46. Загальна х-ка та особливості системи джерел меп

Отже, під джерелами міжнародного економічного права слід розуміти систему міжнародних договорів (угод), рішень міжнародних організацій тощо, в яких знаходять своє юридичне закріплення норми і принципи міжнародного економічного права. Cистема джерел МЕП включає і специфічні джерела, які закріплюють норми і принципи суто міжнародного економічного права. Це — рішення міжнародних економічних організацій, конкретні договірні угоди щодо міжнарод­ного економічного, міжнародні звичаї, судові прецеденти, на яких базуються рішення Міжнародного арбітражу та Міжнародно­го суду. Закріплення норм і принципів МЕП у конкретних джерелах має велике значення. Це пов’язано насамперед з тим, що вони, як певні правила, набувають загальнообов’язкового характеру. Дже­рела є формою юридичного втілення, вираження норм і принци­пів міжнародного економічного права.

Система джерел МЕП включає міжнародні договори і, зокрема, міжнародні економічні договори, а також міжнародно-правові звичаї, рішення (акти) міжнародних організацій, міжнародні кодекси поведінки.

47. Загальні принципи міжнародного економічного права: види, характеристика, нормативно-правове закріплення.

Принцип- це керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльності.Джерелами є: Статут ООН; Деклар-я про принцими МП,70р.; Хартія ек прав і обов’язків держав,74р..Принц поділ-ся на основні та спец-ні. До осн п-пів МЕП віднос. п-пи МП, бо МЕП є галуззю МП

1.П-п мирного співіснування — один із провідних і важливих п-пів міжнародного права, його галузей, зокрема і МЕП. Він знайшов своє втілення у багатьох міжнародно-правових актах, які регулюють відносини між окремими країнами світу. Він міцно вкорінився в політичній і правовій термінології ООН, у ряді резолюцій її Генеральної Асамблеї, інших міжнародно-правових документах.

2.П утримання у своїх міжнародних відносинах від погрози застосування сили або її застосування як проти територіальної недоторканості і політичної незалежності будб-якої держави

3.П-п суверенної рівності держав визнаний Статутом ООН і закріплений у міжнародних договорах і деклараціях. Термін “суверенітет” у перекладі з французької буквально означає “верховенство”, “верховна влада”. У більш широкому розумінні він означає незалежність держави, її право самостійно вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої держави.4. П рівноправ’я і самовизначення народу

5. П-п співробітництва держав є основою побудови і розвитку міжнародних відносин у різних сферах і галузях. Цьому п-пу присвячений спеціальний розділ Декларації 1970 р., де сказано, що держави зобов’язані співробітничати одна з одною, незалежно від відмінностей їхніх політичних, економічних і соціальних систем, у різних галузях міжнародних відносин з метою підтримання міжнародного миру, безпеки і сприяння міжнародній економічній стабільності та прогресу, загальному добробуту народів.

6.П-п невтручання має дещо похідний характер стосовно таких п-пів, як повага суверенітету і суверенної рівності держав. Статут ООН забороняє втручання у справи, які стосуються внутрішньої компетенції будь-якої держави, навіть ООН.

7.П-п сумлінного виконання міжнародних зобов’язань ще іноді розглядають як п-п поваги міжнародних зобов’язань. І це цілком зрозуміло, адже якщо не буде поваги до існуючих міжнародних зобов’язань, то мало надії на їх належне виконання. Цей принцип знайшов чітке закріплення у Заключному Акті загальноєвропейської наради.8.П-п взаємної вигоди — один із загальновизнаних п-пів міжнародного права, яким найчастіше керуються у міжнародних економічних відносинах. в Хартії 1974 р. ці п-пи розглядаються як такі, що взаємно доповнюють один одного. Недодержання цього п-пу у МЕВ спричиняє дискримінацію, нерівноправність і нееквівалентність обміну, врешті-решт, призводить до політичної і ек залежності, особливо ще недостатньо розвинутих країн.

9. П розгляду міжнародних спорів мирним шляхом\