуальному становищі один до одного, закону і суду, їхні стосунки відзначаються самостійністю. Цей метод характерний також для цивільного і сімейного права: учасники цивільного договору не підпорядковані один одному, подружжя має рівні права й обов’язки. Метод субординації характерний для адміністративного права. Він передбачає нерівність учасників правових відносин, підпорядкованість одного з них іншому.

136. Поняття, предмет, особливості та система меп

Міжнародне економічне право — це система норм і принципів, які регулюють відносини між державами, між державами і міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями в процесі міжнародного економічного співробітництва,  що є самостійною галуззю міжнародного публічного права.

Предметом міжнародного економічного права є міжнародні економічні відносини: як дво-, так і багатосторонні. У межах міжнародного економічного права міжнародними вважаються відносини між державами та іншими суб’єктами міжнародного публічного права. Як складова міжнародного права міжнародне економічне право може і повинно розглядатися як самостійна правова система, галузь права. Воно має свої складові елементи — підсистеми, які слід у даному випадку називати підгалузями та правовими інститутами. Залежно від змісту відносин, які регулюються, у системі міжнародного економічного права виділяють міжнародне торговельне право, міжнародне валютне право, міжнародне інвестиційне право, міжнародне транспортне право, а також комплекси норм, які покликані регламентувати міжнародно-правові відносини промислового і сільськогосподарського співробітництва, співробітництва в галузі науково-технічного прогресу та ін. Як навчальна дисципліна міжнародне економічне право скла­дається із загальної та особливої частин. У Загальній частині об’єднані норми, які визначають сам предмет правового регулювання міжнародного економічного права, його джерела і принципи, дають уявлення про суб’єктів міжнародно-економічних відносин і, зокрема, про державу як основного суб’єкта міжнародного права. У Загальній частині також розглядаються правовий статус міжнародних економічних організацій, питання правового регулювання діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК), міжнародних економічних договорів та забезпечення їх виконання. Щодо загальної характеристики змісту Особливої частини міжнародного економічного права, то вона зводиться до характеристики правових норм і особливостей правового регулювання міжнародної торгівлі, міжнародних валютних відносин, міжнародних перевезень та інших напрямів міжнародного співробітництва. Виходячи з цього в межах Особливої частини має вивчатися міжнародне торговельне право, міжнародне валютне право, міжнародне транспортне право, питання міжнародно-правового регулювання промислового, сільськогосподарського і науково-технічного співробітництва.