51. Імунітети держав у мев

Імунітет – слово лат походж і означ звільнення від чого-небудь. Відповідно до принципу імунітету дер-ви, їй або її органам не може бути пред'явлений позов у суді іншої дер-ви, т.б. одна суверенна дер-ва не підкоряється дії законодавства іншої дер-ви, юрисдикція однієї дер-ви не поширюється на іншу дер-ву та її органи. Цей пр-п діє, незалежно від того, в відносини якого хар-ру і зі скількома учвсниками вступає дер-ва; може бути пр-пом як м/н публічного, так і приватного права. Підлеглість однієї дер-ви юрисдикції суду іншої можлива лише за умови попередньої згоди відповідної дер-ви або шляхом укладення м/н договору. Про це свідчить і відпов стаття Закону У "Про ЗЕД", в якій зазначається, що спори, які виникають між суб'єктами ЗЕД, іноз суб'єктами господ діяльності у процесі такої діяльності, можуть розглядатися судовими або арбітр органами У чи іншими органами за вибором сторін. Позови можуть бути до судів країни, що неналежним чином виконує свої зобов'язання, або до судів іншої країни. Так, при укладанні угод у межах міжнародної торгівлі, як правило, передбачається внесення до їх змісту питання про те, хто може бути арбітром у випадках, коли виникнуть які-небудь спори. Наявність імунітету в держави не означає, що ним наділені і відповідні господ орг-ції, напр, державні, які виступають як юрид особи.

52. Значення та правові засади регулювання зед в Україні.

Україна за своєю територією, населенням є однією із великих країн Європи. Україну як самостійну державу визнало багато країн світу і установили з нею дипломатичні відносини. Наша держава є членом ООН, учасником Наради з безпеки і співр-ва, увійшла до складу багатьох міжнар, і зокрема міжнар ек-х організацій. Україна уклала багато двостор міждерж та міжурядових договорів і угод, спрямованих на здійснення співр-ва в політичній, ек, науково-технічній, екологічній, соціально-культурній та інших сферах. Сьогодні підприємства України мають торгові відносини з фірмами багатьох країн світу. Однією із важливих умов успішної й ефективної ЗЕД України є створення відповідної правової бази. Повна безконтрольність та відсутність валютного регулювання призвели до масового витоку валюти за кордон. Отже, ЗЕД потребує корінних змін, передусім її законодавче регулювання. В Україні вже зроблені перші кроки щодо створення власної правової бази ЗЕД. Розглядаючи систему зак-ва, що регулює ЗЕД і становить її правову основу, слід зауважити, що вона об'єднує закони та інші нормативно-правові акти, які безпосередньо розглядають питання щодо регулювання у цій сфері, а також ті юридичні акти, які регулюють відносини в інших сферах, але містять і правові норми, що стосуються ЗЕД. Напр, спеціальним законом, який заклав основи ЗЕД в Україні, є Закон «Про ЗЕД». Питанням міжнар відносин присвячені закони «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоек відносинах» 1995 р. та ряд інших. До законів, які стосуються, крім зовнішньоекономічної діяльності, інших сфер, можна віднести Митний кодекс України2002 р., ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» 1994 р., «Про місцеве самоврядування в Україні» 1997 р., «Про місцеві державні адміністрації» 1999 р., «Про Міжнародний комерційний арбітраж» 1994 р. та ін. Відносини, які виникають у сфері зовнішньоекономічної діяльності між її суб'єктами, регулюються не лише законодавчими актами України, а й іншими підзаконними нормативно-правовими актами. Насамперед, це постанови КМУ, зокрема «Про сприяння ЗЕД» 1999 р. У ряді випадків КМУ приймає окремі постанови спільно з іншими державними органами. Як приклад наведемо такі постанови КМУ і НБУ: 1995 р. «Про заходи щодо забезпечення контролю за ЗЕД та валютного контролю» та 1998 р. «Про посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів і нерезидентів за зовнішньоек операціями».Ряд нормативно-правових актів у сфері ЗЕД затверджується відповідними указами През України. Окремі нормативно-правові акти приймаються іншими державними органами. Одночасно слід зазначити, що серед норм різних галузей законодавства нашої держави (конституційного, адміністративного, цивільного, господарського, трудового, фінансового, банківського, кримінального тощо) немало є таких, які використовуються для регулювання відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності.